Реформи: Вам “по Бальцеровичу” чи “по-кролячому”

Ми щО, хочемо  українських реформ “по-кролячому”?  Забули приказку про те,  “що швидко робиться, те…”?

...Тому й кажу: хай працює цей Уряд, “пре плуга”, виправляючи помилки, очищаючись "на марші"  під тиском українців.  За одного битого двох небитих дають!

Ні, за такого кадрового кавардака, як останніми роками в Україні, країна  не може не те що нормально розвиватися, не кажучи вже про реформування, а й просто банально виживати. Кожен, хто має хоч якийсь досвід управлінської діяльності на  центральному рівні, зі мною погодиться.

Не встигли після виборів створити  коаліційний уряд, кожен міністр, приступивши до роботи, відбиваючись від попередників та “папєрєдніков” й проплачених  ними “матеріалів”, у своїй галузі якось з чимось розібрався, багато кого "подякував" (кричали ж бо “Звільніть того, він – негідник (злодій, хабарник)!”), сформував якусь свою команду, виходячи із своєї відповідальності і бачення  (А з якого ж ще?), і  тільки-но почав працювати, створив якісь робочі групи, розробив та подав якісь проекти законів та постанов Уряду, як …

… в Україні у пекельну жарюку  розгорнулася кампанія по Уряду (як вже тільки її не називають - і по "зміні", і по "переформатуванню", і по "переатестації", і по "перевірці ефективності").

У цій кампанії найширший спектр драйверів – від безвідповідальних політичних  шизофреників, різних "непричетних" базікал, відомих політологів до д-у-у-же поважних і відповідальних спікерів.

Різні політичні експерти, і оком не моргаючи, навперебій називають прізвища майбутніх урядових "жертовних закланців". Так упевнено називають, ніби вони робили на відстані енцефалограми  мізків голів фракцій Коаліції, яка, до речі, є єдиним роботодавцем для більшості українських міністрів.

Головний меседж, який поширюється – “народ втомився від відсутності реформ”! 

Брехня і маніпуляція– народу, себто нам з вами, потрібні не якісь абстрактні реформи, а відчутне, реальне покращення життя, що, на жаль, з відомих причин не зможе сьогодні реально забезпечити представник будь-якої політичної сили на чолі Кабміну. Нам нужны не “шашечки”, нам надо ехать! Хоча реформи, правда, є найдієвішим засобом досягнення мети – забезпечення життєздатності країни,  стабілізації ситуації та досягнення позитивних зрушень у економіці та соціальній сфері.

Звичайно,  ледарі  та нездари, які під політичними “дахами” пролазили, пролазять і далі пролазитимуть  на найвищі урядові посади, повинні отримували, як це вже було раніше, належні оцінки аж до звільнення із займаних посад. 

Але ми усі, нетерплячі українці, прискіпуючись   до нинішнього Уряду, премьера, міністрів,  повинні мати на увазі: не те що докорінне реформування цілої, найбільшої у Східній Європі, країни, а  й  навіть незначні зміни у такій великій системі,  мають певний мінімальний таймінг. 

Лєшек Бальцерович, який починав, до речі,  з… Інституту марксизму-ленінізму у Варшаві (за що в Україні міг би бути встромлений сторчака у сміттєвий бачок у ході пост-майданної “люстрації”), на здійснення реформ отримував від народу Польщі два великих "тайми" (2 та 3 роки), зосереджуючи у своїх руках  УСЮ фінансово-економічну владу  на посту віце-прем'єра - міністра фінансів, а після цього 6 років,  у 2001-2007 р.р., “дошліфовував” реформи на посаді голови Банку Польщі.

А ми щО, хочемо  українських реформ “по-кролячому”?  Забули приказку про те,  “що швидко робиться, те…”?

Матеріал до теми: Словацький реформатор Іван Міклош: Процес реформ потребує часу

Ще одне. Якщо думати про стабілізацію країни і її розвиток, то у ході “перэтрахивания кадров” треба якось розглядати, оцінювати, враховувати що та чи інша відомча команда зробила  від часу призначення. А не чесати усіх під одну гребінку! Інакше навіщо тоді взагалі призначали  міністрів?

Я не знаю достеменно що і як там у інших міністерствах, але у сфері мого прямого інтересу - у “аграрному” відомстві - щось таки та робиться.  Зазначу, такі мої оцінки - "щось таки", “якось”, “з чимось” - спеціально для зубоскалів, розумійте як хочете.

Насправді, коли  заходиш на сайт http://minagro.gov.ua, то бачиш  на екрані  банери, наповнені змістом, яких там раніше ніколи не було:

-Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки;

Ось вона, лежить на столі переді мною у друкованому вигляді, презентація Стратегії  на 161 сторінці. Як би і хто цинічно-cкептично не ставився до цього факту, мовляв, “давай, давай вихваляй!” (а я й сам такий циніко-скептик), але її таки зробили, цю Стратегію, і  цілий божий день презентували, розжовували аграрно-інвесторському  бомонду на спеціально організованій для цього конференції, навіть із вечерею у кінці. Сам там був, свій скепсис розвіював.

-Співробітництво Україна - ЄС в аграрній сфері  із 12 насичених інформацією інтерактивних розділів, мета яких допомогти українському аграрному бізнесу експортувати продукцію до ЄС. Клікайте і самі подивіться, доволі корисно та цікаво!

-Конкурс на посади директорів державних  підприємств, де кожен бажаючий може знайомитися з інформацією про проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання. І люди це роблять, беручи участь у конкурсах. 

На цьому зупинюся докладніше. Загалом, як відомо, у АПК конкурси були оголошені на 36 державних аграрних підприємствах, у тому числі на стратегічних. На заміщення вакантних посад на цих підприємствах  від претендентів надійшло понад 180 заяв, а на посаду, наприклад, керівника ДПЗКУ подали свої заяви і допущені до подальшого розгляду понад 40 осіб-претендентів, Укрспирту – понад 30 кандидатів.

Знову бачу єхидні посмішки на обличчях деяких "знавців", які без інсайду заснути не можуть.  Шановні, будь ласка,  поділіться  вашими сумнівами із НR-спеціалістами MCG recruiting, Baker Tilly, Agri Personnel, Deloitte, Talent Advisors, Pedersen & Partners, WE Partners, що беруть участь у роботі конкурсних комісій МінАПП переважною кількістю своїх представників. Побачимо, що залишиться від вашого скепсису. 

Тим не менше,  на сьогодні  по підприємствах АПК вже  проведено понад 70 конкурсів, на яких відібрано біля  30 переможців, з 20 з яких після погодження із місцевими владами  вже укладено контракти. 

-Нові кадри для Мінагрополітики.  Як тут стверджується, кожен бажаючий, хто має бажання, сили, досвід, знання, запрошується до співпраці, а також надсилати пропозиції на електронну адресу: resume@minagro.gov.ua. 

-Приватизація державних підприємств , де презентується пілотний проект  Мінагрополітики, Фонду держмайна України, Фонду інновацій та розвитку (Грузія) із роздержавлення аграрних державних підприємств. 

Не буду коментувати, оскільки це тема окремої великої розмови. Зазначу лише одне – Держава не повинна займатися комерцією!  І це, як видно, розуміють на Хрещатику,24, не кажучи вже про Грушевського,12/2.

Скажіть, будь ласка, це пристойна робота  аграрного відомства чи ні?  Я вважаю, що пристойна! Це робилося раніше? Ні!  

Можна порівняти, подивитися і у відомчому розрізі. Підіть, наприклад, на веб-сайт Мінекономрозвитку, що має у своєму підпорядкуванні понад 340 державних підприємств. Чи побачите ви там такі банери щодо реформування та реально функціонуючого конкурсного призначення  керівників, як на сайті МінАПП? Ні!

Воно там ніби і є,  але якесь формальне, не працююче. Мені важко, наприклад, уявити як п’ять міністрів та шість “крутих” міжнародних експертів, що об’єднані у Комітет призначень, будуть безкінечно засідати, “перетравлюючи” таку масу перепризначень керівників.  Але найпоказовішим  тут є  розділ "Стратегічні задачі".  Саме так, "задачі"!

Підкреслюю, цим самим я не критикую колег з МЕ, я просто порівнюю!

Повертаючись до “історії” з Урядом, зазначу, що може й треба “подякувати” очільнику відомства, “завдячуючи” якому у країні  серед літа, від Петрівки до Маковія, через нестачу вугілля зупинилися головні енергогенеруючі потужності, чи тому, хто не забезпечив завезення до країни якихось життєво важливих препаратів.

Але затівати зараз в країні урядовий кавардак, наплювавши, до речі, на  Коаліційну угоду, яка передбачає  певний графік, тривалість перетворень в країні і  солідний агарний розділ, думаю, зась!

Я, своїм одним із 36 331 113 голосів, “проти”  відставки чинного прем’єр-міністра України, якого приймають, вітають і розуміють у найповажніших урядових кабінетах Світу, як би хто “поінформовано” не закочував свої очі, натякаючи на “корупцію в Уряді” і якесь там “33-є американське попередження”.

Бо я не хочу, щоб  на догоду “папєрєднікам”, “простим - найпростішим”, різним “народним …”, “рішучим”,  прем’єр-міністром України знову, наприклад, стала “вОна”, яка вже не раз вправлялася над країною (одне квотування тоді експорту олії чого варте), “громовержець з вилами” або якесь  кривоязике  наше “мутко” штибу  “Іц вері хард фор мі!”

Я не хочу відставки міністра фінансів при тому, що вона є рушієм скасування ПДВ-пільг аграріям, бо я хочу, щоб вона, “своя” людина на Заході, вирішила для України із західними кредиторами життєво важливі питання реструктуризації її боргів. Та й жаль часу, витраченого агарним лобі, на “навчання” п.Наталі та її заступників розумінню необхідності збереження чинної державної підтримки аграрного виробництва.

Як громадянину, мені подобається робота і позиціонування “соціального” міністра Павла Розенка, внутрішніх справ – Арсена Авакова, інфраструктури – Андрія Пивоварського!

Нарешті, особисто я проти відставки "аграрного" міністра Олексія Павленка, бо хочу урешті-решт  побачити логічний кінець розпочатої у галузі роботи, найбільше щодо приватизації об’єктів АПК.  Крім того, я вже побився об заклад  на наслідки цієї роботи. І мені треба результат!   

Тому й кажу: хай працює цей Уряд, “пре плуга”, виправляючи помилки, очищаючись "на марші"  під тиском українців.

За одного битого двох небитих дають!

Сергій Стоянов,

генеральний директор УАК (2007-2015 р.р.),

аграрний експерт