Правила гри: Які недоліки в агросекторі бачать лідери ринку

Не секрет, що українські аграрії завжди не задоволені діючими правилами ведення бізнесу та податковим режимом. Зазвичай прагнуть вищої врожайності та більшого врожаю... Учора на круглому столі «Що загрожує аграрному сезону 2016?" над цим питанням розмірковували керівники найбільших компаній, народні депутати та аграрні експерти.

Адже попередній сезон був чи найскладнішим, а яких сюрпризів чекати від нинішнього - ніхто й гадки не має. Аграрії зізнались, що не задоволені податковим режимом - пільга по ПДВ є, але й ту хочуть забрати, вирішенням земельного питанння  - земельна реформа українському агропрому не по кишені, тим більше вільний продаж земель, умовами кредитування та поповнення обігових коштів, падінням виробництва та експорту, незавершеністю реформування основних контролюючих органів тощо. Нарікали навіть на погоду...

Agravery.com наводить думки топ-менеджерів двох компаній-лідерів на своїх ринках - Кернела та МХП. Жалітися цим компаніям не під стать: одна - світовий лідер по експорту олії, інша - найбільший виробник курятини в Україні. Проте  їх, вочевидь, притисли українські реалії.

Юрій Мельник, операційний директор компанії "Миронівський хлібопродукт"

Аграрні експерти й виробники за останній рік зробили все, щоб уряд їх почув. Проводилися форуми, круглі столи, наводились аргументи (щодо збереження податкових пільг, мораторію на продаж землі - ред.). На сьогоднішній день я можу зробити тльки один висновок: нас не чують. Але нас не чують не тому, що ми глухі, а тому що не хочуть чути цілеспрямовано. Можливо, тому що заблукали, або ж просто хочуть зробити неправильно. Й хоче це зробити,  на мою думку, наш рідний уряд. В мене є досвід роботи в уряді з різними президентами. Але коли з кожним президентом нова Конституція, а з кожним прем'єром - новий Податковий кодекс, працювати бізнесу надзвичайно складно. Бізнес працювати нормально не може.

Я хочу сьогодні говорити про незрозумілість умов ведення бізнесу. Ще сьогодні умови нам були зрозумілі. З тих пір, як ми отримали в 2013 році нову редакцію Податкового кодексу. 1 січня 2018 року цей документ закінчує свою дію. Відповідно до цього складались бізнес-план, розроблялися проекти, і бізнес на це розраховував.

Насьогодні ми повинні стояти на збереженні діючого режиму оподаткування в сільському господарстві. Сьогодні Міністерство агрополітики й Міністерство фінанів повинні працювати над аграрною політикою 2018 року, після того, як відпаде та норма, яка є діючою. Треба розуміти, якою буде аграрна політика? Це треба обговорити з виробниками, переробниками сільськогосподарської продукції, прив'язати до умов зовнішньої торгівлі, які змінилися, до умов Ассоціації з Європейським Союзом, а не керуватись такими дрібними речами, що порушують всі закони України, політичні гарантії, що були надані коаліційною угодою. Я маю на увазі зміну умов оподаткування.

Не тому, що засушливе літо й засушливо осінь ми сьогодні говоримо про ПДВ, Так, такий фактор є, й він поглиблює кризові наслідки. Але головне - ті закони й політичні гарантії, які були прийняті, повинні виконуватись. 

Можу додати ще, що ми не відчули роботи нової агенції, про яку говорили з 2014 року (мова про Держспоживбезпеки, очолювану Сергієм Глущенком - ред.). Ми виробляємо українські продукти, які повинні йти на нові зовнішні ринки за сприяння цієї агенції, яка повинна узгоджувати на міждержавному рівні ветеринарний сертифікат. Ми цього не отримуємо. Це робиться по старих якихось ще особистих звязках, тому що Олександр Вержиховський (в.о. голови Держветфітослужби, яка ліквідовуться і її повноваження передаються до нового органу - ред.) працює в старій системі, розуміє, про що йде мова й має авторитет за кордоном. Нова система не працює, бізнес від цього втрачає.

Яким буде нове земельне законодавство, ніхто не знає. Перше січня (строк закінчення дії мораторію на продаж земель сільгосппризначення - ред.) не за горами. З'явилися якісь кулуарні законопроекти, в парламент не виносятся. Як в таких умовах можна працювати?

Мені дуже важко про це говорити, свого часу я також був урядовцем. Але у нас нова народна влада. І свої помилки вони повинні визнавати. Насправді, особливих рецептів оздоровлення галузі в мене нема. Вони всі лежать на поверхні. Можливо, треба пригнувши голову, уряду визнати свої помилки й опікуватись агросектором.

Євген Осіпов, директор агробізнесу компанії "Кернел"

Я в аграрний бізнес прийшов пізніше усіх тут присутніх, напевно. Я потрапив сюди у 2007 році. На той час, хочу нагадати, Україна виробляла 30 млн тон зерна й приблизно з них 6 млн тон кукурудзи. Сьогодні Україна виробляє 60 млн тонн зерна, і всі ми розуміємо, що опускатись нижче вже не будемо. При цьому ми маємо більше 35 млн т експорту, тобто більше половини продукції, яку виробляємо, ми експортуємо.

Про що це говорить? По-перше, були створені умови для притоку інвестицій, з точки зору податкового поля. І великі, й малі компанії - усі ми разом зробили цю велику роботу. По-друге, навіть в рамках того законодаства, який у нас сьогодні є, при експорті 60% продукції ми не отримуємо повернення ПДВ при експорті зерна. Про що це говорить? Що ми з вами, як сільгоспвиробники, витратив на на кожен гектар залежно від культури від 60 до 100 доларів, й заплатив ці гроші в бюджет держави, нічого назад не отримаємо. Ми повинні про це говорити. Бо це теж ті гроші, які державав нас забирає і ніяким чином не повертає. І це сьогодні негативним чином відрізняє нас від інших секторів економіки. Тому та пільга, яку ми маємо, насправді пільга приблизно на половину всього обсягу виробництва. На другу половину (експорту) вона ніяк не працює. Більше того, ми навіть не компенсуємо свій входящий ПДВ. Тобто вона ще й негативно спрацьовує. Це надзвичайно важливий тезис, я вважаю.

Надалі я б хотів підтримати представників фінансового сектору. Насправді, сьогодні в Україні є дефіцит основних засобів які треба вкладати для розвитку агробізнеса та обігових засобів. Тому сьогодні казати про ринок землі, який вимагатиме ще додаткових інвестицій у покупку самої землі - це просто нонсенс! Цього ресурсу сьогодні в Україні немає, і їй його сьогодні ніхто не надасть. Ми сьогодні повинні думати про те, як продовжувати підвищувати ефективність свого агровиробництва: повторна переробка, виробництво продуктів з додатковою вартістю. Ось сюди сьогодні має бути спрямований фокус наших зусиль. А до тої ситуації, яка наразі склалася, додавати ще одне невідоме у вигляді ринку землі - це просто нелогічно. І це не тому, що ми як сільгоспвиробники цього боїмось. Ми цього не боїмось. Наша позиція - досить прозора.

Ми маємо бути ефективними операціоністами на землі, й отримувати від цього максимальний результат. І тоді ми будемо конкурентними. Яким би не був ринок, хто б не був власником, ми прийдемо до нього й запропонуємо використання цієї землі. Ми цього не боїмось. З точки зору розвитку держави на даному етапі ми не вважаємо відкриття ринку землі вірним кроком для себе та для розвитку галузі в цілому.

ІЦ УАК за матеріалами

Марія Бровінська