Міндобрива — дорогі й дефіцитні

Мінеральні добрива нині в дефіциті. Чи вистачить їх хоча б на осінню посівну? Чи будуть вони дорожчати? Як виглядають українські виробники міндобрив у порівнянні із зарубіжними? Чи матимемо міндобрив у достатній кількості на осінню посівну? На ці питання шукали відповідь в Українській аграрній конфедерації.

У ЄС і США вводять санкції проти Росії через її агресивну зовнішню політику. Ці міри, звісно, шкодять бізнесу американців і європейців, але альтернативою їм є хіба що «гаряча» війна. Звісно, Україна не може лише сподіватися на інші країни, а сама стояти осторонь санкційної політики.

Санкції відносно РФ, які були введені Україною, серйозно вдарили не лише по російських виробниках, а й по імпортерах російської продукції. Зокрема, покупцях добрив.

В офісі Української аграрної конфедерації відбувся черговий УАК Challenge AГРО — формат спілкування експертів за допомогою соціальних мереж. Цього разу мова йшла про ринок мінеральних добрив і перспективи його розвитку.

Крім усього іншого, нині світова кон’юнктура не дуже сприятлива для аграріїв: йде подорожчання всіх добрив азотної групи. Також зросли в ціні й фосфорні. У нас є розвинута хімічна промисловість, яка б могла повністю перекривати потреби аграріїв.

Але їй бракує сировини й природного газу. Усе це ми купували головним чином у тій-таки Російській Федерації, а тепер маємо переорієнтовуватися на інші ринки й власні сили. Впливає на ціну добрив і олігархічний монополізм, що склався у вітчизняній економіці.

На УАК Challenge AГРО пролунало питання: а чому під санкції потрапили не всі російські виробники добрив, а лише деякі — вибірково? Одна з відповідей така: бо міжнародні санкції направлені не секторально проти усіх виробників міндобрив з РФ, а лише проти конкретних персон, що сприяли агресії проти України. Зокрема, ціллю міжнародних санкцій є путінський олігарх Аркадій Ротенберг, що контролює велику частку хімічної та газової промисловості Росії.

Щоб замнити російський імпорт, необхідно шукати добрива в інших постачальників, причому швидко. Зокрема, добрива є в Польщі й Литві, сировина — у Тунісі, Єгипті, Марокко і, звісно, в Білорусі — ми вже працювали з постачальниками із цих країн. Деякі сільгосппідприємства також закуповують дешеві китайські добрива, однак, як відомо, вони щодо якості поступаються вітчизняним або європейським, і нерідко становлять загрозу для довкілля. Виходять на ринок добрив і такі екзотичні країни, як Тринідад (Південна Америка). Варто мати на увазі й політику Норвегії щодо збільшення своєї газової присутності на ринку ЄС. І також слід урахувати програму енергетичної експансії США до Європи зі своїм скрапленим сланцевим газом. Увесь імпорт газу в Україну з різних джерел має бути масованим, для чого потрібна відповідна транспортувальна інфраструктура. А з цим теж проблеми: «Укрзалізниця» й морські порти гальмують амбітні плани аграріїв і агрохіміків. Тобто проблеми не лише із добривами, а й зі складнощами логістики, особливо коли йдеться про обмежений відрізок часу — жнива чи посівну.

За перше півріччя 2018 року в Україну було видобуто 10 млрд 202,5 млн куб. м природного газу. Для повного самозабезпечення Україні необхідно досягти рівня видобування не менше 25 млрд куб. м щорічно. Урядом нещодавно було прийнято рішення про спрощену видачу дозволів на видобуток газу в Україні. Цей крок дозволить значно розширити кількість бурових та підняти газовидобуток у перспективі на рівень повного самозабезпечення.

Гарною альтернативою міндобривам, звісно, є органічні: гній тварин, солома, мульча, сидерати. Проте їх застосування теж стикається із проблемами загальноекономічного характеру — нестачею худоби у сільському господарстві України, застарілими технологіями рільництва та ін.

Отже, складнощі з добривами вже восени можуть датися взнаки. Однак, як вважають експерти, навіть за умови повного припинення імпорту добрив із РФ наш ринок відчує дефіцит лише на піку споживання — наприклад, у період посівної кампанії. Тому добрі господарі заздалегідь переймаються цією проблемою, накопичуючи резерв мінеральних добрив.

Коментар

Павло КОВАЛЬ, генеральний директор Української аграрної конфедерації

— Сьогодні аграрії платять за добрива ціну, яка перевищує світові. Однак Україна довгий час була експортером міндобрив, насамперед азотних. Так чи ні? Ми були десь у десятці найкрупніших європейських виробників добрив. Чи може у нас відновити виробництво їх за конкурентною ціною? Нам слід говорити про можливості відновлення внутрішнього вітчизняного потенціалу виробників міндобрив.

ІЦ УАК за матеріалами Агробізнес Сьогодні