У наступні роки нас чекає зменшення валових врожаїв і погіршення якості збіжжя - ген. директор УАК

Проблеми - багатогранні, інколи критичні, але все можна виправити, говорить експерт.

Про багаторічні проблеми аграріїв, які під час війни накопичуються ще швидше, говорить генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль у програмі Українського радіо "Колос. Аграрний дайджест".

Порушення сівозміни

В аграріїв багато проблем, які мають такий характер затяжний, і які накопичують проблематику, яка може потім давати про себе знати в середньостроковій і навіть довгостроковій перспективі.

Я маю на увазі, наприклад, таке порушення структури посівних площ і раціональних сівозмін.

Ми ж сьогодні по ринку рухаємось, як ринок вимагає.

Ми зазвичай сіяли того ж ячменю озимого десь мільйон гектарів. У Цьому році - менше, і ярого - менше. А чим замінили? Ну, очевидно, більш маржинальними культурами. Якими? Олійними, бобовими. Це - соя, це - ріпак, це - соняшник.

Соняшнику на сьогоднішній день посіли, там трохи не дотягли, до п'яти мільйонів, але я думаю, ще досіють там у деяких областях - Чернігівщина, Сумщина. Якщо не буде військових таких більш динамічних ситуацій, то ще досіють і десь на п'ять мільйонів, очевидно, ми вийдемо.

А що ж це за структура посівних площ, якщо в нас соняшнику, такої складної культури, в структурі посівних площ більше ніж озимої пшениці, більше ніж зернових. Це ж його попередники.

Значить, десь ми будемо сіяти соняшник по соняшнику, соняшник по соняшнику, ріпак по соняшнику, і навпаки, і так далі. І це вже є недобре з точки зору природної відтворюваності землі. Але фермер на це сьогодні йде.

Ну, тому що безвихідь. Ви розумієте, що навіть той же соняшник в минулому році, в сезон збиральної кампанії, почуйте, будь ласка, був дешевший і рентабельність була нижча, чим у пшениці до війни. Такого ж ніколи не було.

Тобто у нас декілька культур стали збитковими - ті базові експортоорієнтовані культури. Залишилась там соя, цукрові буряки - ну це специфічна культура, її ж не можна 5 млн насіяти, хоч у цьому році збільшили посіви. Ріпак зростає.

І до речі, ріпак ми більше переробляти стали в Україні. Це теж такий позитивний ефект. Але він теж вимушений, ще потрібно буде дивитись на ефективність цього всього.

Пшениця стає в нуль багатьом. Ячмінь, овес - це збиткові культури були. Соняшник в період збирання, хто продавав, а особливо мікропідприємства і малі, які, на жаль, змушені продавати за готівку прямо з поля - вони в збиток це робили. А кукурудзу залишили в полі зимувати.

Але це для того, щоб домолотити осінню кампанію, для того, щоб розрахуватися до кінця року з людьми, з пайовиками. Вони змушені були в збиток і кукурудзу продавати частину, і соняшник, і пшеницю і таке інше. А ячмінь-то й взагалі нічого не коштував.

Ми, на жаль, можемо втратити свої сегменти на глобальних майданчиках. І найнеприємніше, що ці майданчики на глобальних ринках замістить наш ворог, агресор. Ми вже це спостерігаємо на деяких ринках.

Проблема з кадрами

У нас велика проблема з якісним і кількісним складом кадрового потенціалу, з бронюваннями, з мобілізацією і з наявністю персоналу.

У нас на початку посівної кампанії такі заголовки з'являлися – «посівна без трактористів». Це ж не афоризм такий, це - майже реалії у декого були. І це складна ситуація, яку ми також важко проходимо, але проходимо.

Але мене іноді запитують колеги ваші, а в яких там спеціальностях, в яких професіях найбільш проблем? - В усіх професіях. Водія-далекобійника складно сьогодні знайти, портового працівника, тракториста досвідченого.

Якщо в тебе комбайн декілька сотень тисяч євро коштує, ти ж пенсіонера, який там ніколи не працював, і хлопчика молодого не посадиш.

Тут же, ви ж розумієте, це ж - ціна питання. Це - запороть комбайн потужний, це - зірвати збиральну кампанію, скільки ті запчастини коштують, час втрачаєш. А якщо не своєчасно буде хтось вчитися, ти також на якості втрачаєш.

Тобто тут проблеми, які накопичуються, накопичуються.

Відсутність фінансових ресурсів призводить до шкідливої економії ресурсів

Що ще в нас сьогодні через недостатнє фінансування? Ми ж не дофінансовуємо технології. Ми недостатньо вносимо мінеральних добрив.

Якщо ми 2022 рік на запасах складських просіялись, прожили. 2023 рік - на післядії. То 3-тя посівна 2024 року - вона ж без міндобрив у багатьох фермерів відбулася.

Ви ж розумієте, що це проблема так собі? Вона через рік скажеться на врожайності і на якості продукції.

А що ще? А ми сіємо гіршим насінням, бо грошей не вистачає. А ми використовуємо засоби захисту рослин - дженерики, які не зовсім якісні і не оригінальні. І з цим також маємо проблеми.

Тобто, дивіться, скільки я вже таких складних питань назвав, і це все виллється через пару років у зниження валових зборів і якості продукції.

До речі, у нас за 2023 рік, про це мало хто говорить, у нас же пшениці 1-го ґатунку було в структурі виробленої пшениці близько нуля. І ця тенденція - вона не нова, але оці події воєнні її доводять до такої крайньої межі. Десь років 8-10 у нас структура якості погіршується. А це ж продовольча безпека.

У нас то її (сировини для хлібопекарського борошна, - ред.) достатньо, але за рахунок чого? Якщо ви спитаєте от борошномелів, хлібопекарів, вони скажуть "так ми ж імпортуємо добавки: поліпшувачі борошна, розпушувачі, клітковину вже одібрану і так далі". Могли б самі це виробляти й експортувати, а ми от в цих умовах змушені це робити, тому що є проблеми з тим, щоб якісний хліб спекти в тому асортименті, який би ми могли виробляти.

І це також проблема, з якою потрібно працювати.

Наразі продовольчій безпеці нічого не загрожує, й експортний потенціал буде

Звичайно і в цих умовах аграрії гарантують продовольчу безпеку на 2024 і на 2025 рік.

У нас достатньо посівів, і є вже в окремих підприємствах такі перспективи на врожай непогані, але в цілому врожай буде нижчий порівняно з минулим роком. Це вже всі експерти на цьому зійшлися. 

Тому я ще раз хочу підкреслити: ми забезпечимо необхідні для внутрішніх потреб 3-3,5 мільйони тонн харчової пшениці. Буде достатньо і жита. Ми забезпечимо цукром, олією.

Будуть ті овочі відкритого ґрунту, так званого борщового набору, як в Україні говорять. Посіви є всюди, і це не тільки південні області, включились й інші області. Плодово-ягідна продукція - вона вже присутня на полицях, і в тому числі й українського походження, не лише імпортна. Я і про полуницю говорю, вже черешня є там. Я сподіваюсь, що в цьому році більшість території України і херсонські кавуни знову побачить. Але теж там все непросто: постійні щоденні бомбардування...

Крім продовольчої безпеки всередині країни, ми сформуємо і експортний потенціал. Якщо навіть є прогнози і міністерства, і інших майданчиків, що ми зернових і олійних, бобових культур зберемо 73-75 мільйонів тонн, то це точно мільйонів 45 буде експортний потенціал приблизно.

Тепер виникає питання: логістика справиться? Обережненько говоримо, якщо все залишиться принаймні так, як сьогодні, справимося.

Якщо все буде так, як станом на сьогодні. Бо куди прилетить вночі ворожа ракета, ніхто поки що не знає, крім наших ППО, які добре справляються з цим. Тому спокійно, напружено, ритмічно, методично, кожен на своєму робочому місці має свій фронт, свою діляночку, і працюємо, наближаємо спільну перемогу.

Читайте також: Павло Коваль: Бізнес очікує системних державних рішень.

А повний запис програми доступний за посиланням.

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо