Якими мають бути критерії розподілу суб’єктів господарювання?

Цій темі було присвячено нараду в Кабінеті Міністрів України, ініціатором якої виступили  голова Підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин і Українська аграрна конфедерація.  Народні депутати України, представники Мінекономрозвитку, Мінагрополітики, ДФС, наукових установ та профільних аграрних об'єднань обговорили проект Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо критеріїв віднесення суб’єктів господарювання до мікро-, малого, середнього або великого підприємництва», який розробило Мінекономрозвитку України. УАК також презентував власне аналітичне дослідження щодо  критеріїв віднесення суб’єктів господарювання до мікро-, малого, середнього або великого підприємництва, але у сфері АПК.

Пропонуємо вашій увазі тези основних спікерів.

Леонід Козаченко, народний депутат, президент УАК –  З метою врегулювання питання приведення у відповідність із чинним законодавством  положень Господарського кодексу України в частині критеріїв віднесення суб’єктів господарювання до мікро-, малого, середнього або великого підприємництва, упорядкування та чіткого визначення цілей застосування класифікацій суб’єктів господарювання, які на сьогодні запроваджені законодавством України, Мінекономіки оприлюднило власний проект  змін до Господарського кодексу. Навколо цих пропозицій  виникла дискусія серед представників аграрної сфери.  Адже  існує проблема, не врегульована законодавством, щодо чіткого  структурування таких суб’єктів господарювання як фермерське господарство, середнє підприємство, великий інтегрований  агрохолдинг.  Це важливо не лише з точки зору оподаткування, а й стимулювання розвитку АПК. При цьому  щороку змінюються умови державної підтримки, що спричиняє постійною непередбачуваністю хаос в аграрній сфері. У ЄС зміни, що стосуються оподаткування або державних дотацій, визначаються на період 7 років.  У таких умовах суб’єкти господарювання чітко розуміють: які вони сплачуватимуть податки, які держава надасть їм  пільгові умови. 

В Україні  потрібно також структурувати суб’єкти господарювання  в АПК і визначити закони, де це має бути сформульовано, щоб наші підприємці знали умови, в яких вони працюватимуть та сплачуватимуть  податки. Теж саме стосується  визначення порядку держпідтримки для різних видів суб’єктів господарювання, що має бути закріплений  як мінімум на 5 років. Адже нині спостерігається дисбаланс: дотації в основному отримують великі підприємства, бо  скасовано квазіакомуляцію ПДВ, яку зберегли  лише в одній сфері – тваринництві. Щоб отримувати ці дотації середнім підприємства довелось терміново перереєстровуватись, адже в них одна юридична особа займалась і рослинництвом, і тваринництвом. Цей процес затягнувся і преференції від держави отримали їх великі конкуренти.

Я вважаю, що класифікація суб’єктів господарювання має бути розроблена для АПК. Адже сімейна ферма, яка володіє 20 га, ніколи не триматиме бухгалтера, й до неї не може бути застосована така ж система оподаткування, як і для агрохолдинга.  Але для цього потрібно чітко  розуміти, що таке мікро-підприємство, сімейна ферма чи агрохолдинг  й чітко визначити ці поняття  в законах.

Мінекономіки пропонує  поділити підприємства на 4 групи – мікро, малі, середні та великі  залежно від їх доходу. Аналітики  УАК скорелювали цей розподіл на аграрну сферу, врахувавши кількість працівників та площу. Ми теж пропонуємо розподілити суб’єкти господарювання на 4 групи, де виділили мікро-підприємства, які отримують річний дохід  до 20000 євро;  малі підприємства з площею  землі до 200 га та  виручкою  до 200000 євро на рік; середні з площею від 200 га до 10000 га та доходом до 10 млн євро та  працюючими  - до 250 осіб; великі, що  мають земельний банк у понад 10000 га, понад 10 млн виручки та  понад 250 працівників.

Баграт Ахіджанов, директор господарсько-фінансового департаменту Міністерства аграрної політики та продовольства – Треба чітко розмежувати  сфери застосування законопроекту, розробленого Мінекономіки. Бо внесення змін до Господарського кодексу - це одне, а до Податкового кодексу – друге, а до закону  «Про державну підтримку» - це вже третє. Якщо ми прагнемо структурувати суб’єкти господарювання, треба визначити сфери застосування цих нормативів. Ми не можемо одним Господарським кодексом врегулювати діяльність всіх суб’єктів господарювання. Я згоден з тим, що на підставі змін до Господарського кодексу  будуть прописані підходи підтримки суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу.  Але для АПК є свій закон, який регулює надання дотацій  незалежно від загальнодержавної підтримки. Тобто маємо всередині цілого свою частину й відповідно регулюємо власну діяльність.  Якщо Мінекономіки пропонує певні критерії розподілу суб’єктів господарювання, то подібне маємо зробити для Закону України «Про державну підтримку с/г».  Але без прив’язки до систем оподаткування. Ми не можемо застосовувати окрему систему бухгалтерського обліку для якогось підприємства окремо. Існує бухгалтерський облік, а є система оподаткування і вони жодним чином не пов’язані  з формою господарювання. Держава визначила стратегічний напрямок: підтримувати наступні 5 років малі та середні підприємства. Саме тому й визначається відповідний напрямок економіки  в Господарському кодексі.  Мене непокоїть, що, наприклад, завтра МВФ вимагатиме збільшити дохідну базу країни. Але для цього нам варто буде зменшити видатки.  І тоді держава буде змушена надати дотації лише незначній групі підприємств. Тобто автоматично з ринку викинуть цілі сегменти індустріального виробництва, які саме держава має підтримувати, як це робиться в усьому цивілізованому світі.

Сергій Шпиченко, представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України  - Якщо ми застосуємо норми Закону № 2164,  то у нас значна кількість середніх  суб’єктів господарювання перейде  до великих і втратить державну підтримку, бо цей документ  поширюється лише на малих та середніх суб’єктів.  І поняття мікро-підприємства звузиться, бо поріг в  оподаткуванні визначено у 2 млн грн, а в Законі №2164 – у 700 тисяч. Ми пропонуємо розмежувати повноваження кожного закону та визначити поняття «сільгосптоваровиробника». Ми запропонували наші критерії, щоб підприємства  просто не втратили  держпідтримку.

Михайло Соколов, заступник голови ВАР – У нас є програми підтримки для фермерських господарств  і виникає питання: якщо воно має в обробітку до 500 га й не підпадає під категорію «фермерське», то чим воно гірше, зеленіше чи червоніше за інші? Розподіл суб’єктів господарювання   не має  залежати від організаційно-правової форми, а лише від суті.  Мінекономіки пропонує виробити єдину юридичну мову для базових понять. що можна лише вітати. Але якщо в країні буде прийнято рішення реалізувати концепцію фіскальної єдності  й ми дамо  можливість холдингу сплачувати податки консолідовано, то виникне питання: для підприємств якого розміру ці критерії  має бути застосовано?  Нам важливе адекватне регулювання, тому не варто об’єднувати слона з носорогом. На підприємстві з 400 га насправді працюватиме лише один фермер,  а господарство з 5000 га – це колишній колгосп. Це велике індустріальне підприємство, але воно не є агрохолдингом, тобто можна класифікувати його як  середнє. Як на мене, для визначення малого підприємства земельний банк у 200 га   - дещо занижене обмеження.

Я вважаю, що варто визначити поняття «сільгосптоваровиробник» й зафіксувати в Податковому кодексі  в розділі для 4 групи платників податків. І це буде першим етапом,  щоб запровадити  критерії розподілу суб’єктів господарювання в єдиному законі. Не треба забувати, що ми відрізняємось від Європи.  Там за рахунок інших галузей АПК зробили соціальною сферою, а ми змушені АПК зробити бізнесом і донором ВВП. Навіть в умовах такого дезпаритету й неефективної держпідтримки  нам вдається конкурувати з Європою, від чого вони, м'яко кажучи, не у захваті.  У нас власна історія й не варто калькувати європейський досвід. 

Геннадій Новіков, голова Аграрного союзу України – В Європі  фермером вважають того, хто працює на землі, а в Україні під фермерство пропонують підтягнути організаційно-правову форму. У нас є  сімейні ферми і цю категорію має бути виокремлено. А решта - відноситься до аграрних підприємств. Наші мікро-підприємства --  це 1-2 група в ЄС. Не треба забувати, що в Євросоюзі зайнятість на фермах менше 1%. При цьому ми  під гаслом розвитку фермерського господарства ставимо за мету підвищити зайнятість. Але ми так не підвищимо зайнятість,  і ця тема виникатиме під кожні вибори. Як на мене, у  нас кожне господарство, якщо має корову і свиню, підпадає під європейську категорію фермерів з доходом до  8000 євро на рік. Але якщо ми їх занесемо до категорії фермерських господарств, невже одразу піднімемо все сільське господарство? У нас це називалося підсобним господарством, і нехай воно й надалі так і називається. Давайте всі критерії приведемо до одного знаменника і нарешті припинимо дискусію:  вчитись  нам в Європи, чи ні?  Це європейці мають у нас вчитись…

Тож у процесі жвавої дискусії  через різні погляди на цю проблематику учасники заходу не змогли скорелювати свої позиції й дійти до консенсусу. Натомість всі розуміють, що специфіка АПК потребує  власного підходу й вищезгадані критерії варто гармонізувати з Господарським кодексом України.  Для опрацювання одностайної позиції представникам і аграрної сфери, і органів виконавчої влади, зокрема Мінагрополітики, необхідно ще повернутись до цієї теми.

ІЦ УАК