Прибутковість Bunge в Україні вища, ніж в інших країнах - гендиректор

Українська «дочка» Групи компаній Bunge – одного з найбільших світових агровиробників і трейдерів, капіталізація якого на біржі NYSE досягає $12,3 млрд, – уже давно і міцно влаштувалася на вітчизняному ринку.

Володіння Дніпропетровський олійноекстракційним заводом дає компанії змогу поряд із розвитком торговельного бізнесу також лідирувати у виробництві та роздрібних продажах бутильованої соняшникової олії. Нині в Миколаєві завершується будівництво нового ОЕЗ компанії, триває розширення перевалочних потужностей у портовому терміналі місцевого МТП.

Як переконує генеральний директор «Bunge Україна» Дмитро Горшунов, незважаючи на всі ризики країни, Група аж ніяк не відмовляється від планів подальшого розвитку місцевого представництва. Менеджер сподівається, що з розширенням потужностей з перероблення та перевалювання, а також із розвитком українського ринку його компанія збільшить свою питому вагу як усередині Групи, так і на вітчизняному ринку в цілому.

В інтерв'ю Forbes Горшунов розповів про сьогоднішнє становище Bunge у країні, як воно може змінитися в найближчому майбутньому і які ринкові виклики доведеться для цього подолати.

– Яку частку займає Україна у виторзі Bunge у світі?

– Питома вага українських товарів у виторзі Групи становить 2%. Однак потрібно робити знижку на масштаб цифр, оскільки ці 2% – це майже мільярд доларів (чистий виторг Bunge Limited 2014 року перевищив $57 млрд). Найближчими роками сподіваємося збільшити цю цифру до 3%. Ми консервативно говоримо про три роки, але зазвичай випереджаємо свої плани.

– Завдяки яким чинникам?

– До кінця року ми сподіваємося запустити в Миколаївському порту олійнопереробний завод. Якщо порівнювати цей проект з аналогічними, які реалізовано за останній час у країні, то це одна з найбільших, якщо не найбільша інвестиція в аграрний бізнес України. Наш експортно орієнтований ОЕЗ у Миколаєві – одне з найсучасніших підприємств у країні.

Його введення в експлуатацію дасть нам змогу наростити контрольовані обсяги перероблення в 2,6 разу. Ми зможемо вийти на сумарні потужності з виробництва 570 000 тонн сирої олії на рік, що дасть можливість збільшити його експорт не менш ніж на 350 000 тонн на рік – до 450–470 тис. тонн.

По-друге, у тому ж Миколаївському порту ми розширюємо потужності з перевалки на своєму портовому елеваторі. У сезоні 2013/2014 ми вже здійснили на ньому перевалку 3 млн тонн (близько 80% всіх наших обсягів), наразі починаємо працювати через ще один причал – тринадцятий, на додаток до 14-го, який ми використовували раніше. У цілому ми розраховуємо довести перевалочні потужності Миколаївського терміналу до 5 млн тонн [на рік] (зернових, продуктів переробки та соняшникової олії-сирцю).

– Чи ефективно працює українське представництво на тлі глобальних показників Групи?

– Я не наводитиму конкретних цифр, але поясню логіку ситуації в цілому. Зрозуміло, що українські ризики сьогодні досить високі. Вкладаючи гроші в географію з підвищеними ризиками, будь-який інвестор, зокрема і наш публічний акціонер, хоче, щоб повернення на вкладені кошти також було вищим за звичайне.

Поки що ми зростаємо і збільшуємо свої обсяги [переробки та експорту], а також інвестиції. Це свідчить про те, що прибутковість Bunge в Україні вища, ніж в інших країнах.

– Із якими результатами ви закінчили 2014/2015 маркетинговий рік? Як оцінюєте їх, якщо порівняти з попереднім звітним періодом?

– 2014/2015 маркетингового року наш обіг в Україні становив $1,1 млрд. Ми експортували майже 3,9 млн зернових, сої та ріпаку, а наш Дніпропетровський ОЕЗ виробив близько 150 000 тонн нерафінованої олії, приблизно 50% якого пішло на експорт, а з половини [яка залишилася] було вироблено рафіновану олію.

Результати досить непогані, але потрібно розуміти, що дало змогу добитися цих цифр. В основному результати викликані не сприятливими умовами, які склалися на ринку, а тим, що ми збільшуємо присутність в Україні і це зростання виходить у нас прибутковим.

– Як вплинуло на вас скасування компенсації ПДВ експортерам зерна та технічних культур із цього року?

– Для нас критично не те, чи є відшкодування ПДВ, чи ні. Головне, щоб правила були однаковими для всіх. До скасування цієї компенсації її отримували тільки обрані, що було дуже болісно для нас. Те, що відшкодування ПДВ з зерна скасували для всіх учасників ринку, зрівнює наші шанси в конкурентній боротьбі.

Із приходом нового уряду ситуація змінилася: є прогрес щодо повернення експортного ПДВ при поставках за кордон олій та олійних культур. У перспективі ми, звичайно ж, виступаємо за те, щоб його повертали і з зерна, але прозоро, зрозуміло, передбачувано, у повному обсязі і всім учасникам ринку.

– Яка питома вага різних напрямків діяльності компанії у структурі виторгу Групи в Україні?

– У нашому обігу в Україні експорт зернових займає близько 75%. Решта виторгу генерується за рахунок продажу рослинних олій, із яких половина йде на експорт як сирець, а більшість інших обсягів продається на внутрішньому рику у вигляді рафінованої бутильованої олії. Із введенням в експлуатацію Миколаївського ОЕЗ це співвідношення становитиме 60% (експорт зернових, сої та рапсу) до 40% (продажу рослинних олій усередині країни та на експорт).

– Тобто в цілому девальвація виявилася для вас позитивним фактором?

– Ми складаємо звітність у доларах, тому девальвація позначилася на нас, як і на всій економіці України, не найкраще. Найбільше постраждав сегмент реалізації олій на внутрішньому ринку, де весь виторг номіновано в національній валюті. Втрати були досить суттєвими, оскільки ми не могли підвищити ціни на бутильовану олію тією самою мірою, як знецінилася гривня.

Експортний бізнес постраждав не сильно, хоча на ньому позначилися заходи з боротьби з девальвацією, до яких вдався НБУ. Ми були змушені продавати 75% валютного виторгу, і у зв'язку з тим, що працюємо тільки з відомими нам банками, наш курс продажу найчастіше був нижчим, ніж у конкурентів.

Крім цього, знецінилися величезні борги держави перед нами з відшкодування ПДВ. На щастя, наша гривнева дебіторська заборгованість була застрахована від валютних ризиків, тому частину втрат удалося повернути. З другого боку, знизилися витрати зі страхування, фінансування і резервування зобов'язань держави з ПДВ. До речі, ми резервуємо частину неодержаного відшкодування ПДВ рівно на суму, яка дорівнює витратам на його страхування і фінансування.

– Скільки сьогодні становить ваша ринкова частка у продажах олії на внутрішньому ринку? Як зміниться ця цифра із запуском нового заводу?

– Ми вважаємо, що некоректно виділяти категорію бутильованої олії в окремий ринок. Для нас існує ринок рослинних олій у цілому. Якщо все-таки говорити про частку в продажах бутильованої олії в Україні, то, згідно зі звітом компанії Nielsen за травень нинішнього року, вона становить 23%. За нашим внутрішнім оцінками – близько 27%.

Ми розділяємо лідерство з компанією «Кернел». У нас із нею приблизно однакові частки, цифри коливаються від місяця до місяця. Запуск заводу в Миколаївському МТП ніяк не вплине на цю ситуацію, оскільки виробничий майданчик міститься в порту і вироблятиме олію-сирець. Причому майже повністю на експорт. Що ж до нашої частки в продажах олії-сирцю на експорт, то вона досить невелика – 3–4%. Із запуском Миколаївського ОЕЗ плануємо збільшити її не менш ніж утроє-учетверо.

– Чи вплинула на вас зупинка олійноекстракційного заводу Cargill у Донецькій області?

– Ні на нас, ні на ринку загалом це сильно не позначилося, оскільки разом із підприємством Cargill [й іншими переробними потужностями в не підконтрольних Україні районах Донбасу] пішла й частина насіння, яку вирощували навколо заводів у зоні АТО.

Набагато важливішим ефектом від військових дій на сході України стало скорочення попиту на всьому продовольчому ринку приблизно на 30%. Більше жодних втрат від конфлікту ми практично не мали – у нас там не було ні заводів, ні елеваторів. Зараз ми не працюємо ні із зоною АТО, ні з Кримом.

– Чи побоюєтеся ви недозавантаження потужностей нового заводу у зв’язку зі скороченням посівів соняшнику?

– Дефіцит сировини – соняшнику – на ринку постійно зростає, водночас нові заводи і далі будують. Якщо ще кілька років тому потужності з переробки олійних в Україні були забезпечені сировиною на 90%, то зараз цей показник коливається в межах 70–75%.

У принципі, це не так вже й погано проти інших країн, які вирощують і переробляють соняшник, але це вимагає дещо інших підходів до індустрії. Вже не можна просто побудувати завод у будь-якому місці й розраховувати на те, що він буде прибутковим, як було колись. Ми уважно поставилися до вибору місця будівництва майданчика (розташування в порту дозволить істотно економити на логістиці), до аналізу заготівельної системи.

– В останні роки в Україні набирає популярність соя. Яка у вас частка в переробці цієї культури?

– Наразі жодної. У постачанні української сої на світовий ринок ми були заледве не піонерами й кілька років тому наша частка досягала 30%. Зараз конкуренція серед експортерів серйозно збільшилася.

Миколаївський завод розрахований на 2 400 тонн соняшнику або 1 700 тонн сої на добу. Ми вважаємо, що в перспективі він буде працювати дедалі більше саме на сої, оскільки нам цікава ця культура. Це наш коник. Ми – американська компанія з латиноамериканськими коренями, а у Бразилії та Аргентині переробка сої – наш основний напрям бізнесу. З урахуванням того, що її виробництво в Україні зростає швидше, ніж будь-якої іншої сільськогосподарської культури, робота із соєю відкриває великі перспективи.

– Чи розраховуєте ви на збільшення посівних площ соняшнику найближчим часом?

– Це є можливим, але основне зростання виробництва відбуватиметься за рахунок його інтенсифікації й підвищення врожайності. Крім цього, великі західні компанії – на кшталт нас і наших основних конкурентів – часто не вміють працювати безпосередньо із сільгоспвиробниками. Транснаціональні гравці змушені купувати великі обсяги через посередників. Для нас дуже важливим є скорочення цієї ланки за рахунок розширення власної заготівельної системи.

– Як можна досягти цього?

– Через розвиток мережі внутрішніх елеваторів, якими ми оперуємо. Тепер це вже не просто місце для зберігання, а такий самий перевантажний пункт, як і портовий елеватор. У всякому разі, так до нього треба ставитися. Внутрішніх елеваторів у нас зараз не так багато. Ми намагаємося підвищити їхню ефективність і всерйоз думаємо про придбання додаткових.

Це дозволить бути ближчими до сільгоспвиробників – купувати їхню продукцію безпосередньо, одночасно пропонуючи їм фінансові послуги, засоби захисту рослин і навіть у деяких випадках наші послуги з ризик-менеджменту.

– Ви маєте на увазі консультаційні послуги?

– Не тільки. Ідеться швидше про форвардні програми. В Україні практично немає ф’ючерсного і форвардного ринків. Деяким сільгоспвиробникам гроші потрібні сьогодні, але продавати товар вони хочуть пізніше. Ми намагаємося розробляти інструменти, які дозволяють їм фіксувати ціну наперед без істотних втрат. Поки, щоправда, це відбувається вкрай неактивно, у цьому плані ринок поки в зародковому стані.

– Скільки грошей на рік ви витрачаєте на форвардні закупівлі?

– Зазвичай навколо своїх елеваторів ми передфінансуємо грошима й матеріальними ресурсами $20 на рік. В останні роки ці суми дещо знизилися через зростання країнових і валютних ризиків.

Звичайно, це поки крихти проти того, що потрібно ринку, і ми б хотіли збільшувати обсяги програм у рази, але, на жаль, ринок до цього ще не готовий. Виконавська дисципліна за контрактами поки невисока – щойно ціни йдуть вгору хоча б на $20, ми часто стикаємося з відмовами постачальників, включно із сільгосптоваровиробниками, від виконання своїх зобов’язань за угодами.

На ринку відбувається різне: компанії-постачальники закриваються, зникають. Водночас немає дієвої системи правового примусу – навіть якщо ми юридично маємо рацію, довести це в суді вкрай складно. З цим ми боремося колективними зусиллями – разом з іншими гравцями, бізнес-асоціаціями, міжнародними організаціями. Але всі інструменти, наприклад, аграрні розписки, поки лише на початковій стадії розвитку.

– Справа тільки в організованості ринку?

– Переважно, оскільки ринкові умови для розвитку ризик-менеджменту та фінансування склалися. Якщо раніше сільгосптоваровиробник не знав про те, що відбувається у світі, а з великих міжнародних операторів на ринку України були представлені одиниці.

Натомість тепер ринок став висококонкурентним. Дефіцит, про який ішлося раніше, також підвищує конкуренцію, що, зі свого боку, знижує торговельну заготівельну маржу. Але коли вона становить $1–3 на тонні, уприскувати великі обсяги капіталу в такий бізнес можна тільки в тому разі, якщо ринкові та юридичні ризики керовані й обмежені.

Робота в умовах підвищеної конкуренції робить ринок більш цивілізованим. З нього витісняють «диких» посередників, непрозорі схеми, контори для переведення грошей у готівку – весь той бруд, який заважає йому розвиватися стрімкими темпами.

Я гадаю, що розраховувати на те, що тутешній ринок підтягнеться до міжнародних стандартів, можна в десятирічній перспективі. Коли він стане передбачуваним, регульованим, прозорим, якщо буде дисципліна з боку всіх учасників та можливість виконання судових рішень, урожай можна збільшити, може, і не в рази, але точно на багато десятків відсотків.

– Чи відповідають сьогоднішні темпи зрушень тим очікуванням, які були перед приходом нинішньої влади?

– Нинішній уряд прогресивніший, ніж будь-коли, і те, що вже зроблено, свідчить, що курс узято правильний. Мені й моїм колегам за кордоном сьогодні зрозуміло, чому реформи відбуваються не так швидко, як хотілося б бізнесу. Але на відміну від попередніх урядів, ці причини об’єктивні, а не суб’єктивні. І це для нас дуже важливо.

Сьогодні в нас налагоджено добрий діалог із базовими для компанії відомствами та міністерствами – Мінагропродом, Мінінфраструктури, Мінфіном, податковими органами – і ми бачимо, що керівництво там реально працює на покращення. Зі свого боку, ми готові їх консультувати й допомагати в розробленні подальших поліпшень.

– Як компанії готуються до таких зовнішніх шоків, як, наприклад, поточне багатомісячне падіння цін на основні сільгосптовари?

– В Україні, як і в більшості країн світу, Bunge не займається вирощуванням, а падіння середніх цін на сільськогосподарську сировину, переважно, впливає на дохідну частину сільгоспвиробників. Наша компанія, зі свого боку, пропонує інструменти, те ж саме передфінансування, що дозволяють фермерам зафіксувати свою ціну, свій фінансовий виторг наперед без великих втрат.

На нас це позначається навіть позитивно у певному сенсі, оскільки у нинішніх умовах нам потрібно використовувати менше, ніж раніше, робочого капіталу на більший обсяг товару. Ми частково торгова компанія і вміємо пристосовуватися до ситуації з невисокими цінами.

Вартість одиниці товару не відіграє вирішальної ролі в нашому бізнесі – набагато важливішим є правильно розпізнати рух ринку, розрахувати співвідношення попиту і споживання у світі, з’явитися з товаром тоді, коли він потрібен споживачеві. Маржинальність дійсно скорочується, але в усьому світу ми намагаємося більше інвестувати в бізнеси з високою доданою вартістю.

– Про яку динаміку цін найближчим часом свідчать ваші розрахунки?

– Зараз відбувається стрімке зростання населення в таких регіонах, як країни Африки на південь від Сахари, Близький Схід, Південно-Східна Азія. За прогнозами ООН, до 2050 року населення Землі зросте до 9–10 мільярдів людей. І FAO підрахувала, що до цього часу необхідно буде виробляти на 60–70 відсотків (а у країнах, що розвиваються – на 100%) більше продовольства. Все це свідчить про те, що ціни будуть тільки зростати. Якщо говорити про довгостроковий тренд, то ця спіраль буде тільки розкручуватися надалі.

ІЦ УАК за матеріалами Forbes