Павло Коваль: ЄС має бачити в Україні вигідного партнера

ЄС закуповує величезні обсяги сої в Аргентині, цукру в Бразилії, меду в Китаї, коли під боком - Україна...

ЄС тимчасово відновить квоти для української агропродукції. Це має статися менш ніж за два тижні. Що це означатиме для нас і чи встигнуть підготуватися до змін виробники? Про які квоти і для якої продукції йдеться? Та чи зніме це з порядку денного протести європейських фермерів проти продукції українських колег? Про це, а також про ціноутворення й логістику, що наразі впливає на вартість агропродукції, яку експортує український агросектор, у програмі "Сьогодні. Ввечері" на Українському радіо говорили з Павлом Ковалем, генеральним директором "Української аграрної конфедерації".

Наскільки очікуваним або, скажімо так, несподіваним стало для України це рішення? Чи варто взагалі було його очікувати зараз? І як таку новину взагалі сприймають агровиробники? Як на це реагують в аграрному секторі?

— Рішення було очікуваним, тому що декілька місяців, як мінімум, про такий сценарій мова йде. Причому, скажімо так, експерти, державні службовці певного рівня працювали з цим питанням, але на сьогоднішній день ми маємо офіційні такі заяви з Європейського Союзу, з Єврокомісії про те, що 5 червня АТЗ закінчується.

Окремо є рішення щодо сталі й металу - на три роки безмитна торгівля залишається, але ще Європарламентом не підтверджено, хоч уже подано Єврокомісію до затвердження. А вся решта продукції буде купуватися європейськими країнами і продаватися українським бізнесом, як це було в рамках дії Угоди про асоціацію - по квотах, з митами, як це було до повномасштабного вторгнення.

На сьогодні ми оперуємо таким сценарієм. Можливо там після 5-6 червня буде знову якась переговорна позиція й можливо ще є шанс, є якісь можливості повернутися до цих переговорів і все-таки розглянути на майданчику спільної торгівельної ради ЄС про те, щоб повернутися до статті 29, яка передбачена Угодою про асоціацію, в якій сказано, що в разі зміни умов і певних дисбалансів будь-яка зі сторін може ініціювати переговори, щодо там внесення певних змін до цих шкал квот, мит і таке інше.

Якщо ми повертаємось до довоєнного періоду торгівлі, то в принципі є певне таке застереження і певне занепокоєння з боку аграрних виробників, трейдерів, переробників, особливо тих, які за останні 3 роки війни могли продемонструвати, в тому числі споживачам на європейських ринках, що наша продукція відповідає всім стандартам якості. Причому це ж не просто там принесли зразки, попробували — ми ж тут як бізнес інвестували в певні речі -— у забезпечення стандартів якості, безпечності продукції аграрної, харчової, налагодили там ланцюги постачання логістичні. А це не просто було в умовах війни, ми всі пам'ятаємо. Ну і таке інше.

Тому ми говоримо, що ті галузі, ті підприємства і лідери галузей, які орієнтовані на експорт і, зокрема, до європейських країн і країн Європейського Союзу, вони можуть у короткостроковій перспективі зазнати економічного, торговельного шоку на 2025-26 МР, на залишок цих місяців.

Крім того, ми розуміємо, що якщо ми повертаємось до попереднього режиму — до довоєнного, будемо так говорити умовно, — то у нас включається ще ж там ряд певних умов. Коли Єврокомісія по певних групах товарів, наприклад по зерну кукурудзи (там же квоти як такої немає, але ЄС — там інша стаття включається), вважатиме за доцільне, то може включити обмеження.

Причому, як правило, із досвіду це відбувається так: ніяких особливих попереджень, а потім протягом 10-14 днів — раз! — і виникає ситуація, що є обмеження на постачання певної продукції.

Якщо говорити про такі ринки, які вже в Україні мали переробку більш глибоку — не просто кукурудза, а, наприклад, цукор або, наприклад, овочі дороблені, ті ж самі томати дороблені і таке інше. Це ж потребувало певних інвестицій у виробництво, плюс стандартизація за європейськими зразками, плюс вихід на ринок.

Якщо, наприклад, говорити про цукор, то 2024 рік був рекордним за останні 10-15 років по експорту в цілому, і зокрема по експорту в європейські країни і країни ЄС. Тобто це для виробників цукру і для фермерів, які вирощували корені цукрових буряків, буде таким певним неприємним, я б навіть сказав, холодним дощем.

Але я думаю, що вони вже готуються, і не даремно окремі підприємства вже протягом останніх місяців і протягом місяців минулого року знаходили, намагалися знайти й інші ринки на той же цукор. Скажімо, на африканські ринки вже були постачання цукру з України і таке інше.

Якщо ми подивимося на посівні площі минулого року цукрових буряків і посівні площі в цьому році, то площі вже скоротилися. Якщо в минулому році було десь там під 250 тисяч, то на сьогоднішній день — десь 220 тисяч.

Ми зараз говоримо про призупинення імпортних мит і квот найближчим часом, фактично 5–6 червня. Вони відомі як "автономні торгівельні заходи" — АТЗ.

Отже, які це наслідки, і чи взагалі матиме це наслідки для цін на внутрішньому ринку? І які, наприклад, наслідки для наповнення нашого бюджету? Тобто два абсолютно різні спрямування, але це важливо пояснити. Те, що ці мита і квоти будуть призупинені — це впливатиме на вартість продуктів українського виробника, але на українському ринку?

— Це може впливати, тому що, якщо європейські ринки через квоти будуть для нашої продукції закриті, і логістика ускладнена на інші ринки, у тому числі через військові події, які відбуваються, і через те, що ми протягом трьох років втратили окремі ринки через логістику і через транспортні можливості...

Ми, наприклад, не можемо той же цукор чи молочну продукцію постачати у Таджикистан, Узбекистан, Киргизстан — традиційні для нас ринки. Тому що треба вести через росію.

Безумовно, тобто пропозиції на українському ринку буде більше — ціна може бути менша?

— Надмірно. І буде тиск, і буде падати. З одного боку, для споживачів нібито це і непогано, а з іншого боку — це ж бізнес, розумієте?

І ринкова ціна — вона ж увібрала в себе всі можливості: попит, пропозиції, собівартість, курсові різниці і таке інше. Якщо ми втрачаємо експортні ринки, зокрема на європейських ринках — а це найбільш дорогі сконцентровані ринки, я нагадаю, так, між іншим: 540 мільйонів чоловік найбагатших на планеті сконцентровані в Європейському Союзі. Це цікаві ринки, просто там треба знаходити ніші, навчитися з ними працювати.

Значить, в українську економіку зменшиться надходження валюти. А це може впливати і підтискати наш обмінний курс. А це може впливати на дефіцит бюджету. А це може впливати на інфляцію, і ще на деякі речі, розумієте?

І тут прогнозувати на сьогодні якісь такі економічні тренди і баланси поки що складно. Якщо говорити там в кількісних оцінках — а скільки АПК, наприклад, може втратити? Різні оцінки експертів є сьогодні, їх теж не дуже просто порахувати: десь від 2,5 до 3,5 мільярдів євро в рік ми можемо втратити.

Це значуща цифра для воюючої країни, в якій частина економіки зруйнована — там інфраструктура, і плюс продовжуються бойові дії, які потребують багато грошей та інших ресурсів.

Тому ми ж так дуже дипломатично намагаємося говорити: той режим довоєнний — це неприємна річ, яка до нас повертається. І ми говоримо, що "друзі європейські, ну давайте ми все ж таки думати, що є 29 стаття, а можливо є ще можливість і шанс скомбінувати варіанти: якісь залишити залишки або інструменти АТЗ і підключати 29 статтю, де ми можем переглянути ці квоти".

Детальніше слухайте на Українському радіо за посиланням

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо