Технологічно у нас проблем немає, нам потрібна перемога та перезапуск агропереробного сектору, - Павло Коваль

На телеканалі «Ми – Україна», в ефірі телемарафону разом з генеральним директором ВГО "Українська аграрна конфедерація" Павлом Ковалем розглянули найбільш гострі питання, зокрема щодо жнив, цін на врожай, дотримання сівозмін і використання зрошення.

За словами генерального директора УАК Павла Коваля, за останні 2,5 воєнні роки посівний кошик уже встиг змінитися у порівнянні з довоєнним.

"І він змінюється не на користь відтворення землі і логіки аграрної, коли в нас іде плодозмінна система землеробства, коли впроваджуються сівозміни більш раціональні, а ми рухаємося за потребами в таких умовах і за рентабельністю тих культур, які вирощуємо.

На жаль, таких культур за останні два роки було все менше і менше - тільки декілька олійних культур. Зернові колосові, навіть озима пшениця була майже збиткова, соняшник в ряді підприємств балансував на нульовій рентабельності.

Тому в цих умовах, в умовах складної логістики ще донедавна, ми змушені були змінювати структуру посівних площ", - розповідає експерт.

Павло Коваль додає, що від деяких культур українські аграрії досить високими темпами відмовляються, наприклад, від ячменя - традиційної для України культури, для якої ми мали свої експортні ринки.

У минулому році дійсно показали більш високу рентабельність такі культури, як соя і ріпак. Тож українські аграрії посіяли в цьому році дещо більші площі під ними.

Але і на ці, більш рентабельні культури вплинув фактор спеки: якщо з ріпаком ще куди не йшло, то соя внаслідок таких спекотних декількох тижнів липня значно постраждала в багатьох регіонах.

Генеральний директор ВГО "УАК" підтвердив, що технічні культури, зокрема соя і ріпак, більше виснажують землю порівняно з кормовими культурами, з трав'яними культурами та навіть із зерновими злаками.

А для того, щоб нівелювати таке виснаження від однієї культури, потрібна сівозміна. Потрібно чергувати культури, і тоді земля встигає відтворюватись, у ній не накопичуються шкідники і хвороби. Земля встигає за зимовий період, невегетаційний період, відновити й накопичити вологу і т. ін., розповідає Павло Коваль.

"В цих кліматичних умовах і в тих оперативних господарських умовах, в яких Україна знаходиться, ми балансуємо на межі ризикованого землеробства.

В тому і проблема, що в нас ряд регіонів повинні зрошуватись. Південь увесь - від Татарбунарів до Маріуполя - повинна зрошуватись оця смуга, але там окупація тимчасова, і там зруйновані зрошувальні системи.

Ми балансуємо від тих умов і від тих запитів зовнішнього ринку - куди ми можемо які культури експортувати", - пояснює Павло Коваль.

І це часто нам вдається. Як приклад, розповідає ген. директор УАК, за останні два роки в Україні наростили посіви цукрового буряку, що є позитивним моментом. Адже з одного боку це вдосконалює можливості експортного потенціалу України, ми експортуємо в тому числі і цукор, а з іншого боку забезпечуємо внутрішній ринок.

Експерт додає, що можна було б відходити від надмірного висівання того ж самого соняшнику та інших олійних культур, які є складними у сівозміні, але українські аграрії змушені в результаті таких економічних передумов, що склалися, повернутися більше до ріпаку та сої.

"Так, вони виснажують землю, але якщо ми запроваджуємо там сівозміни, де чергуються зернові колосові, де є по можливості пари залишати чорні і висівати потім знову ріпак і сою (особливо там в середній смузі, не на самому півдні, бо соя там згорає, не росте зовсім), то ми зможемо так балансувати, формувати експортний потенціал і гарантувати продовольчу безпеку всередині країни.

Але це вдається з кожною посівною все важче і важче, і важче. Тому повертатися до науково обґрунтованих сівозмін нам обов'язково буде потрібно. Але потрібна для цього перемога, і потрібно зрозуміти та стратегічно спланувати, що ми будемо вирощувати, куди будемо продавати, як забезпечувати відтворення ґрунтів і відновлення економічної спроможності наших аграрних підприємств - це досить складна інтелектуальна задача перед нами", - зазначає Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації.

Про потепління можна було б говорити у контексті переваг, але, знову ж таки, це впирається у питання зрошення.

"Високі температури дали б можливість нам збирати два врожаї, але треба забезпечувати зрошення.

Буде зрошення - будемо збирати.

Ми, до речі, до війни пробували в окремих регіонах збирати, наприклад, озимий ячмінь і висівати сою на тому самому полі, і ще до морозів збирали сою два врожаї. Але для цього потрібно зрошувати землю. Це було в Запорізькій області, і досить непогані ми одержували результати", - відповів на питання журналістів Павло Коваль.

Щодо прогнозу врожаю, то озвучене число у 74 млн тонн генеральний директор УАК вважає досить оптимістичним:

"Я думаю, що можливо буде трошечки й менше, тому що пізні культури значно в ряді регіонів постраждали. Та ж сама кукурудза, та сама соя, от зараз той самий соняшник. Миколаївська область уже соняшник молотить, і результати, ну не радують цих аграріїв. Вони нижчі, чим хотілось би.

Так само буде зі значною частиною господарств, де спека посприяла у негативному контексті на зниження врожаю".

Але навіть тих врожаїв, що ми зберемо за цих складних погодних умов, нам вистачить на 2-3 роки, щоб гарантувати власну продовольчу безпеку.

На сьогодні намолотили більше 21 млн тонн пшениці. Якщо навіть припустити, що харчової і фуражної пшениці буде порівну - це по 10-11 млн тонн, а внутрішнє річне споживання в Україні становить приблизно 3,5 млн тонн харчової пшениці, то ми вже маємо трирічний запас.

Тобто, українські аграрії зможуть експортувати приблизно 14-15 млн тонн пшениці.

Складніше буде з кукурудзою, каже Павло Коваль:

"Якщо в минулому році в нас було 30 млн т кукурудзи, то в цьому році аграрії прогнозують, що буде десь 23-24 млн т, тому що в ряді південних, центральних і в деяких інших регіонах кукурудза дуже постраждала від спеки.

Але там не було традиції ніколи її зрошувати, розумієте. Це - можливо, аномальна ситуація в цьому році. А, можливо, це буде ставати з часом повільно системою, коли землеробство буде набувати такого ризикованого характеру в ширшій смузі, чим Південь України.

І на це потрібно буде господарські рішення приймати: потрібно зрошувати, потрібно змінювати районування культур, потрібно змінювати сівозміни і підходити до цього більш раціонально".

Але бізнес врегулює все сам, найголовніше - вибороти перемогу, впевнений Павло Коваль, генеральний директор УАК:

"10-15 років тому у Чернігівській області сою, кукурудзу і соняшник мало вирощували. Сьогодні, якщо проїхати дорогами по цих областях північних, там суцільні кукурудза-соняшник. Сої взагалі 15 років назад в Україні важко було знайти, а сьогодні ми найбільший в Європі виробник соєвих бобів.

Тому це питання бізнесу. Бізнес чітко відреагує на ефективність і на ті можливості, де можна з гектара одержати максимальний прибуток.

І технологічно в Україні уже приведені всі найновіші технологічні рішення, найкращі сорти і гібриди.

Ми навіть деякі південні нетрадиційні для України культури вже культивуємо, ту ж саму хурму й інші культури, і в цьому році навіть бавовну пробували висівати, хоч це не є дуже нова для України культура, цим займалися і в 70-х роках.

Я думаю, технологічно проблем немає. Нам потрібно просто привести в порядок своє господарство після перемоги: зробити екологічну оцінку земель, рекультивувати землі, розмінувати і запустити інше нове аграрне виробництво. Не відновлювати так, як було, по-старому: не завжди ефективно, десь навіть якісь корупційні прояви були, навіть десь там нераціонально..., а перезапустити аграрний сектор який буде зорієнтований на експорт, який буде спиратися на європейські стандарти безпечності, якості продукції, коли ми будемо в ногу йти за загальноєвропейським зеленим курсом, будемо одержувати зелені кредити, зелені інвестиції, і матимемо допуск і доступ на всі світові ринки внаслідок цього.

От про це ми сьогодні вже думаємо, навіть ще не досягши тієї перемоги. яка всім нам дуже бажана, і ми, кожний на своєму місці, над нею працюємо".

Що стосується цін на с.-г. культури, то на сьогодні ціна на частину з них вища порівняно з минулим роком. І для фермерів це добре, говорить Коваль.

Адже українські фермери третій рік в умовах війни "без ціни" працювали.

Ціни на продовольство всередині країни зростатимуть не лише із-за зниження оцінок врожаю внаслідок спеки. Експерт нагадує і про електроенергію, і про здорожчання пального, що зростатиме внаслідок законодавчих змін з 1 вересня.

"У нас багато факторів, і заробітну плату доведеться піднімати, я думаю. Тому що з бронюванням і з мобілізацією в нас великі проблеми у забезпеченні трудовими ресурсами.

Тобто проблем багато, але ми не кажемо, що "все пропало". Ми кажемо, що це для нас інтелектуальний виклик як для менеджерів, як для організаторів виробництва агробізнесу. Але ми забезпечим і гарантуємо продовольчу безпеку всередині країни і допоможемо тим народам, яким завжди було складно в Африці, в Азії і в інших країнах", - підсумував Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації.

ІЦ УАК за матеріалами «Ми – Україна»