02.07.2018 17:00

Чому відходи харчопрому стали однією з головних статей експорту?

версія для друку
02.07.2018 17:00

Над цим питанням аналітик УАК Неля Онищенко розмірковує в своєму коментарі виданню "Деловая столица".

- Перш ніж говорити про категорію «Залишки і відходи харчової промисловості» і про те, чи експортують повноцінну продукцію під виглядом відходів, потрібно  розуміти, що ми класифікуємо як залишки і що сюди входить. Згідно з українським законодавством, мова іде про групу 23 за класифікацією  УКТЗЕД  «Залишки і відходи харчової промисловості; готові кроми для тварин». Тобто сюди входить борошно, крупи та гранули з м’яса  або м’ясних субпродуктів, висівки (з уточненням за якісними характеристиками щодо вмісту крохмалю, білків, сухої речовини та ін.), а також відходи і залишки від виробництва крохмалю, буряковий жом, багаса, макуха, шрот отриманий від переробки сої, соняшника, льону, ріпаку, а також продукти, що використовуються для годівлі тварин. Зважаючи на те, що в українському законодавстві немає окремої групи для цих продуктів, тому виходить, що експортувати за кордон їх можна лише під виглядом харчових відходів та залишків, тому про спекуляції з митними тарифами говорити складно. Для цих  продуктів ставка мита коливається від 5 до 20% .

Ми можемо спостерігати зростання експорту окремих видів залишків та харчових відходів за кордон. Так, у 2017 році експорт соняшникового шроту зріс на 20,5%, бурякового жому – на 51,5%, в той час як обсяги експорту соєвого та ріпакового шроту знизилися, як в натуральному, так і у вартісному виразі. 

А за чотири місяці 2018 року Україна наростила експорт соєвого шроту (на 20%), бурякового жому (+44 %), ріпакового шроту (+269%), в той час як експорт соняшникового шроту знизився (-7,1%).

Загалом, про що це свідчить? Перш за все, зростаня експорту може відбуватися внаслідок збільшення обсягів переробки сої, соняшнику, ріпаку, буряку в Україні, або про зниження обсягів внутрішнього споживання.

Якщо говорити про переробку залишків та відходів в Україні, то, безумовно, виробництво та продаж продукції з доданою вартістю є більш бажаним для українського виробника. Проте тут постає інше питання – чи буде така ж затребувана перероблена українська продукція на світовому ринку, як сировина. У більшості випадків, країни, які імпортують  шрот і жом,  зацікавлені в розвитку власних перобних потужностей, оскільки, крім зростання доходів, зменшується кількість безробітних. Відкривати такі потужності в Україні може бути вигідно в тому випадку, якщо виробник матиме конкурентну перевагу на світовому ринку – наприклад, нижча собівартість виробництва,  що дозволить продавати таку продукцію за ціною нижчою, ніж у виробників з Франції, Туреччини чи інших країн. Або ж, якщо зростатиме потреба у цій продукції на внутрішньому ринку.

На сьогодні, одним із основних продуктів, який виробляється із залишків та відходів харчової промисловості (йдеться про шрот, висівки, жом) є корми для тваринництва. Якщо звернутися до статистики, то в 2017 році вітчизняне виробництво кормів для ВРХ збільшилося на 3,5%, для свиней - зменшилося  на 13%, для птиці – на 0,6%. Проте, споживання кормів залежить від потреби, а у даному випадку, незважаючи на зменшення поголів’я ВРХ і свиней, про зниження потреби в кормах говорити не доводиться. Адже, в 2017 році імпорт за позицією «Продукти для годівлі тварин» перевищує експорт майже в 2 рази. А імпортуємо ми корми з тієї ж Франції, Польщі та Угорщини, яким продаємо спершу шрот та макуху. Це повертає нас до початкового твердження, про те чи є необхідність у будівництві переробних заводів в Укарїні, і про те, що заважає це зробити? Розглянемо питання з іншої сторони: будівництво переробних комплексів – справа, яка потребує значних капіталовкладень, а отже, й залучення інвесторів. У 2017 році індекс інвестиційної привабливості зріс, проте проблемні питання залишилися. Основними серед них є: корупція, здійснення судової реформи, невизначеність з питанням земельної реформи, тінізація ринку. Що ж до вітчизняних великих підриємств, то вони намагаються залучати міжнародні кредити під розвиток виробничих та переробних потужностей. Але ці заводи, в основному, переробляють власне сою, соняшник, ріпак, а не відходи, отримані в процесі переробки.

ІЦ УАК за матеріалами dsnews

 


Що найбільше заважає розвитку аграрного бізнесу?:
Інші опитування