Невичерпне джерело рослинних білків – соя

Соя ще з 13 ст. була традиційною культурою для Східної та Південної Азії, де вона слугувала не лише як зернобобова культура, а й як ефективний замінник молочних та м’ясних продуктів. Незважаючи на це, великої світової популярності вона почала набувати лише в другій половині 20 століття.

Так, за останні 50 років світове виробництво сої зросло в 9 раз. Перш за все, цьому сприяло створення  нових більш врожайних сортів та гібридів і покращення технології виробництва й переробки. Зниження втрат при зборі сої також мало місце для зростання показників середньосвітової врожайності. Іншою причиною став розвиток інфраструктури, який призвів до активізації світової торгівлі, і це  дало можливість виробникам реалізовувати готову продукцію на нові ринки. 

На сьогоднішній день світове виробництво сої становить 351,8 млн т і незмінно глобальними лідерами є США, Бразилія, Аргентина,  які в 2016/17 МР зібрали рекордні 286 млн т сої , що становить 82% світового виробництва. Також до провідних виробників відносять Китай (12,9 млн т), Індію (11,5 млн т) та Парагвай (10,3 млн т).

Структура світового виробництва  в 2016/2017 МР (Дані: USDA)

Слідкуючи за світовими тенденціями, неможливо обійти увагою той факт, що для країн Південної Америки в 2017/18 МР прогнозується зниження рівня виробництва. Загалом такого розвитку подій варто було очікувати, зважаючи на те, що уряди цих держав збільшили експортне мито.

На сьогоднішній день в Аргентині мито на експорт сої становить 30%, тому місцеві фермери в 2017/18 МР надали перевагу вирощуванню кукурудзи, яка також є високоприбутковою, але з 2015 року митом не обкладається.

Попри це, світові експерти говорять про зростання експортних потужностей цієї країни в 2017/18 МР. Пов`язують це з тим, що більшість фермерів просто зберігають уже зібрану сою й чекають початку 2018 року, коли експортне мито знизиться на 0,5%, а ціни на сою зростуть.

Схожа ситуація розвивається і в Парагваї, де уряд планує ввести податок на експорт сої (10%). Даний законопроект ще не введений в дію, але все ж більшість місцевих фермерів нададуть перевагу тій же кукурудзі.

Говорячи про Бразилію, однозначно можна сказати про те, що хоч рекордних зборів в 2017/18 МР році не буде (як це було минулого сезону), проте порівняно з 2015/2016 МР виробництво зросте (+10,9%).

З кожним роком спостерігається збільшення площ під посівами сої в світі. Так, порівнюючи з попереднім 2016/17 МР прогнозується, що загальна світова площа цієї культури зросте на 5,3% і становитиме 126,9 млн. га.

Якщо говорити про торгівлю соєю на світовому ринку, то тут можна спостерігати тенденцію до зростання. Зважаючи на обсяги виробництва та порівняно невисокий рівень споживання сої на внутрішніх ринках, найбільшим експортером цього виду зернобобових є Бразилія, яка, зібравши в 2016 році рекордний для себе врожай (114 млн т),  збільшила експорт на 14,7% ( з 54,3 млн т в 2015 році до 62,4 млн т в 2016). Ще одним лідером є США, які в 2016 році експортували 55,8 млн т сої, а прогноз на 2017 рік говорить про збільшення цього показника на 4,88%. Причиною цього є значні запаси минулого періоду, які повністю компенсують незначне зниження виробництва. Разом ці дві країни займають 82%  всього світового експорту.

Не зважаючи на те, що Китай є одним із найбільших виробників сої, його власного виробництва не вистачає для того, щоб задовольнити внутрішнє споживання, яке зростає з кожним роком, і за прогнозами світових аналітиків, буде зростати і в наступному році (+5,64 % до 2016/17 МР) . Саме це є основною причиною того, що «піднебесна» є найбільшим імпортером сої. Левова частка цієї культури тут переробляється  (86,5 млн т) та використовується для харчових цілей (11,3 млн т) .

Структура світової торгівлі в 2016/17 МР (Дані: USDA)

Україна не відстає від світових тенденцій, і за роки незалежності виробництво сої в Україні з 135 тис. т збільшилося до 4,3 млн т в 2016 році. Такі результати дозволили їй стати найбільшим виробником цієї культури в Європі та зайняти 8 місце в світі.

Соя є однією з найбільш рентабельних культур для виробництва, поступаючись лише гречці та соняшнику.  В 2016 році  рентабельність становила  52%. В деяких областях України показник був ще вищим, та трійку лідерів склали Закарпатська область ( 95,4%), Запорізька область (86,6%) та Херсонська область (84,5%). Про те, що українські виробники зуміли оцінити перспективи вирощування цієї культури свідчить зростання виробництва, за останні 5 років  через підвищення врожайності та розширення площ посіву. Так в 2017 році під соєю було засіяно 1,99 млн га, що на 135 тис га більше площі минулого року.

Основні показники виробництва сої в Україні (Держкомстат)

Частина виготовленої сировини йде на експорт. Так, в 2016 році було зібрано майже 4,3 млн т сої, з яких на експорт відправлено 2,7 млн. т. Прогноз для наступного року також є оптимістичним, адже планується  збільшити обсяги продажу за кордон  на 7,48 %. Загалом, зовнішні поставки зростають швидкими темпами, сукупний темп річного зростання за 2012-16 роки – 17%.

Динаміка експорту соєвих бобів (USDA, * -прогноз)

Експортується соя з України в 37 краї світу, та потягом останніх трьох років найбільші обсяги були відправлені в Єгипет, Туреччину та Іран (в 2014 році – Італія). В 2016 сукупний обсяг експорту в ці країни склав 73% від загального українського експорту сої.

Основні напрямки реалізації в 2016 році (Держкомстат)

Протягом першої половини  поточного року вже було експортовано 1,55 млн т сої, а валютні надходження склали 587,2 млн  $.

Однією з причин привабливості вирощування сої в Україні є сприятливі приробно-кліматичні умови на значній території України, а також відносно не високі витрати на вирощування (порівняно з іншими країнами). Адже, часто для фермерів виробництво агропромислової продукції є невигідним через високі витрати на виробництво, та відносно невисокі ціни за якими вони можуть продати сою. У 2014/15 році, порівнюючи Україну з найбільшими вробниками сої в світі, можна сказати, що найбільш виттратним є виробництво сої в США та Китаї. В той час, як в Україні витрати майже в 6 разів були меншими. Хоч ця різниця дещо компенсовувалася за рахунок вищої врожайності в цих країнах, а отже і більшою виручкою. Для того, щоб зробити вирощування цієї культури прибутковим, урядами країн виділяються дотації фермерам або встановлюються мінімальна підтримуючі ціни.

Витрати на вирощування 1 га сої (дол. США)

Якщо говорити про структуру витрат, то найбіша їх частка в США припадає на рентні платежі, зокрема на землю ( 33,2%), в Арентині на паливно-мастильні матеріали ( 27%), в Китаї також на землю, а в Індії найбільш «дорогою» при вирощуванні сої є оплата людської праці (24,6%). В структурі українських витрат, найбільш відчутними є витрати на оплату робіт та послуг (15%), паливно – мастильні матеріали (12,71%)  та мінеральні добрива (12,65%).

Відштовхуючися від світових даних, щодо глобального споживання сої, грунтуючись на прогнозах світових аналітиків, можна сказати, що соя була і залишається перспективною культурою.  А для того, щоб отримати кращі результати, в Україні потрібно вдосконалювати технологію виробництва, і цим самим збільшувати продуктивність.

Аналітичний департамент УАК