Зараз, як ніколи, українським аграріям необхідні системні рішення щодо доступності до фінансово-кредитних ресурсів

Генеральний директор УАК Павло Коваль сьогодні в ефірі Українського радіо коментував весняну посівну. З ним також докладно говорили, чого очікувати нашим аграріям в цьому році і які чинники можуть впливати.

Також в ефірі: очікування на врожай; які чинники впливають на врожай і які з них є ключовими; які культури цьогоріч стануть найприбутковішими; наскільки скоротилися посівні площі; якої допомоги потребує агросектор; чи зможемо задовольнити внутрішній ринок.

 

Почнімо, власне, із того, а як робляться прогнози зазвичай Міністерством агрополітики, на основі яких показників? От як вони розраховують, зараз у нас кінець квітня, лишень, так? Попереду ще 8 місяців 2024 року, як вони вже знають, скільки приблизно чекати?

- Так, ну, є відповідні методики, це не так, з одного боку, не так складно технічно, але десь є сьогодні питання щодо організації: як зібрати відповідну статистику. У нас є загальна посівна площа. Ми розуміємо, як аграрій налаштований, на яку культуру і маємо там тенденцію середньої врожайності кожної культури. І в такий спосіб ми можемо вийти на якісь прогнозні, правильно ви говорили, оціночні параметри, і вони дійсно на сьогоднішній день ще оціночні.

До речі, прогноз є не тільки від міністерства, є від інших джерел: є ФАО прогноз, є Міжнародна зернова рада (International Grains Council, - ред.), є наші українські аналітичні осередки, такі як там УкрАгроКонсалт, АПК-Інформ, Українська зернова асоціація, інші асоціації, громадські організації, аналітичні центри це роблять.

Насправді, ви знову ж таки в підводці дуже логічно і правильно підвели, що прогноз потрібний і він сьогодні може бути такий, але потрібно обов'язково робити обмовку - "станом на сьогоднішній день ми можемо прогнозувати".

Бо вже через тиждень може бути інше. І факторів цьому маса. Тим більше, в нас сьогодні, крім тих, що були об'єктивні фактори завжди, ще додалася одна така велика біда, як війна. І це теж може - і динамічною лінію фронту рухати, і обстріли і так далі. У п'ятницю, суботу ми знову мали бомбардування припортової в Одеській області інфраструктури. І це теж буде впливати, на жаль.

Пане Павле, я хотів вас одразу ж навздогін запитати, а, наприклад, ті інші прогнози альтернативні до Міністерства, вони зазвичай збігаються?

- Плюс-мінус, так. І є, наприклад, такий прогноз, на який орієнтується весь світ практично, це - Міністерство сільського господарства США, вони теж там плюс-мінус, є свої методики, є там супутникова оцінка, плюс там ID-карти за станом вегетації культур, за рівнем обробленості культур і за посівами, чи вони вже є, чи нема, на кожний день.

Я думаю, міністерство наше також якісь подібні інструменти має і вже може оцінювати.

Єдине, що нам потрібно говорити, що якщо говорити, про посівну кампанію, а це в нас третя посівна кампанія весняна в умовах війни, то тут варто розмежовувати аграріїв, які сіють в прифронтовій зоні та на звільнених територіях, і на решті контрольованої території.

Тому тут є певні відмінності, і там може бути відхилення, в тому числі і по технічній ефективності, по врожайності цих сільськогосподарських культур, плюс логістика дещо складніша, плюс у прифронтових регіонах у нас інфраструктура більше пошкоджена, і туди логістика трошки ускладненіша, довша і дорожча насправді. І тому це буде вносити свої корективи і на прифронтові регіони, і на всю Україну щодо структури посівних площ, щодо оптимальних сівозмін, щодо фінансування операційної системи, тобто технологій: скільки мінеральних добрив, скільки засобів захисту рослин. А це, друзі, дуже важливі аспекти, тому що вони визначають не тільки врожайність, валові збори, а ще і якість продукції.

І якщо ми будемо там третій рік поспіль сіяти не найвищої якості насіння, у недостатній кількості мінеральних добрив, не своєчасно виконувати деякі операції, в тому числі через складності з персоналом в аграрних підприємствах... Тобто я так окреслюю ту проблематику, яка визначає ландшафт посівної кампанії і взагалі аграрного сектору на сьогоднішній день. Ми можемо деякі з них уточнити.

Хотів би у вас запитати все-таки стосовно, а як нам оцінювати оцей прогноз, який на 10% нам дає менше? Тому що, ну нам, з одного боку, в принципі, напевно що пасувало би засмутитися, з іншого боку, мені трапилася інформація, що насправді минулого року прогнозували на 23-й рік відповідно, теж значно менші врожаї. Більше того, прогноз був на початку 23-го року навіть менше, ніж на початку зараз 24-го року про 24-й рік. Просто якось так склалося, якісь позитивні чинники повпливали так, що ми зібрали в 23-му році в підсумку значно більше, ніж прогнозували. Тож, падіння порівняно з 23-м роком, це не так, щоб супер-супер засмучуватиме?

- Дивлячись, для чого? Якщо говорити про конкретного фермера якогось, в якого там, скажімо, от в мене є студент тут на Київщині, повернувся з фронту через стан здоров'я, він фермер, прийшов на свою землю, а там протитанкові рови викопані, частина замінована там і так далі. От для нього це скорочення виробництва буде проблематичним.

Якщо говорити про Київську область в цілому, не буде проблем навіть в тих обсягах, де ми будемо обробляти, навіть з тими змінами структури посівних площ. Якщо говорити в рамках України, так, будуть десь на, може, 10-12% валові збори менші, а можливо, трошки інша буде цифра цих структурних зрушень. Але якщо говорити з точки зору, мабуть, вам це і вашим слухачам цікаво, от продовольча безпека: чи якось ми зазнаємо якихось впливів на продовольчу безпеку.

Я говорю, навіть якщо буде ще песимістичніший прогноз, в нас ніяких не буде аргументів турбуватися про продовольчу безпеку. Якщо в нас не зміниться ситуація на фронті з ракетними авіаційними обстрілами, якщо не будуть порушені ті логістичні ланцюги, які на сьогоднішній день вибудувані.

Дивіться, нам для, скажімо так, нормального, такого спокійного проходження року харчової пшениці десь треба 3,5 мільйони тонн. Це з населенням практично до широкомасштабного торгання. На сьогоднішній день менше.

Якщо ми зберемо до 20 мільйонів тонн пшениці, а в нас десь більше 4 мільйонів посіяно озимої, і зараз сіють яру десь тисяч 200, можливо 300 буде поки досіємо. Навіть 20 мільйонів, хай з них половина буде тільки харчової якості, це - 10 мільйонів. 10 мільйонів – це запас на три роки. Розумієте, тут нема питань з цим.

Якщо говорити про інші культури, скажімо, цукор, така шумна культура, стає трошки політичною. Ну, в нас в минулому році вона була одна з найбільш маржинальних - цукрові буряки, і виробили цукру більше. І посівні площі, порівняно з довоєнним періодом - там десь 215-220 тисяч тонн, в цьому році буде десь 250 з лишкою. Трошки навіть будемо нарощувати площі посіву, очевидно, і цукру буде вироблено більше, і буде ще й експортний потенціал також формуватися.

І по ряду культур ми маємо такі ж ситуації, але є складності. Наприклад, такі культури, як: ячмінь, овес, горох - вони перестали бути рентабельними за останні два роки.

А чому?

- А тому що в нас є складності з логістикою. Якщо у нас, наприклад, ячмінь ми вирощували, і, знаєте, в країнах затоки дуже багаті люди і дуже люблять своїх верблюдів. І вони в нас були стабільним покупцем декількох мільйонів тонн ячменю. Ми багато сіяли озимого ячменю, добивалися хороших врожаїв, в крайньому разі, вищих ніж ярий ячмінь, це більш ризиковано. Ми скоротили посіви.

Горох також. Це така складна культура, вона не погана у сівозміні, але з точки зору технології її збирання, вона висипається швидко і таке інше. Але є такі сигнали з Китаю, десь навесні з'явилися, що можливо китайці там збираються купувати певні обсяги, в тому числі, українського гороху. Коли ми кинулися трошки розширити посіви, в нас виявилося, що насіння для цього недостатньо. Тому ми десь там на 160-180 тисяч гектарів вийдемо, і я думаю, цього буде, в принципі, достатньо, щоб спробувати експортувати до Китаю.

Але така культура, наприклад, як пшениця, вона також в нуль спрацювала у більшості фермерів в минулому році, аграріїв, великих аграрних компаній. Тому структура посівних площ буде переглядатися на користь більш рентабельних.

А до таких там вибір невеликий. Соняшник, ріпак, соя, ну там ще, можливо, цукрові буряки, але це не в мільйонах гектарів, звичайно.

І я думаю, що, пане Павле, доречно в цій частині нашої програми торкнутися питань ринку. Я маю на увазі вартості ціни загалом, яка зараз ситуація для наших аграріїв. Посівна, наприклад, вартість посівної кампанії порівняно із попереднім роком стала дорожчою чи лишилася на попередньому рівні? Як себе почувають аграрії?

- Так, це таке досить складне питання.

Дивіться, ми на сьогодні говоримо, що до війни ми десь в корпоративному секторі обробляли приблизно 28-29 млн га. Плюс там дрібні виробники, мікровиробники, так звані "одноосібники", десь до 30 млн га під різними культурами. І тоді посівна весняна коштувала десь 150+ млрд грн.

Очевидно, що тоді потрібно було також значно кредитувати виробництво. Взагалі аграрне виробництво схильне до кредитування, тому що ми рік авансуємо в свої культури, а потім тільки декілька тижнів продаємо свою продукцію. Така специфіка, така модель прибутків.

І коли ми сьогодні говоримо про достатність або недостатність фінансово-кредитних ресурсів, очевидно, друзі, ми завжди говорили про це, що нам недостатня доступність до фінансово-кредитних ресурсів, і нам би потрібно було якісь такі системні рішення. Крім того, потрібно розуміти, що в умовах війни, знову ж таки, ми змушені до цього повертатися - потрібно врахувати оці можливості кредитування, фінансування посівної кампанії прифронтовим регіонам і фермерам, і решті території України.

 

Детальніше слухайте на Українському радіо за посиланням.

 

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо