Ринок землі: починати треба з пілотного проекту

Відкривати ринок землі в Україні потрібно з пілотного проекту в декількох регіонах - лише так можна побачити, яким є реальний попит на землю, та наскільки власники паїв зацікавлені їх продавати. Таку думку озвучив заступник генерального директора УАК Павло Коваль під час круглого столу в ІА "Укрінформ", повідомляє "Голос України".

— Виходячи з економічної ситуації в Україні, — розповів Павло Коваль, — а вона не дуже сприятлива, запроваджувати ринок земель для ведення товарного сільгоспвиробництва по всій території країни недоцільно. Ми пропонуємо перехідний етап. Через пілотний проект. Потрібно обрати дві-три області, різні за своїми ознаками, за своєю специфікою — і провести пілотний проект купівлі-продажу як приватних, так і державних земель. З якою метою? Щоб з’ясувати: які тенденції, хто формує пропозицію, хто сформує попит, яка частка землі за якою ціною у перші роки потрапить на продаж. Ми повинні це виявити, причому у різних областях: одна справа — невеличка західна, де паї по 80 соток, а друга — степова зона, де по шість-сім гектарів. 

Водночас підтримуємо позицію по контролю за концентрацією гектарів. Але пропонуємо два рівні: по-перше, обмеження концентрації по Україні в цілому — 1—2 відсотки. У США дозволено 1,7 відсотка — в законі прописали, ні в кого такої площі немає. Є там три чи чотири агрохолдинги, які до цього йдуть. А що таке Сполучені Штати? — Це 400 мільйонів га сільгоспугідь. А 1,7 відсотка — це 7 мільйонів гектарів в одні руки! Ніхто не боїться... І це світова тенденція. За останні 70 років з 6,5 до двох мільйонів кількість фермерських господарств у США скоротилася, тоді як їх середні розміри зростають. Подібне відбувається у Франції, Німеччині, Британії...

Тому тут ще є дискусійне питання щодо інституційної структури виробника аграрного в Україні. Це інша дискусія, яку треба порушувати.

Другий рівень концентрації — у розрізі регіонів. І тут ми пропонуємо диференційований підхід. Поставити 35 відсотків на район — тобто, що у власності одного громадянина може перебувати до 35 відсотків сільгоспземель у межах одного району — це недоцільно і неправильно. Цей інструмент має стати не тільки обмеженням, а й точкою зростання. У нас є великі депресивні області, куди треба сприяти залученню інвестицій: Чернігівська, Житомирська й інші. Потрібен диференційований підхід — три, п’ять чи навіть сім відсотків сільгоспземель області дозволити концентрувати в одних руках. Треба дивитися, які площі сільгоспугідь, яка їх якість, обсяги можливих інвестицій. Одна справа Черкаська, де менші паї і найдорожча в країні земля, інша — Чернігівська. Доцільно обмежувати по кількості гектарів. У проектах закону були різні площі. Якимось чином вийшли на 200 гектарів — максимальна площа сільгоспугідь у власності одного громадянина. Думаю — це логічно. 

Також ми говоримо про національність суб’єктів купівлі-продажу: якщо тільки українці — це, вважаю, правильно. У контексті юридичних і фізичних осіб, підтримуємо виключно фізичних осіб. Наші юристи-експерти накопали десь 12—15 схем, як відпустити контроль за бенефіціаром. Друзі, якщо дозволити юридичним особам купівлю та ще й без обмежень по площі, то всі решта обмежень не потрібні! Можна про закон забути взагалі.

Власність для юросіб — це майбутнє. Через років десять ринок буде лібералізуватися, отоді повернемося до цієї дискусії. А сьогодні треба плавно, через етапи, через пілотні проекти запускатися, — зазначив Павло Коваль.

ІЦ УАК за матеріалами "Голосу України".