Україна за підсумками 2018 року не використала вісім квот на поставку товарів до Європейського Союзу (ЄС). Не вибраними до кінця залишилися тарифні квоти на цукрові сиропи, оброблену продукцію з масла, м'ясо баранини і яловичини. Залишилася "вакантною" і основна, і додаткова квота на свинину.
Разом з тим регулярно вичерпуються українськими виробниками квоти на одні й ті ж позиції – мед, пшеницю і соки.
За словами генерального директора Української аграрної конфедерації (УАК) Павла Коваля, все залежить від насиченості тим чи іншим товаром внутрішнього ринку.
"Якщо продукт в Україні виробляється в достатніх обсягах, тоді український виробник шукає імпортера в ЄС, погоджує стандарти якості, оформляє всі необхідні сертифікати походження, розуміє, за якою ціною імпортер в ЄС буде закуповувати цю продукцію ... Виграють квоту ті, у кого найвищий рівень технологій і найнижча собівартість", – говорить він.
Тому "м'ясні" квоти ЄС для України завжди вакантні – адже проблеми з виробництвом м'яса і поголів'ям худоби на внутрішньому ринку поглиблюються.
"Це продукти, за якими в галузь давно не надходять інвестиції, оскільки на внутрішньому ринку купівельна спроможність на дану продукцію недостатня", – пояснює Коваль.
Однак домогтися розширення квот за вигідними для себе позиціями дипломатичними заходами – дуже важко, і не тільки Україні.
"Чехи швидко вичерпували квоту на продукцію свинарства, а ЄС не погоджувався розширювати квоту. Вони не отримали більшої квоти для себе ... В минулому році для нас додали квоту по зерну кукурудзи. Не тому що ми наполягали, а тому що у них виник дефіцит на певний обсяг кукурудзи, і вони нам дозволили її додатково постачати", – зазначив Павло Коваль.
Він вважає, що Україні слід розширювати географію поставок і шукати інші ринки, крім Європейського Союзу.
ІЦ УАК за матеріалами Сегодня