З 18 жовтня 2026 року набирають чинності нові галузеві критерії для агропідприємств, які претендують на статус критично важливих. Зокрема, земельний поріг становитиме 200 гектарів. Це розширює можливості малих господарств зберегти необхідних працівників через механізм бронювання.
Сьогодні і повсякчас дякуємо тим, завдяки кому Україна стоїть і продовжує жити, працювати та розвиватися.
Захисники і захисниці України захищають наше право бути вільними, працювати на своїй землі, вирощувати хліб, розвивати підприємства, підтримувати громади, виховувати дітей і будувати майбутнє своєї країни.
Українська аграрна конфедерація щиро дякує кожному і кожній, хто сьогодні боронить нашу землю. Тим, хто на передовій, тим, хто повернувся з війни, і тим, хто поклав своє життя за Україну.
Український агросектор знову опинився під прицілом жорстких логістичних обмежень. Блокада портів Великої Одеси загрожує втратою щонайменше 50% експортного потенціалу країни. Трейдери та виробники змушені в екстреному режимі повертатися до альтернативних маршрутів. Проте цього року "план Б" обходиться значно дорожче, а його пропускна здатність зіштовхнулася з природними та інфраструктурними бар'єрами.
Затримки з вивезенням зерна через російські атаки на судна та інфраструктуру загрожують Україні дефіцитом сховищ для нового врожаю. За оцінкою генерального директора Української аграрної конфедерації Павла Коваля, за нинішніх темпів експорту може забракнути потужностей для зберігання 10–12 млн тонн продукції.
В Україні значні запаси зерна поєднуються з ризиками подорожчання готових продуктів. Посуха затримує осінню посівну, обмеження експорту позбавляють аграріїв виручки, а витрати на енергію, оплату праці та логістику продовжують зростати. Чому дешевша сировина не обов’язково означає дешевший хліб і як ці обставини впливають на наступний урожай, пояснив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.
Російські удари по підприємствах олійно-жирової галузі, зокрема по заводу «Олейна» у Дніпрі, мають не лише військовий, а й цілком конкретний економічний ефект. Про це в інтерв’ю телеканалу «Перший» заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. За його словами, атаки безпосередньо впливають на виробничі потужності, логістику та собівартість продукції.
Обмежена робота глибоководних портів уже різко скоротила український аграрний експорт. Залізниця, Дунай, автотранспорт та окремі морські перевезення допомагають вивозити продукцію, однак за нинішньої пропускної спроможності не можуть повноцінно замінити порти Великої Одеси.
Росія посилила удари по складах, розподільчих центрах та інших об’єктах продовольчої логістики України. Для споживачів це означає не зникнення продуктів як таких, а ризик перебоїв із постачанням, звуження асортименту та додаткового тиску на ціни.
Приводом для розмови стала оцінка міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького: після серії російських ударів частина сучасних потужностей для зберігання зазнала критичних втрат — подекуди до 90%. Водночас він наголосив, що загрози системного дефіциту базових продуктів немає.
В ефірі програми «Сьогодні. Ввечері» на Українському радіо генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль пояснив, наскільки контрольованою залишається ситуація, як бізнес перебудовує логістику, як можуть розподілитися втрати через знищення складів і продукції та чому нинішні удари загрожують не лише цінам, а й наступному виробничому циклу агросектору.
Експорт зерна працює приблизно на п’ятій частині потенціалу, а дефіцит ліквідності й сховищ уже загрожує наступному виробничому циклу.
Морська блокада вже не є лише експортною проблемою. Вона одночасно тисне на внутрішні ціни, позбавляє виробників оборотного капіталу, загострює дефіцит сховищ і ставить під ризик фінансування наступної посівної. Події 17–23 серпня засвідчили: врожай 2026 року ще можна зберегти й реалізувати, однак для цього окремі логістичні, фінансові та регуляторні заходи потрібно терміново звести в єдину антикризову систему.
Незалежність — це право самим визначати, якою буде наша країна, наша відповідальність і наше майбутнє. Право працювати на своїй землі, говорити своєю мовою, вирощувати хліб, будувати підприємства, створювати майбутнє для своїх дітей.
Для України незалежність завжди мала особливу ціну. Вона вимірюється не лише десятиліттями державності, а й поколіннями людей, які не погоджувалися на те, щоб хтось інший вирішував їхню долю.