Леонід Козаченко: Ринки ЄС – найбільш ліквідні для України

Президент УАК Леонід Козаченко констатує, що ринки країн Європейського Союзу, якщо оцінювати світовий ринок на загал, є найбільш ліквідними з точки зору ризиків експорту продукції та з точки зору логістики.

Після 5 червня 2025 експортні потоки українського продовольства подекуди змінять географію поставок. Знову на перші позиції вийде Азія замість Європи.
Ймовірно, списки експортерів суттєво скоротяться.
Експорт продовольства за результатами 2025 перевищить 20 млрд USD. Однак на нові рекорди поки розраховувати не варто.

Леоніде Петровичу, ще 12 місяців ліберальних правил торгівлі з ЄС – тобто до 5 червня 2026 - Україна не матиме.
Як буде здійснюватися експорт продовольства після 5 червня 2025 р. та які перспективи експорту продукції АПК на другу половину 2025?

Ще у 2024 році був запущений новий механізм квотування з боку ЄС. Якщо порівнювати квоти, зафіксовані в рамках ПВЗВТ (або DCFTA), то домовленості, дія яких завершується 5 червня 2025, кращі: приблизно на 30% обсяги квот більші проти того, що було до початку війни (2021). Але домовленості останніх трьох років не вирішують проблеми, які існують в торгівлі з Європейським Союзом. Тому наразі Україна та ЄС намагаються обговорювати новий проект угоди про вільну торгівлю з урахуванням змін останніх років, перегляду CAP, торгових глобальних воєн.

Якщо брати Україна-ЄС, то ми говоримо про 36 позицій продовольства, які зафіксовані в угоді про вільну торгівлю? Чи ми говоримо про чутливі товари (7 позицій) та договір про АТМ до 5 червня 2025?

Про що говоримо? Про чутливі товари. Такі як зернові, мед, м'ясо птиці, цукор.
Решта не квотується. Ми можемо постачати продукцію, проблем немає.

З 6 червня 2025 року має бути якийсь окремий документ? На календарі ще трохи і червень, а рішення немає.

Зараз ідуть перемовини з приводу того, щоб продовжити механізми, які використовували останнім часом.

Ваша оцінка експорту продукції АПК за результатами поточного календарного року, з урахуванням можливих змін у торгівлі з ЄС, видів на врожай, проблем з логістикою.

Якщо порівнювати 2021 рік, коли експорт продовольства становив 27 млрд USD і 2024 рік – майже 25 млрд USD, то насамперед хотів би виокремити питання цін. Чому?
Україна - один із найпотужніших експортерів сільськогосподарської сировини – через війну у 2022 році не мала змоги постачати продукцію на світові ринки у звичному режимі.
Україна зменшила обсяги поставок, відтак світовий ринок відреагував зростанням цін.
Нині Україна менше постачає на глобальні ринки, але за рахунок цін прибутки є.
Якщо взяти географію поставок, то експорт продовольства на ринки ЄС за результатами 2024 року становив 52% від загального експорту товарів. Раніше такого не було. Питома вага європейського напрямку становила від 7% до 11%.
Коли почалася велика війна, то Європейський Союз зняв усі обмеження, чим скористався український бізнес.
Ринки країн ЄС, якщо дивитися на світовий ринок, - найліквідніші з точки зору ризиків експорту продукції, з точки зору логістики. Це наші сусіди, це країни, які завжди платять за продукцію.
Після 5 червня 2025, коли зміняться правила торгівлі, ЄС так само купуватиме окремі товари, наприклад фуражне зерно.
Якщо в нас дозволятиме ситуація, то будемо на південь Європи «заїжджати» через море, а не гнати вантажівки через усю Європу. Якщо говорити про інші напрямки експорту, то на перші позиції знову виходить Азія.
До війни Азія займала першу сходинку в експорті продовольства з України. Однак цей напрямок складніший.
В напрямку Азії оптимально відправляти великі судна - мінімум 50 тисяч тонн для здешевлення логістики, щоб експорт був рентабельним і отримувати прибутки.
Ще один момент – складніші розрахунки.
Наприклад, Китай. Ця країна часто оплачує товари із запізненням. Наче в контракті прописані всі умови: доставив кукурудзу, вивантажив і маєш отримати оплату. Як правило, китайці відразу не платять, доки не заберуть зерно з порту і не відвезуть до точки переробки. Доки не перевірять якість. Кажуть: у порту немає можливості, везуть на північ Китаю, а це два тижні по часу. Ось такі бувають затримки.
Розвивати напрямок Азія з точки зору потенціалу цікавіше, ніж ЄС.
На європейському ринку всі штовхаються (іншими словами пропозиція перевищує попит) за виключенням окремих позицій, хоча ринок, місткість якого майже 500 млн споживачів, повторю, стабільний.
Азія чим цікавіша: можна отримати більші прибутки за рахунок обсягів, ціни, але потрібні знання логістики, розуміння, коли, кому краще відвантажувати, особливості культури харчування, законодавство.
Зазвичай це поле діяльності транснаціональних трейдерів. Транснаціонали до великої війни фінансували вирощування агропродукції, сплачували від 30% до 50% вартості ще під час посівної.
Велика війна перекроїла ринок української сільськогосподарської продукції.
До речі, цікавий факт. Коли Європа відкрила кордони у 2022, то кількість експортерів української продукції АПК зросла удвічі. Мова про юридичних осіб, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Середні компанії за розміром, навіть дрібні почали експортувати. Можна було за сезон продати тисячу тонн будь-якої продукції (соняшник, кукурудза, ріпак), використовуючи залізницю, або автомобілі.
В Азію не повезеш автомобілем чи потягом. Треба замовляти кораблі. Для середніх і маленьких компаній це фінансово складно, насамперед. Крім того, є багато інших юридичних і дозвільних процедур.
Однак найскладніший напрямок - це Африка.
З точки зору потреб закупівлі продукції - №1. З точки зору фінансів і розрахунків - величезні проблеми. Багато компаній відмовляється поставляти в окремі країни Африки (не забуваємо про воєнні конфлікти), за виключенням напрацьованих і відносно стабільних ринків: Марокко, Єгипет.
Якщо Північна Африка спроможна платити, то країни, що в центральній частині, на півдні, які готові «проковтнути все», часто не зможуть заплатити.
Варто розвивати експорт продовольства як такий, однак важливо, аби світ усвідомив просту річ: аби Україна мала змогу забезпечувати інших продуктами першої потреби, потрібно зупинити війну. Але це інша тема.
Я вважаю, що буде посилюватися Азія. Та ще Близький Схід. Всі стараються збільшувати обсяги виробництва, однак ряд територій має обмеження щодо можливостей вирощування продукції.
Населення у світі зростає. Продовольства не вистачає, відповідно попит на продукти харчування тільки посилюватиметься. Тому зазначені напрямки будуть вельми активними в майбутньому. І цей аргумент ми використовуємо зараз в перемовинах з ЄС, щоб вони не боялись, що Україна засипле їх зерном.

Кілька цифр про експорт продовольства
Згідно з даними Державної митної служби України, за підсумками 2024 року Україна експортувала продовольства (групи 1-24 УКТЗЕД, а також казеїн, альбуміни, шкури, хутро, вовна й ін.) на суму 24,84 млрд USD.
Ключовими продуктами вітчизняного аграрного експорту традиційно стали зернові культури, олії та жири, різні олійні, залишки харчової і переробної промисловості, м’ясо та субпродукти.
Доповнили список цукор і кондитерські вироби з цукру.
У 2024 році обсяги поставок аграрної продукції українського виробництва до країн – членів ЄС збільшилися проти показника 2023 року у 12,6 млрд USD на 3% і склали 13 млрд USD. При цьому частка ЄС у вітчизняному експорті сільгосппродукції склала 52,4% від усього українського аграрного експорту.
У 2024 році Азія з часткою у 30,2% зберегла за собою друге місце. Вартісні обсяги вітчизняного експорту до країн цього регіону становили торік 7,5 млрд USD.
(До речі, Азія у 2022 році вперше за понад 10 років втратила позицію основного покупця української аграрної продукції).
Доходи від поставок до країн Африки 2024 року склали 2,6 млрд USD. Це забезпечило регіону частку у 10,5% від українського експорту сільгосппродукції.
Характерною ознакою 2024 року стали зміни у рейтингу найбільших покупців українського продовольства.
Рейтинг очолила Іспанія, яка торік посідала 5 місце у ТОП-10.

Основні покупці продовольства з України у 2024

• Іспанія – 2679 млн USD;
• Нідерланди – 1799 млн USD;
• Туреччина – 1658 млн USD;
• Польща – 1523 млн USD;
• Румунія – 836 млн USD;
• Єгипет – 1408 млн USD;
• Італія – 1312 млн USD;
• Китай ­– 1302 млн USD;
• Німеччина – 1272 млн USD;
• Індія – 848 млн USD.

ІЦ УАК за матеріалами АГРО ПЕРСПЕКТИВА