Леонід Козаченко: підсумки 2020 року

Закінчується 2020 рік. Яким він залишиться у пам’яті наших аграріїв? 

Це був вдалий рік чи сумний , ми більше отримали чи втратили?

Можна сказати просто, що цей рік не був успішний. На жаль, ми втратили. Звичайно, він не був катастрофічний, але втрати, які ми понесли, суттєві.

В першу чергу ми зменшили виробництво зернових культур та в тваринництві значно зменшилось виробництво молока. В цілому, якщо брати в цифрах, то валова продукція суттєво не зменшилась, бо виросла в ціні, а от обсяги виробництва, на жаль, впали.

Що було головною перешкодою для стабільного розвитку? 

В першу чергу відсутність належної вертикалі державного управління. Ми говорили про те, що великою помилкою була ліквідація Міністрства сільського господарства; потім ми почули, що воно було створене, але все ж відсутність цього Міністертва упродовж 2020 року було відчутним. Попри це, ми не мали чіткої стратегії розвитку аграрного сектору, яку повинна імплементувати команда цього Міністерства, не було чіткої програми реалізації цієї стратегії. Це все стало основною проблемою. 

Дуже важливим мало би стати створення Іпотечного банку розвитку аграрного виробництва та сільських територій і для його створення були усі необхідні умови, а саме землі с/г призначення, які перебували у власності держави. Цього було б достатньо, щоб мати капітал банку, який становив би не менше 20$млрд. Це були б середні і довгострокові кредитні ресурси, які були необхідні для того, щоб фінансувати розвиток відкриття ринку землі. Адже проблема номер один - де взяти кошти малим та середнім фермерам, для того, щоб купити землю, яка може з’явитись наступного 2021чроку для продажу.

Дуже багато проблем було пов’язано з розвитком окремих галузей, наприклад, тваринництва. Не було джерел фінансування для розвитку, не було можливості збільшити додану вартість, поглибити переробку виробленої сировини. Іпотечний банк надав би можливість це все зробити. Найголовніше - він би допоміг фінансувати не тільки аграрний сектор, а і розвиток сільських територій.

Тому ось такі дві великі помилки ми маємо: 1)відсутність Міністерства і стратегії розвитку аграрної галузі та 2)втрата такого важливого інструменту, як Іпотечний земельний банк.

Я вважаю, що усе це можна виправити. Якщо новий міністр врахує допущені помилки, презентує Стратегію розвитку АПК з Програмою її реалізації, одночасно спробує повернути тих вкрадених 5 млн га землі що належала Державі, а це обов’язково треба зробити, потім створить іпотечний банк, тоді можна рухатись далі не зупиняючись, тому що аграрна сфера це та галузь, яка є наразі найбільш стабілізуючим елементом нашої економіки.

Тому віримо в майбутнє, чекаємо Нового року і сподіваємось, що він буде кращим, ніж той, який залишився позаду.

ІЦ УАК