Поки продовжуються бойові дії, москва має намір картами та паперами закріпити контроль над окупованими сільгоспугіддями України.
Поки на сході України ще гуркоче артилерія, кремль закладає бюрократичні засади, щоб оголосити захоплену українську землю своєю.
Міністерство сільського господарства росії оголосило тендер на 450 млн рублів ($5 млн) для створення карт-схем сільськогосподарських земель у частково окупованих областях України. Влада заявляє, що має намір «інтегрувати» ці території в адміністративний устрій росії. Але земля значною мірою залишається під контролем України, а точні кадастрові записи чи відсутні, чи застаріли.
Роботи мають проходити в умовах війни, використовуючи супутникові знімки, дані, які були до української земельної реформи 2002 року, та матеріали з відкритих джерел. Створюючи офіційні документи на землю, кремль прагне узаконити свої територіальні претензії за допомогою паперів, а не присутністю на місці.
Продовольчий тероризм
Війна росії в Україні давно вийшла за межі класичного збройного конфлікту. Експерти все частіше називають це прикладом гібридної війни, де ключовими інструментами стають не лише артилерія та ракети, а й підрив економіки, пошкодження інфраструктури та контроль над аграрним сектором.
Це не просто війна за землю. Це системна руйнація ключових елементів економічної стійкості країни — сільське господарство тут на першому плані», — каже «Контуру» Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації.
До 2022 року Україна була одним із найбільших гравців на світовому ринку продовольства. За оцінками, її експорт міг забезпечувати продовольством до 400 млн людей у різних країнах. На частку України припадало близько 9% світового ринку пшениці, 14% кукурудзи та 46% експорту олії.
У міру окупації частини південних і східних регіонів України російські сили почали швидко захоплювати сільськогосподарську інфраструктуру: від землі та логістики до зберігання та переробки продукції.
«Те, що ми бачимо, це продумана тактика. росія використовує продовольчий ресурс як стратегічну зброю і проти України, і проти країн, які залежать від українського експорту», — вважає Коваль.
Він наголошує, що йдеться не про спонтанне захоплення сільгоспугідь, а про свідому політику.
"Це спроба зруйнувати економіку України на системному рівні, позбавити країну одного з найважливіших джерел валютної виручки та дестабілізувати світовий ринок", - зазначає експерт.
За словами Коваля, подібна тактика вже серйозно впливає на глобальні ланцюжки поставок і посилює ризики продовольчої кризи, особливо для країн із вразливою економікою.
Міжнародні аналітики дедалі більше говорять про те, що росія застосовує так званий продовольчий тероризм, коли Кремль націлений на аграрну інфраструктуру та використовує експорт продовольства як інструмент тиску та шантажу.
Порушення міжнародного права
Зміна прав власності на окупованих територіях порушує міжнародне гуманітарне право, зокрема, Четверту Женевську конвенцію. Ні Україна, ні міжнародна спільнота подібних змін не визнають. Будь-яка «перереєстрація» землі й агробізнесу юридично недійсна.
Після деокупації власники ризикують втратити майно, якщо не зможуть підтвердити свої права. Окупанти та колабораціоністи незаконно надають активи, а маніпуляції з кадастровими записами серйозно ускладнюють відновлення прав. Крім того, угоди із такими активами загрожують санкціями та юридичними наслідками», — пояснює Коваль.
За даними української влади, на початок 2024 року зафіксовано понад 12.000 спроб незаконного втручання у земельний кадастр на окупованих територіях.
Аграрна окупація
Вікторія Павловська-Кравчук разом із чоловіком обробляє 2.800 гектарів землі у Балаклійському районі Харківської області. Коментуючи спроби російської влади переписати право власності на українські сільськогосподарські угіддя, вона проводить історичну паралель.
«Це нагадує дії нацистської Німеччини під час Другої світової. Тоді Україну також називали житницею, і місцевих змушували вирощувати зерно для потреб [німецької] армії. У цьому сенсі російські агресори нічим не вирізняються», — розповідає Вікторія «Контуру».
Землі родини Павловської-Кравчук не окуповані. Але близькість до лінії фронту завжди викликає тривогу. Цього року Вікторія із чоловіком засіяли поля пшеницею та соняшником.
«Дуже сподіваємось зібрати хороший урожай і повернутися до нормального життя — такого, яке воно було до війни», — сказала вона.
За даними NASA Harvest за 2024 рік, значна частина сільськогосподарської продукції України перебуває під російським контролем.
Площі, засіяні пшеницею озимої на окупованих територіях, станом на травень 2024 року становили 1,39 млн гектарів, повідомляє NASA. На підконтрольній українській владі території озиму пшеницю сіяли приблизно на 4,73 млн га.
Проте врожайність на окупованих землях у середньому на 16% нижча, ніж на територіях, що контролюються Україною. Виробництво кукурудзи та сої на захопленій росіянами землі скоротилося на 40-50%, стверджує Коваль.
Вкрадене зерно та плата Ірану
росіяни транспортують більшу частину врожаю до Криму через порти на Азовському морі, а потім на росію, часто через Новоросійськ.
російські сили використовують методи фізичного вилучення, примусового продажу за заниженими цінами та підробленими документами, сказав Коваль.
Точні обсяги засекречено, але, за даними української розвідки, лише за 2023-2024 роки через Крим росія вивезла близько 500.000 тонн зерна. Центр національного спротиву уточнює: до 60% продукції експортується незаконно.
росія розпочала великомасштабний експорт зерна з окупованих територій невдовзі після вторгнення у 2022 році. Вже влітку 2022 року перші партії врожаю, відібраного у місцевих фермерів, вирушили на експорт. Згодом схема набула масштабу організованого пограбування: зерно масово вивозилося на росію та до третіх країн.
За даними українського аналітичного видання «Тексти», вартість вивезеного зерна може сягати $6,4 млрд. Експорт ішов не лише з комерційною метою — частина продукції використовувалася з політичною метою. Повідомлялося, що рф відправляла зерно дружнім їй режимам і навіть як оплату Ірану за постачання ракет.
Захоплення сільгоспугідь на окупованих територіях негативно впливає на ширший сектор українського сільського господарства, вважає киянин Павло Бойко, засновник компанії з виробництва спецій з українських трав і прянощів.
Його бізнес безпосередньо залежить від доступу до певних культур, які традиційно вирощуються саме на півдні та сході України.
«Втрата цих територій — не просто перебої у постачанні, а ризик втрати унікальних інгредієнтів. Ми шукаємо нових партнерів в інших регіонах, але зміни вже позначаються на виробництві та якості», - сказав Бойко.
ІЦ УАК за матеріалами проекту «Контур»