Критичні погодні умови, зафіксовані на початку лютого у центральних та східних регіонах України, можуть призвести до суттєвих втрат озимих культур. За оцінками президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, приблизно п’ята частина озимих посівів перебуває в зоні ризику, а потенційні втрати можуть сягнути майже 1 млн гектарів.
Кінець січня 2026 року ознаменувався важливою зміною в аграрній політиці Європейського Союзу. Єврокомісія офіційно затвердила курс на спрощення (simplification-first), що дозволить заощадити €215 млн адміністративних витрат щорічно. Це рішення фіксує перехід від розширення регулювання до підвищення ефективності управління.
Для України це означає зміну правил взаємодії. Політичні гасла поступаються місцем процедурним вимогам, а ключові рішення тепер ухвалюються не через публічні заяви, а через механізми імплементації.
Січень 2026 року став для світового аграрного сектору не просто початком календарного року, а моментом фіксації нової архітектури ринку. Період турбулентності, коли ціни рухалися страхами продовольчої кризи, остаточно завершився. Світ увійшов у фазу жорсткої структурної стабільності, де головним активом стає не сам товар, а здатність його доставити. Для українського агробізнесу це означає перехід у прагматичну і подекуди холодну реальність: економіку експорту відтепер диктує не біржова ціна, а логістичний доступ і регуляторні бар’єри.
Українські аграрії у 2026 році засіють сільгоспкультурами 22–23 млн га, якщо лінія фронту значно не зміниться.
Таку думку висловив гендиректор Української аграрної конфедерації Павло Коваль в інтерв’ю Mind.
Він зазначив, що майже 6 млн га з указаної площі вже засіяно озимими: 570 тис. га озимого ячменю й 1,1 млн га озимого ріпаку, близько 70 тис. га озимого жита і 4,8 млн га пшениці.
Аграрна політика Євросоюзу входить у 2026 рік не через гучні рішення, а через режим «тихого управління». Тиждень 19–25 січня чітко показав зміщення фокусу від політичних заяв до процедур, адміністрування та контролю ризиків.
Брюссель більше не намагається прискорити трансформацію — він стабілізує систему. Головна мета зараз — знизити внутрішню напругу через чіткі правила, а не через ситуативні політичні компроміси. Це створює нову реальність як для європейських фермерів, так і для українських експортерів.
В Україні періодично з’являються побоювання щодо можливого подорожчання хліба. На тлі енергетичних ризиків, проблем із логістикою та загальної економічної нестабільності питання цін на базові продукти харчування залишається чутливим для споживачів. Водночас експерти не очікують різкого зростання вартості хліба у найближчій перспективі. Про це у коментарі «Комерсант Український» розповів Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації.
Від чого залежить ціна на хлібЗа словами Леоніда Козаченка, потенційне зростання цін можливе лише за умови поглиблення проблем з електропостачанням, адже весь ланцюг виробництва хліба напряму залежить від енергії.
– З 16 січня 2026 року для іноземців відкрилася можливість купувати українську землю шляхом набуття другого (українського) громадянства (згідно із законом 4502-IX). Чи є тут ризики для агроринку й держави – які та для кого?
Другий тиждень січня 2026 року став показовим для європейської політики: Брюссель остаточно змінив риторику з «політичних декларацій» на жорсткий прагматизм. Для України це чіткий сигнал — епоха «винятковості» завершується, поступаючись місцем суворим процедурам та регламентам.
Початок року в Євросоюзі минув без нових візіонерських ідей. Замість гучних ініціатив інституції ЄС зосередилися на «гасінні пожеж» та утриманні системи від розбалансування. Спільна аграрна політика (CAP), питання торгівлі та соціальна стабільність тепер зав’язані в єдиний вузол управління ризиками.
День Соборності нагадує про вибір, який українці зробили понад сто років тому, — бути разом і відповідати за спільне майбутнє. Соборність — це не лише історична подія, а принцип, який щодня перевіряється реальністю: у здатності домовлятися, підтримувати одне одного і діяти як єдина країна.
Для аграрного сектору єдність має цілком практичний вимір. Саме вона дозволяє зберігати продовольчу безпеку, об'єднувати регіони спільними цінностями та підтримувати державу у найскладніші періоди. Українське село, аграрні підприємства, фермери, переробники й експортери щоденно доводять, що співпраця й відповідальність дають результат навіть в умовах війни та невизначеності.
2025 рік для аграрного сектору України став роком стійкості та адаптації до нової реальності. В умовах війни, логістичних обмежень, цінового тиску та зростання ризиків аграрії змушені працювати в середовищі, де економічна ефективність виходить на перший план, а простір для маржі постійно звужується.
Як наголошує генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль, ці процеси є характерними не лише для України. У великих аграрних країнах і на ключових світових аграрних ринках прихід капіталу та посилення вимог до ефективності є очевидною тенденцією.
Війна залишається одним із ключових факторів невизначеності. Ворог системно завдає ударів по портовій інфраструктурі, енергетичних і логістичних об’єктах. Протягом останніх місяців суттєво постраждав оліє-жировий комплекс — були пошкоджені потужності лідерів галузі. Наливні термінали в портах, які є основою експорту та валютних надходжень, працюють під постійною загрозою, так само як і люди, задіяні у цих процесах.