Як Україні перейти на інноваційні рейки

Чи можна вважати агропромисловий комплекс України інноваційним?

Аграрна наука в занепаді, вітчизняні виробники техніки копіюють закордонні зразки, а сільгосппідприємства використовують переважно технології, техніку, сорти, гібриди та ЗЗР транснаціональних компаній. Як перевести галузь на інноваційні рейки? Про це журналісти журналу "Зерно" запитали у генерального директора Української аграрної конфедерації Павла Коваля.

Ген. директор УАК підтвердив, що український АПК і справді переповнений закордонними розробками, і можна сказати, став полігоном для їхнього випробування, але таку інноваційність не можна назвати повноцінною.

"Україна має достатньо високий науковий та освітній потенціал для того, щоб створити власну інноваційну культуру", – наголошує Павло Коваль.

Він переконаний, що інновації потребують конкурентного та сприятливого для підприємців середовища, надійного захисту приватної власності й авторських прав. Крім того, має відбуватися постійний трансфер наукових, технічних, технологічних інновацій на ринок для того, щоб вони перетворювалися на гроші.

Про інноваційну трансформацію АПК: Глобалізація неминуча. ШІ має перспективи. Українцям необхідно змінити мислення та світогляд

Генеральний директор ВГО "УАК" нагадав, що інновація має свій шлях і життєвий період: наукова ідея, новація, інновація, промислове поширення, а потім це вже стає інфраструктурою. Приклад – мобільний зв’язок, який пройшов шлях стрімкого розвитку від технологічного дива до широкодоступної інфраструктурної мережі.

Сьогодні ж експерти фіксують вибухоподібний тренд інвестицій у штучний інтелект (ШІ).

"У мене, як економіста є підозра, що це може бути чергова фінансова бульбашка, але це не означатиме, що там не буде інноваційних технічних і технологічних рішень. Якщо в таку інвестиційно привабливу галузь, як переробка м’яса, вкладення ростуть на рік на 7-9%, то в штучний інтелект – на 25%. ШІ – це та ніша, де наші інноватори, можуть проявити себе якнайкраще", - підкреслив ген. директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.

Він упевнений, що Україна та її аграрний сектор будуть залучені в глобальні ланцюги створення й імплементування інноваційних рішень, і додав, що Україна вже там - глибоко із цілою низкою комплексних агрегатних рішень діджиталізації й інформатизації. Ба більше, за словами експерта, Україна навіть на криптобіржах посідає 4-те місце на планеті.

Українці генетично схильні до ризику й інновацій, до яких нас, у тому числі, підштовхують й умови, в яких ми живемо. Наше інноваційне майбутнє залежатиме від нашого концептуального бачення, бо як тільки ми зациклимося на внутрішніх проблемах і на тому, щоб лише канючити гроші, це нас доб’є як державу. Як країна, котра вперше в історії не злякалася ядерного монстра, ми повинні пропонувати інтелектуальні продукти у всіх сферах – геополітичних, технологічних та інших, переконаний Павло Коваль.

На запитання "Що для цього треба?" генеральний директор УАК відповів: "Дуже складну і просту річ  – повернутися до мислення, як такого. Хто сьогодні замислюється над іншою Україною після перемоги?"

Хто має формувати нове мислення?

Для розвитку інновацій потрібні зусилля не лише від аграрного бізнесу, але й від національних лідерів, стратегів і науковців, які б розробили бачення нової післявоєнної України.

"Щоб Україна стала на шлях інноваційного розвитку потрібен, образно кажучи, загальний бульйон наукових досліджень, який постійно вариться, кипить. Щоб розвивалася фундаментальна наука, щоб талановита молодь була зацікавлена залишатися в Україні, а не шукати щастя за кордоном. Кухня для цього бульйону має створюватися на базі університетів, установ НАН і НААНУ, наукових товариств.

У нас ще не все зруйноване, є чудові багаті наукові та інженерні традиції, наукові школи. Ми володіємо цифровими, а також технологіями авіа-, судно-, ракетобудування. Належимо до унікальних країн, які можуть зробити все: від дрона до балістичної ракети, від трактора до танка. Але реалізувати цей потенціал заважає система державних інституцій, яка неконкурентна і неефективна", – наголошує Павло Коваль.

Роль держави в підтримці інновацій

Роль держави в цьому питанні має бути ключовою, говорить Коваль. Адже є такі речі, як фундаментальна наука. Бізнес не буде її фінансувати, а без цього підґрунтя «бульйон» прикладної науки не звариться. Позаяк саме в прикладній науці на основі фундаментальної народжуються новації.

"А ми впродовж останніх тридцяти років рубали все це під корінь. Уявіть собі: деякі директори наших НДІ є одночасно директорами відповідних НДІ в Китаї, і живуть роками в цій країні, отже, всі винаходи, технічна документація також там. Однак серед наших політиків і громадськості продовжують звучати заклики добити вітчизняну науку, бо вона, мовляв, нагадує геріатричні хоспіси, і толку від неї ніякої. А як може бути інакше, якщо талановита молодь миттєво виїжджає за кордон або влаштовується у транснаціональні компанії, бо держава не може створити їм нормальні умови?" – підкреслює експерт.

Система освіти та підготовка кадрів

Наразі весь інноваційний потенціал поки що тримається на здобутках і традиціях старої системи навчання, яка склалась до 1991 року. Але тенденції в новій системі дуже тривожні, насторожує Павло Коваль.

За його словами, є загроза руйнування навчального процесу – вже другий випуск у ВНЗ готується в режимі онлайн. Університетська система не була готова до цього. А тому знижується вимогливість, деякі студенти семестрами не з’являлися на пари, проте їм ішли назустріч і переводили з курсу на курс.

"І яку компетентність він здобув таким чином під свій диплом? Не може бути університетських місць більше, ніж дітей в 11 класі, тоді немає конкурсу, немає конкуренції за місце, чому в нас у кожному другому педінституті відкрили економічні факультети, а в аграрних, навпаки, – гуманітарні? І де ж візьмуться інноваційні уми, якщо базова система буксує?

І в той же час у наших дітей є високий потенціал до навчання. Якщо вони потрапляють в іншу систему, то досягають зіркових результатів. Мої студенти навчаються і працюють у багатьох країнах – від Канади до Австралії, від Швейцарії до Японії – і дуже добре почуваються. І розповідають, що там немає такої анархії, як у нас. Там якщо тричі не прийшов на пару, ти вже не студент.

А тому нам треба повертатися до ревізії підходів, які сьогодні застосовуються в науці, освіті, законодавстві щодо бізнесу, моделі державної підтримки вітчизняних виробників сільгосппродукції та техніки. Звісно, якщо хочемо бути у світовому інноваційному процесі", – підсумовує генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.

ІЦ УАК за матеріалами журналу "ЗЕРНО"