Леонід Козаченко: Починати готуватися до ЄС треба від учора

Найбільшим обтяженням при вступі України до Європейського Союзу буде саме проблематика сільського господарства та САП, переконаний президент УАК Леонід Козаченко.

"В Україні сільське господарство – це аграрний бізнес, а в Європі – сімейний.

ЄС пропонує Україні реформувати аграрний сектор шляхом перетворення його на сімейний, бо за інших умов фермери будь-якої країни Європи не витримають конкуренції з аграріями України. Я постійно ставлю зустрічне запитання-пропозицію: чому фермери в ЄС не хочуть реформуватися та перетворити сільське господарство на потужну галузь з величезним індустріальним потенціалом за принципом роботи наших агрохолдингів, де в єдиному циклі переплелися вирощування сировини, переробка сировини, виробництво молочної, м’ясної чи іншої продукції. Адже можна в ЄС теж об’єднувати 500-1000 фермерів в акціонерне товариство і працювати за даним принципом. Однак на ці пропозиції відповідь у Європи відсутня.

Аргументація така ж, як і при підписанні угоди про ЗВТ з ЄС: якщо ми вам відкриємо двері, надамо доступ агропродукції з України до ринків Європи, то треба збільшувати дотації на сільське господарство. Ми зараз до 40% бюджету ЄС на це витрачаємо, а в майбутньому доведеться всі 60% витрачати. Європейці у всіх розмовах підкреслюють: у нас фермерство страшніше, ніж війна в Україні. Цю тезу треба осмислити.

Візьмемо для прикладу ринок зернових. За останні два роки кількість юридичних осіб, які почали експортувати продукцію з України, збільшилася на 1500. В основному це невеликі компанії, які раніше експортували збіжжя, використовуючи автомобільні засоби чи залізницю. Їхня продукція направлялася переважно на територію ЄС. Великі компанії тримали такі потужні напрямки, як Близький Схід, Китай, Індія. Ця напрацьована система почала тріщати, коли поляки почали блокувати кордон, і наразі це питання дуже загострене. Адже ЄС дуже боїться, коли відкриті такі коридори, і всі, в тому числі малі й середні фермери, можуть напряму постачати свою продукцію на ринки спільноти. Європа, до речі, вважає агрохолдингами наші невеликі господарства - 2000 чи 5000 гектарів.

Я не раз, не двічі запитував європейців: чому, наприклад, ви не блокуєте Бразилію й Аргентину. Бразилія засипає Європу цукром, а ви (європейці) панікуєте, що Україна поставила півмільйона тонн. Так, у нас квота до 2022 року була 20 тис. тонн. Але Бразилія поставляє мільйони тонн.

Аргентина засипає Європу кукурудзою, знову ж таки звертаю увагу європейських колег: їх не блокуєте. У відповідь чую наступний аргумент від представників різних інститутів ЄС: Бразилія не стане членом Євросоюзу і ми в будь-який момент можемо обмежити поставки на внутрішній ринок спільноти. А ось коли Україна долучиться, то вас не зупинити. Європейські чиновники жаліються, що не бачать поки в ситуації, що виникла, рішення, яке б влаштувало всі сторони.

Тому я підкреслюю вкотре: саме Україні доведеться вирішувати цю гігантську проблему та складати кодекс норм поведінки в рамках спільного життя та діяльності з ЄС.

Я наприкінці минулого року мав зустріч з президентом Польщі Анджеєм Дудою в Познані (там відбулась велика міжнародна конференція по відбудові України). Питання євроінтеграції України було одне з наріжних.

Мушу констатувати, що розмова з президентом була тяжкою, особливо з приводу позиції польських фермерів, які блокували наш кордон. Він мені особисто теж задав кілька не простих запитань, на які я не зміг відповісти.

Серед поляків все частіше поширюється думка, що Україні зарано долучатися до ЄС. Замість пошуку компромісу Україна поводитися агресивно, погрожує сусідам дзеркальними санкціями і так далі.

Саме на співпраці та спільних проектах я хотів би акцентувати. Потрібно думати про подальшу інтеграцію, знайти порозуміння.

Не так давно одне з найбільших об’єднань європейських фермерів Copa Copega повідомило Україну, що організація звернулась до Європейської комісії з ініціативою негайного відновлення – з 1 січня 2024 року - всіх квот і мит на поставки продовольства з України. Фермери ЄС вважають, що постачання українського продовольства на території Євросоюзу руйнує ринок Європи, оскільки фермери більшості європейських країн не зможуть конкурувати з індустріальним аграрним бізнесом України.

Я не жартую, я кажу цілком серйозно. Треба пропрацювати та чітко прописати алгоритм переговорів: як нам в такому складному становищі далі формувати свою політику, щоб заспокоїти європейських фермерів, знайти точки порозуміння та рухатись у напрямку Євросоюзу.

Для України питання вступу в ЄС - це не тільки питання аграрного сектору, це питання майбутнього країни з іншими галузями економіки. Тому хочемо ми, чи ні, але наш шлях пролягає виключно в напрямку Європейського союзу.

Наша мета-мінімум – пролонгація ще на 12 місяців безмитної торгівлі з ЄС. Мета-максимум – протягом найближчих трьох років набуття повноправного членства в Європейському Союзі".

А тим часом у спільному листі міністри сільського господарства прикордонних держав-членів вкотре закликають Європейську комісію вжити заходів, щоб Брюссель знайшов рішення та допоміг фермерам впоратися з ринковими збуреннями, спричиненими українською сільськогосподарською продукцією.

Україна входить в трійку найбільших постачальників сільськогосподарської продукції до ЄС разом з Бразилією та Великою Британією, йдеться у черговому звіті Єврокомісії щодо сільськогосподарської торгівлі ЄС, що оприлюднений у грудні поточного року.

ІЦ УАК за матеріалами АГРОперспектива