Сергій Стоянов: Україна успадкувала потворні фіскальні відносини + ВІДЕО

Відносини між бізнесом, фіскалами і державою у цілому, є потворними і склалися вони у такому вигляді за останні 15 років. Переродження (чиновництва) почалося у період кінця 90-х – поч.00-х років, коли у бізнесі вже були накопичені капітали, гроші, у т.ч. тіньові гроші. Апарат такий апетит розвинув у собі, що почав зазіхати на ці гроші. Пішло переродження апарату на шляхах незаконного збагачення і здирництва.

Про роль податкових перевірок у "житті" українських аграріїв - це (значним чином) філософське питання. Чисто утилітарно говорити (відокремлено)  про самі перевірки непродуктивно, тому, що перевірки є частиною роботи системи, а система створена державою, людьми, кадровим потенціалом, який був і є сьогодні.

Переродження (чиновництва) почалося  наприкінці 90-х - на початку 00 –х років, коли у бізнесі вже були накопичені капітали, гроші, , у т.ч. тіньові гроші. Апарат такий апетит розвинув у собі, що почав зазіхати на ці гроші. Пішло переродження апарату на шляхах незаконного збагачення і здирництва. Тоді з’явилися такі слова як “чмурити” бізнес (приставати з метою отримання вигоди).

Я пам’ятаю у 1997-98 роках я ще виграв суди у податкової по неповерненню ПДВ, мені повертали ПДВ та я ще й виставляв пеню і вигравав пеню. І все було нормально. А потім, пізніше, почали встановлювати відкати за повернення ПДВ. Спочатку було 5%, потім 10%, а далі дійшло до 60% і відшкодовувалось тим, кому треба, “своїм”. Думаю, десятки мільярдів гривень було вкрадено таким чином у бізнесу. Створювалися  спеціально благодійні фонди, де концентрувалися хабарі під виглядом благодійних внесків. Потім дійшло до "нала", готівки, а далі - до перерахування відкатів до оффшорів. А чим закінчилося? Взяли вони чемодани і побігли звідси, а нам тепер залишилося збирати податки (формувати бюджет).

Складність ситуації для нинішніх фіскальних органів, їх керівництва полягає у тому, що з одного боку для  держави треба “кров з носу” назбирати ці гроші (до Бюджету), а давати ж добровільно мало хто  хоче (та й багато не можуть). При цьому цинізм податківців, створений за ці 15 років, нікуди не дівся. Голова відомства, (над яким тяжіють завдання наповнення Бюджету) не може публічно посоромити якогось податківця, тому що якщо він буде соромити, то той податківець скаже, що ви платите нам мало грошей та ще й ходите тут і нас соромите...Це правда, це так і є. 

Далі, дуже великих збитків (іміджу держави), незручностей,  завдало впровадження податківцями практики, яку можна назвати  “взяття у заручники”. Це коли при адмініструванні податкових відносин у сфері ПДВ  “крайнім” роблять експортера, адже саме він зацікавлений у відшкодуванні ПДВ (який сплатив). А  його беруть у “заручники”, тобто йому нічого (ПДВ) не відшкодовують, до нього приходять, у нього виймають документи, і перевіряють суцільно ланцюги закупівель. Цинічнішого годі й придумати. Яке він (експортер) має відношення, що у третій ланці від нього у ланцюгу закупівель щось там відбулося? У нього що є спеціальні сили (штатні одиниці) для цього, якісь шпигуни податкові, які нишпорять і знають що там, у тих ланцюгах, не так.  Не перекладайте на бізнес обов’язок пошуку усіх цих злодіїв!  Оце “взяття у заручники”, яке фактично є застосуванням солідарної відповідальності за те, що я не скоював, це просто ганьбище! І з цим “винаходом” нашої податкової системи знайомий увесь світ. Можете собі уявити, як це впливає на інвестиційний клімат в Україні.

Це ж теж (свідчення) динаміки переродження – статистика результатів податкових справ у судах. Попервах, у кінці 90-х податківці вигравали 10-20% справ у судах, а програвали 80-90%. Тобто суди  (у процесі правосуддя) ставали на сторону платників податків. А ви знаєте, які цифри до кінця “господарювання” Миколи Яновича Ко.? 90-95% справ вже “вигравали” митарі. Казали тоді  поінформовані люди, що один дуже великий товариш просто “порекомендував” суддям “враховувати” інтереси держави, що означало “викручувати” проти суб’єктів господарювання. Для кого та держава збирала ті кошти, ми тепер знаємо. 

Ще оті "папєрєднікі" та їх попередники були запровадили ганебну систему створення так званих  “чорних списків”. Їм треба було і для звітів, і щоб начальству показати… Таким собі наказом №245 це було запроваджено. Оголошують вам, що у вас є якісь там порушення, і вас заносять у чорні списки, якийсь там "найголовніший комп’ютер" і після цього  вас “шмагають” кожного місяця по повній програмі (усі ваші операції). Тільки голова податкової служби може витягти вас з тих “списків”. Після цього яким буде відношення ваших  постачальників до вас, якщо вони дізнаються , що ви  можете  “навести” до них  податкову. Вони дивляться на вас косо і перестають з вами  працювати. Це ще один приклад “створення” податкового і бізнес клімату у державі.

Далі, якщо є відшкодування ПДВ, то хтось прагне його отримати першим. А є ще і дефіцит ресурсу. Оце ж і породило ті відкати. Аграрії ніколи не були при великій владі і нашим експортерам "діставалося" добряче. Дійшло до того, що зараз зернотрейдери  "криком кричать" і відмовляються від відшкодування ПДВ при експорті. Тому що настільки важко витримувати оці перевірки, стільки клопоту це завдає. А з іншого боку через невідшкодування ПДВ при експорті аграрії, товаровиробники  щорічно  втрачають приблизно 15 млрд гривень через заниження цін на зерно на внутрішньому ринку України.  Виходить конфлікт інтересів у рамках Української аграрної конфедерації – аграрії, товаровиробники заявляють про необхідність повернення ПДВ, а  зернотрейдери вимагають спочатку навести лад у “системі” та запровадити цивілізовані відносини у сфері податкових відносин, а вже тоді повертатися до відшкодування ПДВ. У цивілізованих країнах  усе це  елементарно відбувається. У Греції, наприклад, навіть при нещодавньому жахливому дефолті  відшкодування ПДВ експортерам здійснювалося ритмічно. 

У результаті  отакої тяганини,  в  очікуванні результатів безкінечних перевірок, рішень судів, "звичайні” суми, які “зависали” у очікуванні відшкодування ПДВ, по компаніях становили близько 200-300 млн. грн. Це дочірні підприємства  в Україні провідних зерноторгівельних домів світу, що ведуть в Україні бізнес прозоро. Вони сплачують ПДВ у складі ціни придбання товарів в Україні і мають його отримувати. Але, дзуськи…

УАК, постійно "на передовій", у відстоюванні інтересів аграріїв. Стратегія і тактика - від суцільного моніторингу законодавства, нормативної бази, постанов Уряду до участі у робочих групах міністерств, відомств, комітетів Верховної Ради. Відтак ми формуємо або підтримку, або заперечення відповідних нормотворчих ініціатив. 

УАК бере активну участь у процесі “олюднення” взаємовідносин між фіскалами і бізнесом, але насправді треба докласти чимало зусиль, щоб довести цю справу до якісного рівня. Ви ж самі розумієте, як може людина бути пристойною без пристойної зарплати? Тому тут треба вирішувати, що попереду чи хвіст, чи білка (як білка у колесі). Чи зразу треба давати податківцю високу зарплату,  чи спочатку подивитися на його роботу, а лише потім підвищити платню? Оце питання для наших можновладців.

Як модно нині казати, - "Дістали!” Останніми роками  у нас зовсім розпоясалися  різні функціонери, які  фактично публічно перекручують напрацьовану, прийняту найвищими державними інституціями країни державну аграрну політику! Багато чиновників виходять у ЗМІ  і розповідають як,  коли, у якому місяці, році  вони скасують ту чи іншу пільгу для аграріїв. Люди добрі, ви хто такі? Ви чиновник “такого то” чи податкового  відомства? Тоді, будь ласка, ідіть і збирайте податки,  якісно і з посмішкою, і не підмінюйте Парламент, Президента, Уряд у визначенні Державної аграрної політики – пріоритету №1 для України.

Якщо Держава cказала, що ПДВ залишається аграріям, і ця пільга була у різні часи узгоджена і з СОТ, і  з ЄС (по ЗВТ), то, будь ласка, не посилайтесь, у ваших намаганнях скасувати цю пільгу, що це МВФ  від вас цього вимагає. Ідіть і пояснюйте, як ваші попередники, тому МВФові, що акумуляція ПДВ – це найкраще і єдине, чим можна сьогодні допомогти нашому селянину-виробнику! І, шановні, майте ж совість і пам’ятайте - аграрії України отримують підтримку на 1 га у 25 разів меншу, ніж найбідніші країни східної Європи.

Я навіть вважаю, що треба прибрати із положень центральних органів виконавчої влади, що вони займаються формуванням якоїсь політики по відношенню до аграріїв. Це святі речі: Коаліція прийняла спільне рішення, Парламент прийняв законопроект, Президент його підписав – усім ''стояти струнко” і виконувати, а не ходити у пошуках “вчорашнього дня”. Ще раз кажу, якщо це МВФ вам радить прибрати  пільгу аграріям за рахунок ПДВ, то ідіть до МВФ і працюйте з ним, розповідайте їм, так, як розповідали про це ваші попередники  при вступі України до СОТ, і при створенні ЗВТ з ЄС. Вони зуміли довести, що ми не можемо відмовитися від найпрозорішої, незалежної від чиновника підтримки для аграріїв – акумуляції ПДВ.

Однак, треба віддати належне людям, які зараз очолюють і Уряд, і фіскальні органи за те, що вони намагаються змінити ситуацію на краще. Хоча б узяти те, що зараз, починаючи з квітня,  на сайті Держказначейства прозоро висвітлюється питання відшкодування ПДВ експортерам. Це здійснюється на підставі вимог закону, прийнятого з ініціативи нинішнього Кабміну. 

ІЦ УАК за матеріалами Програми “Капітал” ("5 канал")