14.08.2020 10:50

Недописана експортна стратегія: як Україні використати аграрний потенціал і не втратити ринки Китаю, ЄС, США, Канади та Ізраїлю

версія для друку
14.08.2020 10:50

Українська аграрна політика та просування торговельних інтересів на міжнародному рівні відчутно кульгає. Яскравий приклад: уряд ризикує провалити перегляд угоди з ЄС – другим найбільшим торговельним партнером України. Маючи рік на перегляд угоди про ЗВТ, Кабмін починає робити перші кроки з вирішення завдання тільки зараз. Чим вони займалися усі вісім місяців доти і якого результату очікують досягнути за подальших чотири місяці – питання без відповіді. Такі досягнення ми бачимо й у розвитку решти важливих міжнародних ринків. AgroPolit.com проаналізував показники стратегічних аграрних ринків України й визначив, що саме не зроблено для нарощування експорту до Китаю, ЄС, Індії, США, Ізраїлю та інших країн.

У 2019 році Китай став основним торговельним партнером України за обсягами експорту й імпорту, замінивши Росію. Китай — країна з найбільшою чисельністю населення у світі та друга економіка світу за рівнем ВВП. Це лідер міжнародної торгівлі із загальним обсягом торгівлі товарами й послугами, котрий перевищує $5 трлн. Утім, Пекін застосовує низку торгових обмежень. 

Співпраця України з Китаєм є не лише економічним, а й геополітичним питанням. Китай посилює свій вплив як глобальний виробничий центр. Однак Україна, на думку фахівців, має плідно працювати над покращенням власних позицій, а не просто очікувати слушної нагоди.

"Нам довго розповідали, що Китай і США ведуть торговельну війну. Але я ще рік назад казав, що немає там ніякої війни, лише точиться позиційне відстоювання інтересів перед підписанням 20-річної угоди. Станом на сьогодні ми бачимо, що ця угода в економічних аспектах вже підписана. Тож вони домовляться і в інших питаннях. А ми думали, що нам манна небесна підвалить, адже наші конкуренти «воюють». Та ні, хлопці! Треба щодня працювати над питаннями, які нас цікавлять: потрібно і з Америкою працювати щодо низки продуктів, і з Китаєм, і з Індією", – прокоментував генеральний директор Української аграрної конфедерації (УАК) Павло Коваль.

 

За його словами, ми також повинні усвідомити, що на світ накочується чергова хвиля економічної кризи. Хоч як би цей факт не намагалися нівелювати, уникнути наслідків не вдасться, а це, у свою чергу, може створити мультиплікативний ефект і погіршити ситуацію не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому фронті.

Близько 42 % товарообігу України припадає саме на країни ЄС – одного з основних торговельних партнерів України та найбільшого інвестора в українську економіку. Варто зазначити, що з'явилася така можливість завдяки Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Саме вона відкрила для українського бізнесу доступ до найбільшого ринку на європейському континенті.

"В Євросоюзі виникла «боргова» криза, а це вплине на розвиток економіки країн ЄС та сусідніх країн, зокрема України, яка постачає до ЄС найбільшу кількість зерна та іншої продукції (мед, продукція птахівництва тощо). І тут постає ще одне питання. Наприклад, якість українського цукру відповідає нормам європейського ринку і нам можна торгувати, але галузь чомусь стагнує. Чому? А тому що відсутня державна політика щодо цього сектору. Залишилося близько 30 заводів із переробки цукру, а ще 15-20 років тому було 192. Тож знову ми бачимо питання, які потрібно вирішувати на державному рівні", – стверджує Павло Коваль.

"Сьогодні надважливе питання для України – ми в жодному разі не маємо права втратити ті зовнішні ринки, на які вже вийшли, адже є чимало бажаючих, котрі хочуть потіснити нас там – це східні наші сусіди, й не лише вони", – пояснює Павло Коваль.

За його словами, внутрішній ринок будь-якої країни завжди обмежений. Саме тому всі країни зацікавлені у виході на максимально можливі обсяги продажів на зовнішніх ринках. Це проста комерційна істина, особливо, якщо розглядати її з позиції держави.

"В нас уже є правильний і потрібний закон про експортно-кредитне агентство. Цю структуру потрібно розвивати, адже таке агентство сприятиме виходу на зовнішні ринки як окремих підприємств, так і цілих секторів. Держава – потенційно найуспішніший провайдер, який може привести успішний бізнес на зовнішні ринки, з усіма необхідними міжнародними нормами й вимогами. Тому експортно-кредитна агенція (ЕКА) має розвиватися. Тож нам потрібно розвивати цей напрям, пам'ятаючи, що ЕКА впливає на всі галузі економіки. Також одним з аспектів просування інтересів України на зовнішніх ринках має бути введення посади аграрного аташе", – заявив Павло Коваль.

Але, для початку слід вирішити кілька базових питань, щоб усунути оперативно всі міжнародні торговельні недоробки. 

Перше – поновити Мінагро. «Сьогодні в Україні відсутнє аграрне міністерство – це наша велика біда. Необхідно негайно повернутися до відновлення цієї структури. Однак зруйнувати міністерство можна за місяць, а на відновлення може піти не один рік. І цей факт аж ніяк не сприяє виведенню української продукції на зовнішні ринки. І хоча у МЕРТ є торговельні представництва і професійні кадри, але вони займаються не тільки АПК і опікуються не лише аграрною продукцією. Тому в Україні мають бути створені нові й відновлені ті органи, які будуть сконцентровані виключно на аграрних питаннях», – заявив Павло Коваль. Тож і виходить, що немає єдиної «точки зборки і розбору роблем». Відсутня структура, яка б на стратегічному рівні пропонувала варіанти вирішення проблем. Немає міністерства, отже нема кому щодня опікуватися аграрним комплексом завдань і проблем.

Друге – торговельні аташе, які нині є лише на папері, а в реальності їх немає. «Сьогодні навіть торговельні представники не у кожному посольстві є, вже не кажучи про аграрних аташе. Тож цю систему потрібно розбудовувати, поки ми не втратили ринків, яких не так багато залишилося (оскільки, зважаючи на внутрішню ситуацію в Україні, ми маємо не так багато ресурсів, які готові купувати на зовнішніх ринках)», – каже Павло Коваль.

На думку генерального директора Української аграрної конфедерації (УАК), при кожному посольстві, принаймні у провідних країнах, повинен бути аграрний аташе.

"Якщо сьогодні Україна виробляє понад 20% в структурі ВВП аграрної, харчової продукції; якщо аграрії забезпечують понад 40% експорту; якщо АПК забезпечує близько 30% валютних надходжень до країни (а це й макроекономічна стабільність, курс гривні, зовнішньоекономічний баланс), то чому ми не можемо претендувати, як галузь, на впровадження посади при кожному посольстві в розвинутих країнах (для початку) аграрних аташе? Саме вони мали б щодня опікуватися просуванням української аграрно-промислової продукції на будь-яких зовнішніх ринках. Нам обов'язково потрібно це робити", – впевнений Павло Коваль. 

Третє – стратегія розвитку галузі.

Четверте – потрібен віце-прем'єр з розвитку села й аграрного бізнесу. 

 

«Нам потрібен віце-прем'єр з розвитку села і аграрного бізнесу, нам потрібне аграрне міністерство і міністр аграрної політики. Це два величезних завдання – розвиток села і розвиток аграрного бізнесу, а в складі аграрного бізнесу буде й розвиток зовнішньоекономічної діяльності. Там потрібен відповідний департамент, потрібна сформульована стратегія. Адже міністерство – інструмент реалізації певної стратегії (без цього міністерство не варто й відновлювати), це координація і спрямування», – заявив на завершення Павло Коваль.

ІЦ УАК за матеріалами AgroPolit


Що потрібно для ефективної системи управління АПК?:
Інші опитування