Павло Коваль: У структурі експорту вже під 60% аграрна продукція, якою країною ми стаємо?

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль на початку тижня в ефірі Українського радіо прокоментував весняну посівну кампанію.

Крім того, ген. директор УАК відповів і на деякі запитання радіослухачів. Гострі питання про роль агрохолдингів, роль профільного міністерства, євроінтеграцію та Укрзалізницю.

Слухач Українського радіо: Яку роль відіграє Мінагрополітики, коли фермери сіють що завгодно. Так можна залишитись без багатьох культур, наприклад: просо, гречка.

Ведучий Українського радіо Сергій Стуканов: І я тут від себе додам, або, можливо, якось резюмую це запитання.

Ну, ми вже відійшли, ясна річ, від планової економіки радянських часів, коли десь в москві визначали: от стільки-то того, стільки-то такої культури.

Зараз, ясна річ, фінансова свобода, бізнесова свобода, і можуть фермери справді вирішувати - мені вигідно це, наприклад.

Але все-таки, чи є якесь планування на державному рівні, що нам потрібно? І, знову ж таки, щоб уникнути, що у нас чогось бракує.

- Друзі, ми довгий час боролися за те, щоб фермер сам визначав, коли, що йому сіяти, як збирати. Он кукурудзу збирають ще в квітні. Уявіть собі, при Радянському Союзі це було б неможливо. Вже багато партбілетів дехто б поклав, і, можливо, хтось би кудись там поїхав вже іншими справами займатися, там, десь на півночі.

Але ми говоримо, що в сучасних умовах ми маємо підприємницьку свободу, автономність, кого ми залучаємо, що виробляємо, кому продаємо. Лише не порушуємо закони.

Але питання слушне. І питання не просто зводиться до того, а чи міністерство планує там, скільки яких культур треба посіяти в якомусь умовно Обухівському районі Київської області? - Ні, це не планує, і слава Богу.

А що би мало робити з точки зору планування міністерство? - А міністерство, згідно з Конституцією і законодавством чинним стратегує галузь, визначає напрямки стратегічні, куди ми рухаємось, на які ринки, з якими продуктами, якої якості, і тоді буде - яка цінова політика, розумієте?

А прийти під Кабмін і сказати там, міністр, дай мені ціну на гречку таку - так не буде вже, друзі, нам треба від цього відходити. Більше того, в нас не буде вже питань з якістю, тому що стандарти на продукцію визначаються міжнародними стандартами. Це не державна історія.

Ведучий: А, до речі, коли ми станемо членами Європейського Союзу, я так розумію, що нам доведеться оглядатися, озиратися на Брюссель?

- На Брюссель нам треба оглядатися задовго до того, як ми станемо, і до того, як ми стали кандидатами в члени. І тут, розумієте, як? У нас сьогодні в українському аграрному бізнесі з'явилась така дуже небезпечна думка: "А можна так, щоб частина аграрного бізнесу, які не хочуть жити по європейських стандартах, жила, як і жила, а частина, щоб тоді, хто може, переходила". І це дуже небезпечно. Ми дорого платимо, друзі, в тому числі кров'ю, вже не один рік, за те, щоб стати членами ЄС.

І якщо отакі думки у когось будуть закрадатися, це буде гальмувати наш поступ. Звичайно, ми змушені будемо інтегруватися в ті стандарти й у ту мову спілкування ЄСівського, якою нас там будуть розуміти.

Хто сьогодні готовий? І що ми робимо, щоб бути готовими всім? Це велике запитання, в тому числі і до міністерства, з точки зору на стратегування галузі, як такої.

До речі, основним провайдером українського сільського господарства в ЄС в цілісній програмі євроінтеграції повинно бути Міністерство аграрної політики.

У мене от просте запитання: у нас є комунікаційна стратегія? Ми всі однаково розуміємо, з ким, про що і для чого ми будемо дискутувати з 27 країнами в столицях плюс Брюссель? Нам просто, коли задаєш це запитання, кажуть: "Та почекайте ще там, ще не скоро, ми там ще будемо декілька років готуватися". Так, і тоді ми будемо не готові.

Слухачка Українського радіо: Міністерство аграрної політики дбає тільки про агрохолдинги, а як ведеться дрібним фермерам, нікого у владі не цікавить.

Ведучий: Ну от така, я б сказав, постановка питання досить поважна, але в цілому якщо це питання, скажімо так, переформулювати, то як зараз дійсно ведеться дрібним фермерам? От ми побачили, що в Польщі таке дрібне або середнє фермерство, воно має дуже потужні позиції, так? А у нас яка ситуація?

- У нас ситуація з точки зору інституційної структури відмінна. У поляків там більше двох мільйонів сімейних ферм маленьких, через те вони зараз стоять на кордоні, а не пішли в поле, на відміну від наших фермерів, бо вони ніколи не зможуть конкурувати, наприклад, по зернових і олійних культур з українськими аграріями. Вони це розуміють, через те там і каламутять воду, і трошки з Євросоюзу вибивають собі дотації. Якщо звернутися до питання шановної пані Алли, ну, по-перше, дякуємо за запитання, за цікавість до передачі і до мене як спікера, але я хочу сказати, що у вашому питанні трошки популізму є.

Дивіться, агрохолдинги, як ви їх називаєте, по-перше, в Україні не визначено, що таке "агрохолдинг", кого вважати агрохолдингом. Ну, будемо уявно вважати, що там 100 тисяч гектарів плюс, якщо. Так от вони обробляють десь близько 4-4,5 млн га із 42 млн га. Тобто, якщо там говорити, що вся аграрна політика заточена на агрохолдинги, то це було б неправда.

Я сказав би більше, у нас, можливо, якоїсь такої цілісної аграрної політики немає, і тоді отакі популістські, в тому числі, питання мають місце виникати. І це теж погано, і це попереднє питання щодо стратегування. Якби ми визначились, як ми рухаємось, ми би сказали, що в Україні є 4 категорії підприємств – мікро-, малі, середні й великі. До кожного з них є набір інструментів аграрної політики. Отаких би питань було б менше.

Тому що ми можемо по-різному оцінювати присутність і агрохолдингів на українському ринку, але якщо ми порахуємо, а хто найвищі технології в Україну привів, а хто пробив дорогу на глобальні ринки, а хто створив самі конкурентні робочі місця в аграрному секторі, то це була б відповідь, що це зробили агрохолдинги. Тому тут питання неоднозначне.

Але Українська аграрна конфедерація і я, зокрема, завжди говорили про те, що ні в якому разі ми не можемо допустити на будь-якому сегменті ринку монополізації. І от над цим потрібно працювати. Потрібно, щоб запрацювало антимонопольне законодавство і цілий ряд законодавчих актів, які вони вже є в Україні, їх і приймати не потрібно. Просто потрібно, щоб всі ми їх дотримувались.

Пане Павло, і вже таке важливе питання логістики. Ви вже про це говорили, що це часто буває проблема. І я тут згадаю, що в попередні роки, а можливо і цьогоріч, подеколи були труднощі, в тому числі і з логістикою, яку забезпечує Укрзалізниця через те, що аграрії часто платять за що? - За час перевезення, а ті вагони, ті склади поїздів, вони можуть стояти десь на перегонах, очікуючи там якісь переходи кілька тижнів. Відповідно, за кожен день аграрій платить, платить, платить, хоча товар нікуди не приїжджає. Яка зараз ситуація?

- Це проблема величезна. Один з основних факторів, чому ця проблема існує, це, тому що Укрзалізниця є державним монополістом. І в нас, розумієте, коли ми ще угоду про асоціацію з ЄС підписували, в нас було одне з перших зобов'язань - прийняти закон України про залізничний транспорт, де було б відділено оператора, власника вагонів і таке інше.

Друзі, ми за два роки війни тільки на тому, що в нас невиправдані тарифи на залізничні перевезення формувались не без участі Укрзалізниці. Ми втрачали там до 10 мільярдів гривень. Якби ми ці кошти направили в мін. добрива, в насіння якісне, в засоби захисту рослин, деякі додаткові інвестиції, ми б більше всі здобули, як Україна, як аграрії, аніж потратили незрозуміло на яких експедиторів, посередників на цих перевезеннях.

Ситуація вирівнялася тоді, коли відкрилися три великі глибоководні порти в Одеському регіоні, плюс Дунай розширився.

Ми залізницею через західні переходи (через 12, потім 14, зараз 15 залізничних переходів), максимум, що перевозили, це десь 1,3 млн тонн зерна і там інших продуктів. А нам потрібно в місяць вивозити 6-7 мільйонів тонн.

Тобто нам треба дуже ретельно слідкувати за риторикою, і ото там бомблять на півдні росіяни, це не даремно. Нам треба, я ж говорю, треба чітко дуже відслідковувати: як, про що ми говоримо. В нас глибоководні порти і Дунай вирішують сьогодні глобальну проблему нашої логістичної, транспортно-логістичної задачі. А це дає вплив на мікроекономіку, тобто на економіку конкретного фермера в Україні, це дає вплив на макростабільність, коли ми експортуємо багато і маємо валютну виручку надходження на макроекономічну стабільність гривні і таке інше.

Тому тут питання велике. До речі, аграрний сектор один із тих комплексів, який ще на сьогоднішній день досить себе так почуває впевнено, тільки тому, що ми маємо можливість десь 50 мільйонів тонн аграрної продукції експортувати за кордон. І це потрібно нам розуміти. Але зверніть увагу, що в структурі експорту вже під 60% аграрна продукція, якою країною ми стаємо.

Читайте також минулий матеріал з цього радіоефіру: Зараз, як ніколи, українським аграріям необхідні системні рішення щодо доступності до фінансово-кредитних ресурсів

Або слухайте повний запис цього радіоефіру за посиланням.

Читайте також схожі матеріали:

Проблеми, які накопичуються в аграріїв, можуть зрушити лавиною, - Павло Коваль

Україна очікує меншого врожаю зернових цього року, що матиме глобальні наслідки

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо