05.06.2019 12:25

«Сільське господарство – це високомаржинальний і високоризиковий бізнес чи соціальний проект?» - Павло Коваль

версія для друку
05.06.2019 12:25

У рамках ХХХІ Міжнародної агропромислової виставки Aгро-2019 відбувся Форум АПК 4.0 «Концепція розвитку аграрного сектору України». Представники співзасновників ГС «Всеукраїнський аграрний форум» - Українська аграрна конфедерація, Аграрний союз України, Український клуб аграрного бізнесу,  Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад та Всеукраїнська Аграрна Рада – відкрито дискутували та викладали своє бачення концепції розвитку агросектору для того, аби сформулювати єдину позицію щодо стратегії розвитку АПК. Дискусія проходила за участі в.о. міністра аграрної політики та продовольства Ольги Трофімцевої та широкого кола експертів.

Генеральний директор УАК Павло Коваль виклав позицію УАК щодо даного питання:

- Хотілось би зупинитися на декількох аспектах. Ми розуміємо, що аграрна стратегія – це складова загальної економічної стратегії. І дуже добре, що процес розробки аграрної стратегії цього разу розпочався з ініціативи не міністерства і чиновників, а з позиції бізнесу. І міністерство погодилося стати рівноправним активним гравцем в команді. Так от, ми повинні розуміти, яка буде підпорядкованість нашої аграрної стратегії в загальноекономічній стратегії розвитку України. Українська аграрна конфедерація протягом останніх двох років глибоко проаналізувала агарний устрій. Мова йде про те, що зроблено зріз й оцінено, а які сьогодні аграрні підприємства функціонують в Україні, яка їх ефективність, роль і місце у створенні аграрного ВВП. На перший погляд, може здатися, що це питання очевидне і не викликає дискусії, однак, це не так. Більше того, є пропозиції від колег: окремі організаційно-правові форми зафіксувати в чинному законодавстві, на рівні Конституції, і розвивати свій аграрний сектор як устрій, базований на цій одній організаційній формі. Одразу виникає запитання: а чому ставка саме на цю організаційно-правову форму? Як аргумент наводиться досвід європейських країн, де досягнуто високих результатів за фіксації такого устрою. Але ж потрібно проаналізувати економічне підґрунтя, чому в інших країнах склалося так, а в Україні – дещо інакше. На базі чотирьох груп показників, що чітко вписуються у канву «сталий розвиток +», яку сьогодні запропонувало міністерство для подальшої дискусії на перспективу, нами проаналізована діяльність агарних підприємств усіх розмірів та форм ведення бізнесу.

Українська аграрна конфедерація не перший рік розробляє та подає пропозиції щодо стратегічного бачення розвитку агросектору. Розуміючи важливість ролі інновацій та цифризації, генеральний директор УАК підкреслив, що «АПК 4.0 – це ж не іграшка, це принципи сталого розвитку «плюс». І за цим «плюс» до економічних, соціальних, технічних й екологічних ефектів додаються якісно нові технології. І це є загальносвітовим трендом, від якого ми не зможемо відмовитися. В Україні склалася унікальна ситуація – багатоукладність бізнесу. І сьогодні потрібно розуміти, що таке сімейна ферма, які інструменти уваги з боку держави їй потрібні, що потрібно на разі середнім підприємствам, а якої уваги потребує великий бізнес. Потрібно подумати, які роль і місце усіх цих груп підприємств в економіці АПК й економіці всієї країни. Тоді одразу стане зрозуміло, що тих, кого ми хочемо зафіксувати в Конституції, як пріоритетних, створювали 6-7 % аграрного ВВП, а решта, що створили 93 %, - поза законом, чи як? Тому це і є дискусійним, в чому необхідно розібратися».

Серед базових концептуальних питань – наступні: сільське господарство – це високомаржинальний і високоризиковий бізнес чи соціальний проект з боку держави, як це є в європейських країнах. «Нам дуже чомусь подобається, як це працює в Європі. Хоч, якщо запитати європейців, то одержимо відповідь, що останні десятиліття йде боротьба за зниження дотацій, що вдається вкрай не просто. А тим більше, що на арені з’являється сильна й потужна Україна. Наші сусіди ніколи не виграють в конкурентній боротьбі з нами, якщо ми залишимося з тією структурою, яку маємо сьогодні. Інша справа, що ми в середині маємо навести лад з корупцією і рейдерством. І якщо ми ведемо мову про те, що в Україні не може весь аграрний бізнес перетворитися на соціальний проект, то, можливо, що таким проектом буде лише якась його частина, та, що найбільше потребує допомоги – найдрібніші аграрні товаровиробники. Де вони можуть розвиватися і реалізовуватися? – В окремих секторах і нішових галузях, де вони можуть бути конкурентними навіть агрохолдингам. Тому такі виробники потребують ідентифікації. В усьому світі, і це не випадає із загального законодавчого контексту, є мікро-, малі, середні і великі виробники. В Україні це зафіксовано в Господарському кодексі з 2012 р., тому давайте вести мову про ці чотири групи» - акцентує Павло Коваль. Однак, на сьогодні потрібно переглянути критерії даного групування, оскільки за вже наявними майже весь аграрний бізнес може потрапити до групи малих підприємств. Ми сьогодні готові допомогти із бюджету всім?

Окремим є питання держдотацій, коли програма підтримки є горизонтальною, і сімейне фермерське господарство, й агрохолдинг за одними і тими ж правилами повинні отримати дотацію, але так не має бути.

 

І ще одним важливим аспектом є наступний: ми сьогодні торкнулися аграрної реформи, а вона є неможливою без завершення земельної реформи. Усі ці намагання і пропозиції будуть підвішені у повітрі, якщо ми не створимо фундамент – завершену земельну реформу – підкреслив Павло Коваль.

ІЦ УАК

 


Для чого аграріям потрібні комп'ютерні технології?:
Інші опитування