«Інструменти агарної політики держави мають бути ретельно прописані на законодавчому рівні», - Павло Коваль

Сьогодні на круглому столі в Інституті аграрної економіки, який організував Українсько-німецький агрополітичний діалог, йшлося про аналіз продуктивності аграрних підприємств на прикладі рослинництва. Звіт та тематичну доповідь щодо ефективності та рентабельності українського рослинництва представив науковий співробітник Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою Мартен Граубнер. У ньому він проаналізував: якою мірою наші аграрні підприємства використовують власний потенціал врожайності та чи існує різниця між потенційною та фактичною врожайностями, що за належного менеджменту можуть бути використані для зростання виробництва. 

Доповідь викликала жваву дискусію у відомих науковців та представників аграрного бізнесу. На думку генерального директора Української аграрної конфедерації Павла Коваля,  Україна навіть із нинішнім  рівнем продуктивності  базових ресурсів та технічної ефективності на більшості зовнішніх аграрних ринків є надзвичайно конкурентоспроможною. Цьому сприяють три фактори – два негативні та один позитивний. Зокрема, висока продуктивність прослідковується за відсутності ринку землі і, як наслідок, неадекватних орендних платежів. Цей негативний фактор натомість  дає позитивний ефект з точки зору конкурентоспроможності. Другий «мінус» - неадекватна заробітна плата в АПК. Скажімо, німецький фермер не може відмовитись від врожайності у 80 центнерів через виробничі витрати, які  набагато вищі, ніж в Україні. А ми їх не можемо профінансувати на такому рівні. Та навіть погодні умови дають вітчизняним аграріям  можливість із 50% врожаю озимої пшениці бути конкурентними у світі. Єдиний позитивний момент – це ефект масштабу. Це третій фактор, який робить нас конкурентоспроможними та надзвичайно ефективними на глобальних ринках. Нині в Україні зростає кількість підприємств, які належать до так званої середньої групи. Це, на думку Павла Коваля, є дуже позитивним моментом. Для покращення ситуації в сфері АПК на державному рівні варто вирішувати деякі інституційні питання - щоб за рахунок бюджету не вирощувати монополістів і  для зростання конкуренції, а не корупції в галузі.

Нині вкрай актуальним є питання розподілу дотацій для АПК в бюджеті на 2019 рік.  На думку генерального директора УАК Павла Коваля,  нам необхідно зрозуміти дуже чіткі критерії розмежування тих груп аграрних підприємств, які історично за останні 20 років склались в Україні. Йдеться про малі, середні та великі підприємства, які займаються виробництвом аграрної продукції. Аналітики Української аграрної конфедерації  вже проаналізували два роки  і починають аналіз за 2017 рік ефективності та  продуктивності виробництва, в залежності від розміру земельного банку підприємства. За словами Павла Коваля, в УАК зробили дуже цікаві висновки -  аналітики виявили один із трендів – в країні відбувається процес зростання середнього розміру підприємства, при цьому скорочується їх кількість. Зокрема, якщо не акцентувати увагу на організаційно-правових формах виробників,  скорочується кількість саме фермерських господарств. Ймовірно, в Україні відбувається цікавий трендовий ефект. Виходячи з цього, ефективність  малих підприємств зменшується, натомість середні підприємства із земельними банками до  10000 га виробляють майже 70% ВВП, тоді як потужні агрохолдинги - до 22-25% ВВП.

Нині спостерігається цікава колізія -  досі не зрозуміло: кого вважати дрібним,  а кого середнім виробником. Чи достатньо для цього критерію наявність відповідного земельного банку підприємства? Хто може позиціонувати себе як  вертикально інтегрований холдинг? Через ці питання виникає проблема: відповідно до цих трьох груп підприємств, що присутні на агарному ринку України, які інструменти політики має демонструвати держава?  За словами Павла Коваля, Українська аграрна конфедерація  на законодавчому рівні пропонуватиме внести ці розмежування підприємств за трьома групами і ретельно виписати інструменти аграрної політики держави по відношенню до виробників без прив’язки до організаційно-правової форми. 

- У нас не використаний так званий «фермерський мільярд»,  а приватне підприємство з 15 га невже не потребує уваги держави? Навіщо обмежуватись організаційно-правовою формою? Адже більшість програм державної підтримки у цьому році не спрацювала – освоєно лише 14% коштів із запропонованих державою 6,3 млрд грн, - поінформував Павло Коваль і запросив всіх присутніх на круглий стіл, присвячений проблемі  формування стратегії розвитку агробізнесу, який УАК організує 10 жовтня в Інституті аграрної економіки.

ІЦ УАК