Про цинізм та угодованство сучасної української аграрної "політики"

Є верхом цинізму за поточних українських "аграрних" реалій обумовлювати надання якоїсь однієї, проте все ж  жалюгідної за розмірами, підтримки АПК (наприклад, акумуляції ПДВ) ненаданням  іншої, яку і підтримкою із натяжкою можна було б назвати (відшкодування ПДВ при експорті зерна). Скоріше так – проявом рівності і справедливості.

Бо і те і інше, і за старим, і за новим курсами гривні  є сущим дріб'язком, і маніпулювання цим є недостойним називатися проявом аграрної політики.

У 2013 році  у Чехії, далеко не "найавторитетнішій" у аграрному відношенні державі Європи, було сплачено аграріям по 250 Є/га  лише прямої  державної (ЄС-івської) підтримки! А крім того – стільки ж  на там різні "зелені", екологічні "викрутаси", розвиток сільських територій і т.ін. Мало не здається!  Про близьку  нам, ось, по сусідству, Польщу й говорити годі!

А їх колеги, українські сільгоспвиробники, скільки отримали?  Скільки на 1 га? Отієї горезвісної, що як кістка у горлі їм від дорікань застрягла, акумуляції ПДВ? 250 гривень? 25 Євро?

А у цьому році що змінилося? Ті ж (ні, не те, що ви подумали) 250 гривень, знов із доріканнями, що вже коштують… 10 Євро/га.

Конкуруйте, хлопці! Для цього вам усі інші рівні умови – і  пальне, і добрива, і насіння, і техніка – усе "як на Заході", коррелюється із валютним курсом.

І так щорічно, із з року в рік, десятиліттями, "конкурують" наші аграрії, а у кінцевому рахунку - усе українське село, і з "технологічним Заходом" і з "надконкурентним Сходом", оплачуючи підтримання конкурентоздатності  нашого аграрного виробництва і експорту життями людей, що не доживають до нормального віку через відсутність у селах елементарних речей, розрухою соціально-культурної сфери на селі, сільської інфраструктури.

І варіабельною у собівартості продукції сільського господарства залишилася у нас лише така стаття як зарплата найманих працівників, яких ще не звільнили через боротьбу за... конкурентоспроможність.

На такому суспільно-економічному аграрному фоні,  є угодованством, визнаючи безглуздість та дискримінаційність невідшкодування ПДВ при експорті зерна, порушення тим самим міжнародних договорів України ( і, особливо, "священної корови" – Угоди про ЗВТ з ЄС), виклянчувати якісь крихти, якісь відсотки експортного відшкодування ПДВ, сплаченого платниками податків усередині України за зерно та олійні культури, як це намагаються робити законопроектом № 2003 від 03.02.15 р.

Намагаються, бо вже заплуталися і депутати, і їх "головасті" райтери  у тенетах  ПДВ-крючкотворства!  І закладають, плодять нові,  завідомо безплідні формулювання.

Є ж, наприклад, сьогодні стаття 209.4 чинного Податкового кодексу: «209.4. При вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.»

І що з того? Як у анекдоті: «Маю право? Так! То чи можу я… Ні!» Підіть, качніть свої права у наших казначействах–судах  за цією статтею. ЗадовбЕтеся!

Натомість забули, мабуть, депутати, як здається і профільне міністерство, хто і коли (зовсім недавно!) обіцяв відшкодування  ПДВ "автоматом" усім і кожному у разі  згоди  парламенту, суспільства, бізнесу  на т.з. електронне адміністрування ПДВ? Згоду прочавили, і що? 

Отже зараз, думаю, треба не підміняти реальну політику капітулянтством, а вимагати повернення до нормального, простого, зрозумілого відшкодування ПДВ при експорті будь-кому і будь за що, насамперед – аграрної продукції!  І узгоджувати з Урядом одне – дату настання такої події! 

І ми не повинні "вестися" на те, що, мовляв, "зерновий" ПДВ  аграріями акумулюється, а не сплачується до бюджету. На те й пільгою це називається, щоб "дірку" від неї у бюджеті закривати іншими, не важливо якими надходженнями до бюджету.

P.S. Останнім часом не можу відкараскатися від думки, що останніми роками  ми, українці, дуже вже швидко наростили виробництво кукурудзи, сої, ріпаку… І дуже вже хоче багато хто допомогти нам якось "стабілізуватися"… Судячи з усього, така "стабілізація"  може розпочатися вже цього року!

Сергій Стоянов