Січень 2026 року в європейській аграрній політиці став місяцем жорсткого «приземлення». Після турбулентного минулого року система увійшла в новий сезон із чітким усвідомленням меж своїх можливостей. Головний висновок місяця: центр ухвалення рішень змістився з наднаціонального рівня Брюсселя до національних урядів, які керуються передусім внутрішніми страхами та електоральною арифметикою. Це більше не політика стратегічних амбіцій, а політика управління ризиками. Для України така зміна декорацій означає необхідність повної перебудови підходів до лобіювання своїх інтересів.

Поточний тиждень остаточно зафіксував зсув, який багато учасників ринку досі не готові визнати: глобальний аграрний ринок більше не функціонує в режимі дефіциту.

Критичні погодні умови, зафіксовані на початку лютого у центральних та східних регіонах України, можуть призвести до суттєвих втрат озимих культур. За оцінками президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, приблизно п’ята частина озимих посівів перебуває в зоні ризику, а потенційні втрати можуть сягнути майже 1 млн гектарів.

Січень 2026 року став для світового аграрного сектору не просто початком календарного року, а моментом фіксації нової архітектури ринку. Період турбулентності, коли ціни рухалися страхами продовольчої кризи, остаточно завершився. Світ увійшов у фазу жорсткої структурної стабільності, де головним активом стає не сам товар, а здатність його доставити. Для українського агробізнесу це означає перехід у прагматичну і подекуди холодну реальність: економіку експорту відтепер диктує не біржова ціна, а логістичний доступ і регуляторні бар’єри.