Інвестиції та кредитування агробізнесу: підсумки круглого столу

ВГО «Українська аграрна конфедерація» стала ініціатором та організатором круглого столу «Інвестиції та кредитування в агробізнесі: особливості і перспективи», який відбувся 8 лютого 2018 року в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. Круглий стіл став ефективною платформою для обміну думками як для представників аграрного, так і фінансового секторів економіки України.  Пропонуємо презентації та короткі тези до них провідних експертів, які виступили спікерами на круглому столі «Інвестиції та кредитування в агробізнесі: особливості і перспективи».

Павло Коваль, генеральний директор ВГО «Українська аграрна конфедерація»  – У цьому році ми розуміємо, як сформувався пул фінансової державної підтримки для аграріїв. Це приблизно 6,3 млрд грн - майже 1% від ВВП, створеного аграрними підприємствами, який зафіксовано у законі про бюджет-2018. Але виникає питання: як розподілятимуться ці кошти між аграрними суб’єктами у середині програм. Розпорядником цих грошей є профільне міністерство, яке має розробити  порядок розподілу державних коштів. Є лише один нюанс. Може,  представникам виконавчої влади варто було б порадитись із представниками профільних аграрних асоціацій? При цьому влада  декларує  ніби  активне обговорення на всіх рівнях. Але як один із представників однієї з найбільших аграрних асоціацій України я запевняю, що жодних консультацій з приводу порядку розподілу державних коштів не було. Аграріїв, схоже,  знову поставлять до відома, як це було з бюджетом-2018.

Одна з найбільших зазначених статей 6,3 млрд грн державної допомоги -  4 млрд – йде  на підтримку тваринництва. А що ж всередині? 2,5 млрд – йде на здешевлення кредитів для підприємств, які там передбачено під 3% ефективну ставку до 5 років до 20 млн грн.

Але здешевлення кредитів під які проекти? Які критерії оцінки цього проекту? Модернізація, ремонт, будівництво, виробництво «з нуля» чи можна протягом року звести якийсь тваринницький комплекс і обладнати його? Який спосіб розподілу між такими проектами? Є підозра, що формується фінансовий пул для подальшого ручного управління цими коштами. Чому в непрозорий спосіб є намагання розподіляти ці кошти?

Яким чином контролюватиметься рівень модернізації – поміняти 2 вікна у корівнику - чи буде цей процес вважатися модернізацією, або списанням певної суми? Тому в нас є ряд запитань по розподілу коштів за цими програмами. Лише до однієї статті не було запитань – це 300 млн грн на закупівлю племінної худоби вітчизняного походження. Ми підтримуємо цю програму, яка створює умови для розвитку вітчизняної селекції та товаровиробників. Довгий час ми не могли сформулювати: про яке тваринництво йтиметься? У нас тваринництво виявилось із крилами. Є очевидні перекоси, які можуть вплинути на виконання цих програм.

Ми як профільні асоціації будемо слідкувати за виконанням цих програм. Наступна програма розподілу дотацій -  це підтримка фермерства. І тут вперше, як заявляє нам влада, 1 млрд грн виділяється на фермерів. Але яким фермерам? За яким критерієм розподілу? Для того, щоб створювати нові підприємства та нові робочі місця, чи підтримувати ті підприємства, які вже мають кредитну історію? В яких сумах і хто це здійснюватиме? Вся сума розподіляється на 2 частини: одна йде на підтримку фермерства. Була пропозиція - підтримка з розрахунку на гектар тощо. Але це схеми з явним корумпованим підходом. Не відомо, яким чином роздаватимуться  ці кошти з розрахунку на 1 гектар. Друга частина 1 млрда -  підтримка кооперативів. Яких?  Які вони мають проекти? Якщо існує проект, у кооперативі є певна кількість членів, якщо певна частина проекту фінансується самими членами, тоді варто підтримувати. У іншому випадку - виникають запитання.

Держава виділяє 300 млн грн на розвиток садівництва та виноградарства.  Це одна з тих статей, по яких запитань не було. У 2017 році найбільша стаття була за квазіакомуляцією ПДВ. Ідея була непогана, але до програми  включили тільки декілька галузей. Зокрема,  тваринництво, у якому опинилось  70% птахівництва. Але на рівні законодавства треба було враховувати специфіку функціонування цієї галузі.  Натомість, у  2018 році  статтю квазіакомуляції ПДВ обнулили зовсім і перевели в незрозумілу програму підтримки тваринництва.

Нині багато говориться про розвиток  малого і середнього бізнесу. Скажімо,  в Європі багато дрібних фермерів. Загалом, підтримка с/г в ЄС коштує близько  38% бюджету.  Ми не є членами ЄС, не маємо таких фінансових можливостей. Враховуючи це, чи  можемо ми дбати про дрібні фермерські та індивідуальні господарства? У ВГО «Українська аграрна конфедерація» аналітичний відділ понад 10 місяців працював над концепцією стратегії функціонування аграрного бізнесу для того, щоб виявити:  які інституційні структури маємо розвивати у АПК.  В УАК ми проаналізували роботу тих с/г підприємств, які нині представлені на ринку. Розділили їх на 6 груп залежно від площі наявної у них землі. Підприємства до 10 000 га ми не вважаємо агрохолдингами. У державній статистиці такого суб’єкту як агрохолдинг загалом не має. Потім виробників об’єднали в 3 групи – малі, середні та великі підприємства, залежно від ареалів діяльності. Врахували залучення інвестицій, технології, поширення продукції. Фахівці УАК проаналізували 8,5 тисяч підприємств, частку площ, які вони обробляють. Дрібні фермерські господарства на 4,5 млн га створюють 6-7% ВВП.

Великі агрохолдинги обробляють 5,1 млн га і дають  до 25% ВВП. Решта - середні підприємства - найбільш ефективні. Дрібні фермери працюють на рівні району. І якщо ми говоримо про 1 млрд розподілу,  то чому з 1996 року маючи закон про кооперацію у нас досі не створено  виробничі та обслуговуючі кооперативи? Їх вже мало б бути принаймні б 25 – по одному на кожну область. Ці структури за 20 років могли б конкурувати з агрохолдингами. На нашу думку, фермерське господарство для конкурування  потребує державних пільг. Ті країни, які можуть похизуватися великою кількістю малих підприємства в АПК, мають шалені фінансові можливості. Але Україна в бюджеті не має таких ресурсів. Ми за державні дотації, але проти непрозорого розподілу грошових коштів.

Для підтримки агропідприємств треба розвивати фінансові установи другого рівня, які не є класичними банками. Саме такі установи на глобальних ринках можуть залучати дешеві ресурси. Наприклад, як  пенсійні фонди Швейцарії та інших країн.  В УАК ми мали з ними перемовини. Такі пенсійні фонди в своєму арсеналі володіють потужним ресурсом і вивчають: куди його вкладати. Наша земля і АПК для них цікаві як джерело інвестування. Вони готові до співпраці,  але ми маємо сформувати заставний актив. В Україні є 11,5 млн га земель державної форми власності, із них – 5,1 млн га – рілля та 5,3 млн це с/г угіддя. За даними Держгеокадастру на 1 січня 2018 року, не відомо, хто обробляє 40% цієї землі. Але хто повірить у ці цифри?  Україні треба  сформувати пул земель державної форми власності як іпотечний ресурс. У нас близько $900 коштує гектар. За умови існування ринку землі ця вартість зросла би в 2,5 рази. Ми б могли  залучити декілька мільярдів доларів інвестицій  і не мали б проблем з виконанням умов МВФ.  Але, на жаль, поки що  фінансових установ другого рівня в Україні не має. Свої пропозиції з цього приводу ми направили на розгляд виконавчої влади.

Великим підприємствам не потрібна державна підтримка. Їх продукція йде на експорт, вони спроможні залучати глобальні фінансові ресурси.  Саме завдяки агрохолдингам Україна стає глобальним гравцем на деяких світових ринках. Враховуючи всі проаналізовані тренди, на Президії УАК ми наголосили на прийнятності для України принципів багатоукладності. У нас досить великий аграрний ринок  - є місце всім. Не потрібно на законодавчому рівні когось виділяти окремо. 

Сергій Феофілов, генеральний директор Центру «УкрАгроКонсалт» - Фінанси для АПК - критично важливе питання. Якщо поглянути на динаміку інвестицій з 2014 року, то вона залишається на одному рівні. Є приріст на 15-20%, але він не відповідає потребам та попиту на кредитний ресурс. Основний споживач інвестицій - аграрні технології. Рослинництво в Україні стало вже капіталомісткою  галуззю. Зростає імпорт аграрних технологій і тих ресурсів, які забезпечують їх серцевину. Це і добрива, і ЗЗР, і насіння, і устаткування тощо.

Навіть у 2015 році після девальвації гривні відбулось певне зниження імпорту, але у 2016-2017 роках позитивна динаміка відновилась. Фермери виграють від переходу на капіталомістке виробництво. Площі  під основними культурами стабілізувались, але врожай зростає. Завдяки використанню агро технологій, вартість яких дорога.

Україна змогла посісти провідні позиції на світових ринках. Рекорди є - слава рукам аграріїв!  Але з яких джерел наші перемоги профінансовано? Одним з таких має бути банківський сектор.  Зокрема, кредитні ставки, за якими можуть працювати підприємства. Інше джерело - прямі інвестиції. Їх рівень нині низький. Основним інвестором в АПК залишаються самі підприємства. Частка власних коштів у фінансування виробництва сягає 80-85%. При цьому банківське кредитування становить лише 10%. Інший аспект - прибуток самих підприємств. В Україні ми спостерігаємо 100% кореляцію між девальвацією гривні та коливанням рентабельності. У 2018 році рентабельність сягне 20%, при цьому прибуток знижуватиметься. Як зламати цю тенденцію? Таким фактором як девальвація ми можемо скористатись протягом 2 років. Він дасть можливість зменшити  витрати і отримати прибуток. Інший фактор – коливання світових цін.  Європейська Комісія прогнозує зростання цін по пшениці на рівні менше 1% щороку.

Стосовно  ринку землі як інструменту для залучення інвестицій та кредитів. Він дієвий, але його потрібно обережно відкривати у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Після відкриття ринку землі в Україні ми також можемо спостерігати  тенденцію до укрупнення підприємств. На круглому столі вже оприлюднено дані про найбільшу ефективність підприємств, які обробляють від 5000 до 10000 га. Інший напрям – розвиток банківських інструментів.  Але за умови падіння прибутковості аграрного бізнесу, дефіцит коштів на купівлю технологій має заміщуватись з інших джерел, навіть з тіньового сектору. Без придбання ноу-хау АПК вже не має потенціалу розвитку. Про це свідчать і цифри: 10 років тому врожай кукурудзи був на рівні 6 млн тонн. Нині він сягнув до 30 млн. Прорив відбувся лише за умови використання  ефективних технологій. Другий аспект - формування високоприбуткових кластерів у рамках національної економіки.

Прикладом такого анклаву може бути масложировий комплекс. Це захищена галузь, яка залучає значні інвестиції. І рослинництво, і тваринництво підуть шляхом формування таких анклавів. Інший сценарій – формування давальницької моделі, коли економіка формуватиметься за допомогою імпортованих техно ресурсів. При цьому отримання прибутку відбуватиметься за межами митного кордону України. Нині ми спостерігаємо за цікавою картиною: внутрішній попит заміщується імпортом, відбувається приріст експортних статей. Але потрібен баланс будь-яких економічних моделей. Лише за таких умов вітчизняний агробізнес зможе отримувати  значні прибутки. 

Олександр Поліводський, партнер Law Firm Sofiya - За законодавством України, діє застережний принцип - зміна цільового призначення землі не допускається. В Україні мораторій на продаж земель стосується лише угідь с/г призначення. Решту земель навіть іноземцям можна використовувати як заставу. Є виключення - це землі ОСГ - особисті селянські господарства. Якщо вони отримали землю по приватизації, такі ділянки не підпадають під мораторій. Є землі фермерські, які можуть продаватись. Нині в юридичних колах дискутують: чи розповсюджується мораторій на фермерські землі, адже існують угоди про її куплю-продаж. А ось термін відчуження землі  напівправовий. Бо важко трактувати, що це означає. У законі про мораторій фігурує термін «відчуження». Якщо, скажімо, я віддаю землю в заставу, то мета такого договору не продати, а отримати кредит. Але якщо його не поверну, то цю землю примусово продадуть.

Примусове забирання землі через виконавчу службу чи є це відчуженням? Загалом, трактування мораторію на продаж землі не є ідеальним, оскільки існує принцип свободи укладання договорів, є повноваження власників, які мають право  володіти, користуватись та розпоряджатись землею. Що потрібно, аби запрацювала застава під іпотеку землі с/г призначення? Насамперед, це можливість відчуження або продаж землі, щоб право власності перейшло від одного до іншого господаря. Чи є юридична можливість укладання іпотеки? Так.  Чи можливий примусовий продаж, якщо не повернуто іпотеку? Адже відбувається перехід права власності. Чи є це відчуженням? У цих юридичних термінах розмито принцип правової визначеності.

Має існувати попит на землю, виходячи  з юридичних критеріїв. Є заборона на продаж угідь іноземцям, а також  юридичним особам. Напівзаборонено робити це юридичним особам - не с/г виробникам. Це питання юридично дещо обмежено. Інше питання - розпорядження правом оренди. Є орендар і він може чи не може продати право оренди. Банк дає кредит під заставу оренди, а новий орендар може купити це право. Нині на розгляді парламенту знаходиться законопроект № 7363, який ініціював Президент України. Цей документ містить положення щодо можливості використання оренди як застави. Цілісний майновий комплекс - це всі майнові права  і права оренди, які мають с/г підприємства, теоретично можна використовувати. Але у ньому існують певні ризики, бо механізм не ідеально прописаний у вітчизняному  законодавстві.

Щодо висновків, які можна зробити, то вітчизняне законодавство має вирішити  проблему    скасування мораторію застави на землю. Ми вже нині спостерігаємо за певними позитивними змінами. Зокрема, декілька законопроектів про ринок землі напрацьовуються в Держгеокадастрі та Міністерстві аграрної політики. Право використовувати  землю як об’єкт кредитування нині юридично обмежено. Але за умови ефективної зміни законодавства ця проблема буде знята.

Станіслав Аржевітін, завідувач кафедри банківської справи КНЕУ, голова Ради Асоціації українських банків – Хочу відповісти передусім на низку запитань. Чи є ресурс для кредитування АПК у банківської системи? Скільки у нас грошей, що це за гроші, куди вони йдуть і чому потрібно кредитувати саме с/г? НБУ постійно інформує про  зростання  грошової бази. Але при цьому замовчує, що це відбувається за рахунок міжнародних резервів. А ось процес реального кредитування гальмується. У 2013 році розпочалась боротьба за індекс споживчих цін. Нині  ми маємо падіння в 2 рази рівня монетизації економіки. Не краща ситуація і з покриттям кредитів. Колись банківська система покривала до 75% ВВП своєю кредитною активністю.

Тепер спостерігаємо  за повним  дисбалансом за всіма фінансовими показниками. Фактично, через недовіру до влади та її монетарної політики «довгих» або кредитних грошей у банківської системи не має. Де є довгі гроші? За рік ми збільшили зовнішній борг майже на 600 млрд грн. З них банківська система отримала 250 млрд. половину з них -  у вигляді капіталізації через випуск ВДП. Це ті довгі гроші, на які можуть розраховувати і держава, і суб’єкти господарювання. Ще одне джерело – рефінансування з боку НБУ. Але воно фактично призупинено на рівні 1%. Приріст рефінансування - на рівні  9-10 млрд. У НБУ є 120 млрд грн. Це дає змогу Нацбанку заявляти про над ліквідність системи.  Але ці гроші НБУ купляє за 16% облікової ставки. Ця штучна створена над ліквідність відірвала банківську систему від реального сектору економіки. Тобто, банківська система стала головним кредитором держави. НБУ вилучає кошти для боротьби з інфляцією, а КМУ закриває прогалини у роботі глобальним ресурсом банківської системи.

Таким чином, відбувається ресурсне вичерпання:  фінансова система відкинута майже на 10 років назад. Кредитного ресурсу у нас фактично не має. Як його поповнити? Щоб піднятись з 8% до 80% - скільки в державі потрібно ініціювати структурних змін? Продажі за кордон металу та сталі впали. Лише с/г демонструє позитивну динаміку.  Тільки АПК може наповнювати золотовалютні резерви України. І цю галузь потрібно всебічно підтримувати. Натомість, ми спостерігаємо як рівень державної підтримки знижується, а  обсяг іноземних інвестицій зростає.

Олександр Муляр, IFC– Аграрні розписки -  це проект технічної міжнародної допомоги, спрямований на малі та середні с/г підприємства. Адже великі агрохолдинги мають інші можливості для фінансування. Нашими ключовими партнерами є Міністерство юстиції та Міністерство аграрної політики. Розписки у законодавстві визначаються як товаророзпорядчий документ, що фіксує зобов’язання позичальника здійснити або поставку с/г продукції, або покрити грошові витрати. Цей фінансовий інструмент допомагає як кредитору, так і позичальнику.

Ключова властивість розписок - безумовне зобов’язання позичальника перед кредитором. І це дозволяє застосовувати особливу процедуру стягнення у випадку невиконання договору без втручання суду. Розписка – документ, посвідчений нотаріально з метою захисту прав кредиторів.  У свою чергу с/г виробники повинні повністю відчувати свою відповідальність перед кредитором. На законодавчому рівні вже напрацьовано низку підзаконних актів, які захищають кредитора. Великий плюс, що всі розписки  зареєстровані в одному місці – існує Державний реєстр, який веде профільне міністерство. Це дуже зручно,  бо реєстр  є абсолютно прозорим. На відміну від банківської системи, позичальник може бачити всю кредитну історію підприємства.

Ще одна з переваг  - предметом застави виступає майбутній врожай. Це великий плюс для виробників. Але цей врожай прив’язано до конкретної земельної ділянки. Тобто, аграрна розписка може використовуватись,  коли сформована земельна ділянка і належним чином оформлено права на неї: право власності, оренди чи постійного користування. Це теж захищає кредитора. Він також може промоніторити врожай – це право також  зафіксовано на рівні законодавства. Загалом, розписка - цікавий інструмент для тих кредиторів, які зацікавлені не лише в отриманні грошей, а й продукції. Нині є 2 види розписок -  товарна, яка стосується більше постачальників, а не банків,  і фінансова.

Позичальником може бути як юридична так і фізична особа, але права на землю мають бути належним чином оформлені. Будь-хто з кредиторів може стати учасником цих відносин – і банки, і  постачальники насіння, добрив, паливо-мастильних матеріалів або техніки. Нині  існує  багато підприємств - потенційних кредиторів, яким цікава аграрна розписка. Цей інструмент  добре юридично прописаний у частині примусового виконання, що знову таки  захищає потенційного кредитора. Нині в різних областях України видано понад 200 розписок. Тобто проект, який спочатку був пілотним, набирає обертів і вже діє по всій державі.  Нещодавно ми презентували проект  у Донецькій області. Яких видів розписок нині більше за кількістю? Фінансових, аніж товарних.  Хоча за вартістю переважають товарні.

Перевага розписок існує й для тих підприємств, які закуповують продукцію. Для них важлива технологія виробництва, а  розписки  дають можливість чіткіше прописувати умови та гарантію поставок. Загалом, під цей фінансовий інструмент залучено вже 1,5 млрд грн. Кредити беруть переважно під експортно-орієнтовані   культури. Є розписки на гречку,  навіть яблуневі та  малинові. Для проекту ми розробили  навчальні програми, які враховують специфіку кожного регіону. Запрошуємо також до співпраці банки, залучаємо  нотаріусів і виконавчі служби. Наша мета – розвивати ті сектори, в яких необхідне фінансування. Це і плодоовочевий сектор, і переробка продукції. Серед позитивних тенденцій спостерігаємо те, що банки почали все частіше використовувати розписки.  Серед них -  OTP,   Агропросперіс,   Піреус,  Ощадбанк. Сподіваємось, що банки будуть ближчими саме до малого та середнього бізнесу. Ми вже неодноразово проводили тестування програми з нотаріусами та виконавчим службами і переконались: аграрні розписки як фінансовий інструмент працюють ефективно.

Роман Корнилюк,  доцент кафедри банківської справи КНЕУ - Нині с/г є ключовою галуззю в економіці України. Частка АПК в економіці  держави з 2010 року зросла до 12%, а у структурі експорту с/г продукція становить 40%. За нашими дослідженнями,  динаміка капітальних  інвестицій демонструвала спочатку стрімке зростання  у 2012 році, а потім зниження.

З цього часу потужні агрохолдинги почали виходити на глобальні ринки. Для крупних гравців агросектору 2014-2015 роки були позитивними за рахунок зниження капітальних витрат. До речі, саме у часи  кризи АПК демонструє позитивну динаміку, на відміну від стабільних періодів. Валютний шок сприяв зниженню собівартості продукції.  Враховуючи всі ці чинники, можна сказати: агросектор більш чутливий до зовнішніх шоків, а не до внутрішніх.

         Цікаво, що малі та середні компанії, на відміну від інших секторів економіки, є досить прибутковими і, разом з тим, недокредитованими. Але повноцінному кредитуванню заважають деякі перешкоди.  Це і  слабка фінансова дисципліна, і незначне проникнення на аграрний ринок ІТ-технологій тощо.  Та попри це існує висока потреба в інвестиціях. Адже запуск механізмів кредитування може сприяти розвитку АПК. У капітальних інвестиціях особливо зацікавлені малі та середні підприємства. Але серед мінусів можна відзначити те, що кредити у агросекторі беруться на тривалий термін, щонайменше на рік. Для зниження кредитних ризиків варто проводити моніторинг фінансової спроможності компаній-позичальників. Доцільно також розпочати процес формування довіри для довгострокових кредитів.

Поки що проблемою залишаються високі кредитні ставки вітчизняних банків. Тому для агросектору вигідно було б співпрацювати з більш дешевим ресурсом іноземних банків та міжнародними фінансовими організаціями. На заваді повноцінного кредитування стають також інфляційні процеси в Україні, кредитні ризики і низький потенціал їх забезпечення. До того ж банки активно кредитують лише великі аграрні групи. Для розвитку АПК треба залучати державну підтримку і запроваджувати реформи. Зокрема, земельну та судову. Відкритим лишається питання мінімізації правових ризиків і майбутні форми кооперації влади, бізнесу та фінансових установ.

Резюмуючи роботу круглого столу «Інвестиції та кредитування в агробізнесі: особливості і перспективи» було ретельно проаналізовано та узагальнено  інформацію, яка пролунала у доповідях провідних експертів аграрного та фінансового секторів економіки України. Оприлюднені на заході матеріали можуть бути обґрунтуванням для концепції державної стратегії подальшого розвитку АПК, яку Українська аграрна конфедерація  планує представити на розгляд як широкого загалу, так і представників різних гілок влади.

Зокрема, для розвитку інвестицій та кредитування в агробізнесі необхідно:

1)    вдосконалювати юридичні механізми для розвитку ринку землі;

2)    розвивати фінансові установи другого рівня;

3)    сформувати пул земель державної форми власності як майбутній іпотечний ресурс;

4)    формувати високоприбуткові кластери у рамках національної економіки;

5)    впроваджувати високі технології у с/г підприємство, роблячи його капіталомістким;

6)    дієві реформи у різних сферах, починаючи від стабілізації фінансового сектору економіки до розбудови прозорої судової системи;

7)     широко розповсюджувати  аграрні розписки;

8)    прозорі механізми державної підтримки с/г виробників, зокрема, малих форм

Під час круглого столу «Інвестиції та кредитування в агробізнесі: особливості і перспективи»  було акцентовано  увагу на специфіці  кредитування с/г підприємств різних форм, залежно від кількості площ землі, яку вони обробляють. Зокрема, малі підприємства, які мають локальну конкурентоспроможність та балансову капіталізацію, а також ускладнений доступ до локальних фінансових ресурсів, потребують застосування державних пільг і дотацій, а також створення спеціальних фінансових інструментів (державні фонди підтримки, локальні кредитні спілки тощо).

На відміну від малих, середні підприємства, які характеризуються локальною та національною конкурентоспроможністю, а їх інвестиційні та капітальні ресурси розраховані на національний рівень, меншою мірою потребують державної підтримки. Для потужних агрохолдингів держава має створити зрозумілі, прозорі конкурентні умови ведення бізнесу. 

ІЦ УАК