Павло Коваль: закон № 2178-10 не дає підстав ні для ейфорії, ні для паніки

Верховна Рада ухвалила Закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» № 2178-10. За документ проголосували 259 народних обранців. Думки експертів та аграріїв з приводу цього рішення розділилися: одні його вітають, інші називають його катастрофічним, треті розумним компромісом. Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль закликає поставитися до цього спокійно. Процедура роботи над цим законопроектом була дуже суперечлива: закрита робота засідань комітетів, понад 4 тис поправок, це був якийсь Єралаш. Прийнятий документ не можна назвати ідеальним, але є в ньому і позитивні моменти. Давайте розкладемо все по поличках, пропонує Павло Васильович.

По-перше, ніякого ринку землі до 1 липня 2021 року не буде. Це дає нам змогу чітко зрозуміти економічний стан України: як ми вийдемо із карантину, як розвиватиметься світова криза, очевидно, що якісь країни за цей період покажуть плюсову динаміку. Китай вже офіційно оголосив, що карантин закритий, вірус подолали, понад 90% підприємств, які закрилися, починають відновлювати виробництво, але ніхто в Україні про це чомусь не говорить. Тим часом деякі європейські країни і США, можливо, тільки втягуються в економічну кризу, в складній ситуації через падіння цін на нафту опинилася РФ. А тому нам треба чітко розуміти, хто першим вийде з макроекономічної кризи, які стратегічні напрямки треба змінювати, тобто в нас з’являється резерв часу для впровадження цивілізованого ринку землі.

УАК завжди підтримувала ідею необхідності перехідних періодів для впровадження ринку землі. Ми за те, щоб на першому етапі розпочинати його тільки з фізичними особами і тільки з громадянами України. А потім через 5-7 років – поступова лібералізація, перегляд осіб, які мають право купувати землю, ми зрозуміємо, як формується ціна попиту і пропозиції, які землі треба виставляти на продаж і так далі. Це той час, коли ми можемо дуже детально моніторити ситуацію. Другий позитивний момент – заборонено купувати державні землі.

Якщо ми в такій конструкції спробуємо запускати ринок землі, то в принципі, немає нічого поганого. Обмеження: в одні руки 100 га – це компромісне рішення, ми пропонували навіть 200 га, закордонні експерти твердять, що це економічно не вигідно, але великий плюс в тому, що в цих умовах українець продасть землю українцеві. Але в Україні склалася дуже погана традиція, коли дуже багато людей намагаються обійти закон. А тому, можливо, будуть народжуватися різні схеми. Купуватимуть ті, у кого будуть гроші, і це не завжди будуть аграрії і фермери. Так, у законі передбачена норма про першочергове право купівлі для орендаря, але ми наполягали на нормі, коли першочергове право на це має належати тому аграрію, який живе в селі і вже зараз працює на землі, тобто закон має бути інструментом розширення тих господарств, які вже сьогодні функціонують. Треба дивитися на позитивну світову практику: ніде у світі нема такого, щоб першочергове право на придбання землі мав орендар, який живе десь на Женевських озерах, а в цьому селі ніколи не був і навіть не знає, де воно. Тобто в законі є немало слабких моментів, які потребуватимуть уточнення.

Але ми не повинні впадати в ейфорію і паніку, а повинні дуже уважно слідкувати за всіма рухами народних обранців, бо ця Верховна Рада вже завтра може внести прямі зміни до цього закону. Спокійно, в робочому режимі будемо спілкуватися з комітетом, з органами виконавчої влади, окрім того, якщо це рішення допоможе повернутися до переговорів з МВФ, це теж позитивний крок, макроекономічна обстановка показує, що більшості країн, особливо для таких, як наша, де економіка в тяжкому стані, доведеться співпрацювати з цією впливовою фінансовою установою. На яких умовах, це вже інше питання. А спроби взяти МВФ на «понт», мовляв, ми справимося і самі, я вважаю несерйозними, бо для цього в нас немає ні козирів, ні аргументів.

Кажуть про велику небезпеку допуску до ринку юридичних осіб із 2024 року, але до цього часу треба ще дожити, я переконаний, що через чотири роки багато чого може змінитися і в політичному, і в економічному планах. Цілком можливо, що цим питанням займатиметься інша Верховна Рада, тож завдання аграрної спільноти працювати над тим, щоб там були компетентні і відповідальні політики.

Я сподіваюсь, що Президент візьме із цієї ситуації позитивний урок, який полягатиме в тому, що треба вчасно реагувати на думку суспільства з приводу того чи іншого проблемного питання. Якби він пішов на цей компроміс три місяці тому, то не було б такого збурення в суспільстві, коли понад 400 місцевих рад висловилися проти ринку землі. Навіщо було доводити всю Україну до такого стану? Це свідчить про те, що керівник держави веде слабку політику. А тому нам треба не розвалювати політичну й управлінську систему, як це робилося досі, а вдосконалювати, цементувати її показувати, що ми розуміємо всі виклики і знаємо, як на них реагувати, нам треба вистояти. Для цього треба мобілізувати всі сили, підсумував Павло Коваль.

ІЦ УАК за матеріалами Інфоіндустрія