Що дозволило аграріям експортувати майже 35 млн тонн зерна

Після найбільшого в історії врожаю зернових – 63,8 млн тонн – очікувано стався рекорд з їх експорту. За оцінками Міністерства аграрної політики та продовольства, у 2014/2015 маркетинговому році (1.07- 30.06) експорт зерна склав 34,4 млн тонн (дані на 26 червня). Це на 6% більше, ніж попередній рекорд, поставлений у сезоні 2013/2014 – 32,4 млн тонн.

Чекати третього поспіль рекорду у новому маркетинговому році, який стартував учора, не варто. Голова правління агрохолдингу «Сварог Вест Груп» Андрій Гордійчук пояснює, чому.

У 2014/2015 маркетинговому році Україна зібрала рекордний урожай зерна – 63,8 млн тонн, за оцінками Міністерства аграрної політики і продовольства. Основним чинником, що дозволив досягти такого результату, були дуже сприятливі погодні умови. Мінімум 20% врожаю минулого року – подарунок погоди.

Конфлікти інтересів

Майже триразова девальвація гривні, що критично вплинула на всі галузі, зачепила й агросектор. Однак ефект був протилежним для аграріїв, які працюють на експорт (основна частина рослинників) і на внутрішній ринок (майже всі тваринники).

Перші практично не постраждали від девальвації, а навіть мали ситуативні бонуси. Прив’язаність цін на зернові до долара збільшила гривневі доходи виробників, стало легше виплачувати боргові зобов’язання у гривні, рівень заробітної плати зростав повільніше за девальвацію.

Перебої з імпортним постачанням факторів виробництва, про які багато говорилося взимку й навесні, мали ситуативний, а не масовий характер. Вони були пов’язані насамперед із надлишком бажання аграріїв зекономити. Постачальники, які пропонували навіть мінімальний дисконт щодо середньоринкових цін, користувалися великою популярністю. Багато хто не перевіряв надійність дилера, з яким починав співпрацю.

Частина агросектора, орієнтована на продаж всередині країни, з повною підставою може говорити про минулий сезон як про кризовий. Оскільки вартість кормів прив’язана до долара, девальвація призвела до значних збитків галузі тваринництва. Особливо це стосується тих, хто займається молоком – у першому півріччі на тлі стрибків курсу іноземної валюти, ціни реалізації практично не змінилися. На другому місці за «валютними втратами» виробники свинини, на третьому – птахівники.

Також по-різному аграрії сприймають багатомісячне падіння світових цін на всі основні сільськогосподарські культури. Для тваринників це стало певним компенсатором девальвації. Зі свого боку, рослинники сподіваються на якнайшвидшу зміну тренда. Поки спрогнозувати ситуацію складно – вагомим чинником стануть врожаї в північній півкулі.

Торік основні країни-постачальники на світовий ринок зібрали вельми високі врожаї, що дозволило пройти весь маркетинговий рік без натяку на дефіцит будь-яких продовольчих культур. Побоювання, пов’язані з високими темпами експорту пшениці з України минулого року, були незрозуміло ким і навіщо надуманими.

Меморандум сільгоспвиробників і Мінагропроду про допустимі обсяги експорту зерна призвів лише до зниження цін на пшеницю і втраченого прибутку. Це ще раз показує, що ми все ще не навчилися рахувати свої баланси.

Два аграрні фронти

Торішній рекордний урожай зернових не був агрономічним проривом українських сільгоспвиробників, і сподіватися на повторення результату цьогоріч не доводиться. Можна констатувати, що та частина сільгоспвиробників, яка раніше економила на дотриманні технологій, добривах тощо, у цьому календарному році мала ще менше можливості відмовитися від такої практики. Давати усвідомлені прогнози ще рано – період, у який формується більша частина врожаю, ще попереду. Однозначно можна тільки сказати, що погода вже не така гарна, як рік тому.

Зменшення зернового валу цьогоріч слід очікувати також тому, що дедалі більшої популярності в аграріїв України набувають альтернативні культури, зокрема – соя. Як і в разі з більшістю культур, її цінова привабливість останнім часом не найкраща – якщо ще роки два тому котирування на сою доходили до $520–550/т, то зараз вони в межах $350/т. Втім, у майбутньому ця культура і далі витіснятиме кукурудзу у структурі посівних площ України. Соя генерує більший прибуток на га, ніж ресурсовитратна кукурудза, під яку останнім часом відводили великі площі в Україні. Витрати на отримання однакового прибутку для цих культур можуть відрізнятися утричі.

Соя також дозволяє мати найбільшу доларову рентабельність. Принаймні, це справедливо для нашої компанії. Як стверджують колеги на ринку, на другому місці пшениця (якщо вам вдалося отримати добрий її урожай). Чути про великий захват від рентабельності кукурудзи в цьому сезоні не траплялося.

Упродовж минулого маркетингового року, якщо не враховувати вже згаданий меморандум з експортерами, держава мало втручалася в роботу агросектора. А ось результати майбутнього сезону будуть визначатися не на полях, а й у сесійній залі й за столом переговорів.

Найбільше насторожує бажання уряду скасувати пільги сільського господарства з оподаткування ПДВ. В умовах падіння цін на зовнішніх ринках і макроекономічних проблем це поставить галузь у надзвичайно скрутне становище. Державі це принесе лише збитки, оскільки зараз агросектор – основна діюча галузь нашої економіки. Я знаю про вимоги МВФ [щодо скасування пільг], але також знаю, що у країні є інші резерви, використання яких можна обговорити з кредиторами. Я не вважаю, що втрата українськими аграріями конкурентоспроможності на зовнішніх ринках – це те, чого глобально хоче домогтися уряд.

Також передчасними є розмови про ринок землі. Земельну реформу, безумовно, необхідно реалізувати, але війна й економічна криза – точно не найкращий час, щоб починати ділити землю.

Не можна не визнати, що упродовж останнього року не було жодного регуляторного й законодавчого нововведення, яке аграрії могли б охарактеризувати як негативне для сектора. Мінагропрод навіть почав дерегуляцію галузі і зробив досить якісні перші кроки в цьому напрямку. А втім, ще більше треба зробити в майбутньому, а ефект від лібералізації ринку проявиться лише через кілька років.

ІЦ УАК за матеріалами Forbes