Посівна кампанія 2026 року: погодні зсуви, дефіцит кадрів та перші прогнози врожаю — інтерв'ю Павла Коваля

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль в ефірі Українського радіо детально проаналізував перебіг весняної посівної кампанії. У фокусі розмови — вплив аномальних погодних умов, загострення кадрового голоду та розбіжності у прогнозах щодо майбутнього врожаю. Пропонуємо розширений виклад ключових тез інтерв'ю.

— Павле Васильовичу, як саме погодні умови цієї весни змінили графік посівної кампанії? Наскільки критичним є відставання?

— Ми неодноразово прогнозували, що цей сезон буде складним, і це підтвердилося на практиці. Головний об'єктивний фактор, який неможливо обійти — це погода. Цьогоріч навіть у південних регіонах ми розпочали посівну на 10–14 днів пізніше. Згодом кампанія почала набирати оберти по всій території країни, але знову призупинилася через холоди, оскільки земля не прогрілася до необхідної температури на потрібній глибині.

Наші колеги з Сумщини, Чернігівщини та Харківщини встигли посіяти близько 30% від запланованих площ кукурудзи та соняшнику, після чого були змушені зупинити роботи на 4–5 днів. Це відставання в середньому на 7–10 днів, імовірно, так і збережеться. Якщо порівнювати з показниками за останні чотири-п'ять років, то станом на середину травня ми зазвичай мали 85–90% засіяних площ під цими культурами, тоді як цього року показник становить близько 55–60%. За сприятливої погоди та достатньої кількості опадів ми розраховуємо вийти на фінішну пряму до кінця місяця.

— Окрім зміщення строків сівби, чи завдали суттєвої шкоди весняні заморозки?

— Так, поворотні заморозки пройшлися територією України нерівномірно, але залишили свій слід. У деяких господарствах припалило озимі ячмені та ріпаки. Дійшло до того, що окремі площі ріпаку, який уже починав цвісти, довелося передисковувати.

Відчутно постраждала і плодоовочева група, особливо ранні кісточкові. Садівники повідомляють, що через низькі температури у черешні та абрикоса не сформувалася насіннєва комірка. Тобто плід буде, але без насінини. Для товарного виробництва це не є критичним, але сам факт пошкодження зав'язі свідчить про те, що пропозиція на ринку може бути обмеженою. Відповідно, варто очікувати на ціну, яка стимулюватиме садівників до роботи.

— Чи загрожують ці погодні гойдалки продовольчій безпеці країни? Якими є поточні темпи польових робіт?

— Якщо говорити про продовольчу безпеку в контексті базових сільськогосподарських культур, то сьогодні немає жодних об'єктивних аргументів для стурбованості. Щойно з'являється сонце і є можливість вийти в поле — робота кипить по всій країні. Темпи надзвичайно високі: лише за один останній тиждень аграрії посіяли понад 1,2 мільйона гектарів кукурудзи, приблизно таку ж площу соняшнику та близько 500 тисяч гектарів сої. Це колосальний обсяг роботи, виконаний у дуже стислі терміни.

— Ви згадали про інтенсивні темпи, але хто їх забезпечує, зважаючи на брак кадрів? Як агробізнес справляється з цією проблемою?

— Кадровий голод нікуди не зник, він залишається одним із найгостріших викликів. Не дивлячись на складнощі з дороговизною ресурсів, саме нестача робочих рук змушує кардинально адаптувати графіки. Робочі зміни механізаторів зросли з 10 до 16 годин. Фермери часто жартують: «Ми й так працюємо 25 годин на добу. Де беремо ще одну годину? Просто на годину раніше прокидаємось».

Треба відверто визнати загальну тенденцію: від початку повномасштабної війни у 2022 році кожна наступна посівна кампанія не стає легшою. Навпаки, організаційно та економічно вона стає дедалі важчою, і аграріям доводиться докладати надзусиль, щоб пройти цей етап.

— З огляду на всі ці фактори, які попередні прогнози можна зробити щодо майбутнього врожаю?

— Наразі експертне середовище розділилося в оцінках. Наприклад, Міністерство сільського господарства США (USDA) дає обережні прогнози, очікуючи певного зниження валового збору та експортного потенціалу України. Натомість авторитетні українські аналітичні майданчики припускають дещо інший сценарій. За їхніми оцінками, завдяки хорошим запасам вологи у значній частині регіонів, валовий збір тієї ж кукурудзи може бути навіть більшим, ніж торік.

Проте відставання у строках сівби тієї ж кукурудзи несе в собі інший системний ризик — зміщення строків збирання. Якщо осінь знову буде затяжною та дощовою, як це було минулого року, ми отримаємо недозріле і мокре зерно. Це потягне за собою величезні додаткові витрати на збирання та досушування до товарних кондицій. До слова, наслідки минулорічної дощової осені ми бачимо навіть зараз: є чимало підприємств, які лише у травні домолочували кукурудзу, що перезимувала в полі, і практично наступного дня готували ці площі під нову сівбу.

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо (ефір з 21:13 хв.)