Дмитро Костерний: збільшення власних строків позовної давності – черговий сюрприз від Укрзалізниці

До таких змін виникають логічні запитання: що кардинально, суттєво змінилося, що Укрзалізниця на четвертому році дії даного Договору істотно збільшує собі строки позовної давності, а для замовника – жодного аналогічного встановлення строків? чому Укрзалізниця в черговий раз діє без поваги до інтересів іншої сторони Договору? чому замість того, щоб ефективно працювати над покращенням надання послуг з перевезення вантажів у всіх аспектах цього процесу, над покращенням свого іміджу та сприйняття як надійного партнера, Укрзалізниця діє протилежно?

Про цілі внесення даних змін кожен клієнт Укрзалізниці може здогадатися сам та бути підготовленим до їх наслідків.
Аналізуючи дане питання, слід звернутися до наступних положень чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв’язку з перевезенням вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, якщо брати до уваги умови Договору про строк позовної давності в один рік, що відповідає пункту 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, та імперативні приписи частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, дії Укрзалізниці по збільшенню даного строку з одного року до трьох не відповідають законодавству, адже таке збільшення може бути здійснене тільки за письмовою домовленістю обох сторін Договору. Враховуючи, що особливістю Договору є те, що замовник послуг перевезення вже по факту дізнається про ті чи інші впровадження до нього (зміни, доповнення), дії Укрзалізниці мають ознаки зловживання своїм монопольним становищем.

Підсумовуючи, слід зазначити, що інститут позовної давності слугує гарантією стабільності правовідносин і встановлення меж охорони суб’єктивних прав та охoрoнюваних законом інтересів їх учасників. І ці межі повинні бути зроблені в розумний, виправданий строк.

Проте, якщо Укрзалізниця, використовуючи домінуюче становище, збільшує для себе часові можливості звернення до суду без дзеркального встановлення таких строків для замовників послуг перевезення, ці зміни перестають бути виправданими та справедливими, навіть якщо це відбувається в межах публічного Договору.

ІЦ УАК за матеріалами ТЕК «Вертикаль»