Чи з’явиться в Україні аграрна біржа?

Нещодавно до головного офісу УАК завітали представники Міжнародної товарної біржі Дзіліня (Китай). Мова йшла про те, чи можливо відкрити в Україні міжнародну аграрну біржу. Китайські інвестори зацікавлені у реалізації такого проекту.

Ця новина одразу стала топ-темою в українських бізнес-виданнях. Чому в Україні досі немає міжнародної аграрної біржі? Так як скоро вона може з'явитися? Про це - блог Леоніда Козаченка, народного депутата України, президента Української аграрної конфедерації, для AgroPortal.

Чи з’явиться в Україні аграрна біржа?

Можливість максимального доступу до інформації про продавців/покупців – дуже важлива при торгівлі зерном (і взагалі будь-якою аграрною продукцією). Адже мова йде про великі гроші і великі обсяги поставок. І найкращий доступ до такої інформації надає біржа.

Біржа – це не лише інструмент, котрий зводить продавця з покупцем. Насправді, її головна перевага у тому, що вона мінімізує ризики.

Ще 10-15 років тому роль спотових бірж (працюють за принципом «сьогодні продаю-сьогодні купую») була надзвичайно великою. Сьогодні ж вони втратили актуальність. Інтернет, IT-технології дали можливість продавцю і покупцю «зустрітися» без допомоги посередників.

Натомість росте потреба в інших біржах – тих, які використовують інструменти хеджування цінових ризиків. І в Україні такої біржі ще немає.

***

За останній десяток років в Україні було кілька спроб створити біржу, де б фермери могли підписувати контракти на поставки своєї продукції з відтермінуванням доставки. Принцип роботи такої біржі простий – ціна, прописана у контракті, не є остаточною.

Тобто, якщо підписант ф’ючерсного контракту із наближенням дати поставки розуміє, що ціна, на яку він погодився раніше, вже неприваблива, він може продати/купити на спотовому ринку.

Досвід показує: як правило, різниця в ціні на користь фермера. Окрім того, при таких операціях використовується страховий платіж, який мінімізує ризики обох сторін.

Всі спроби створити ф’ючерсну аграрну біржу в Україні провалилися.

***

Цікаво, що придумав і створив першу у світі ф’ючерсну біржу саме українець – пан Лео Маламед. Це Чиказька біржа. Але навіть йому не вдалося реалізувати подібний проект в Україні.

Ми знайомі з паном Маламедом – він людина величезної наполегливості. У 1939 році він разом з батьками виїхав з території, де зараз знаходиться Волинська область, проїхав через весь Сибір, прожив певний час у Японії, аж доки не потрапив до Сполучених Штатів.

Чиказька біржа – перша, яка заявила про свій намір «зайти» в Україну. Лео Маламед (зараз йому за 80, він є почесним президентом Чиказької біржі) кілька разів приїжджав на батьківщину.

Здається, така людина здатна втілити у життя будь-яку ідею. Чому ж йому не вдалося відкрити біржу в Україні?

***

Причин, через які Чиказька біржа зазнала невдачі, багато. Однак, головним гальмом була необізнаність чиновників. Навіть у Міністерстві фінансів і НБУ не могли зрозуміти, якою має бути роль держави як регулятора в умовах створення в Україні такої біржі.

Українські чиновники не розуміли, що таке ф’ючерсна біржа, які товари на ній можна купувати і продавати. Не розуміли і того, що біржа важлива не лише для торгівлі сільськогосподарською продукцією, а будь-якою іншою – металом, хімічною продукцією тощо.

Відсутність необхідного інтелекту на рівні влади звела нанівець усі зусилля інвесторів. Хоча знизу було багато бажання – певна кількість українських аграрних компаній вже використовують біржові інструменти: хтось на Чиказькій біржі, хтось на Euronext.

До речі, декілька спроб Euronext – основного конкурента Чиказької біржа – «відкритися» в Україні теж провалилися. Через ті самі причини.

***

Ф’ючерсна біржа в Україні з’явиться рано чи пізно. І зацікавлені у цьому саме аграрії, оскільки величезні обсяги своєї продукції ми постачаємо на експорт. Нам вигідно, щоб покупці збиралися на нашій території і на наших умовах.

Ситуація змінилася. Сьогодні на різних рівнях влади є люди, які більш-менш обізнані у біржових справах. І тепер про відкриття біржі в Україні думають не лише американці і європейці – до них приєдналися китайці.

Нещодавно до Української аграрної конфедерації завітали представники Товарної біржі Дзіліня (JICI). Вони готові розглянути можливість реалізації такого проекту в Україні. Тобто бажаючих стає все більше.

Думаю, головна перешкода на даний момент – загальна ситуація в Україні: війна, падіння, економіки, незавершеність реформ.

Також дуже важливим є інструмент управління валютними ризиками. Коли курс гривні стрибає щодня, учасники біржі можуть втратити багато грошей. Уникнути втрат можна тільки, використовуючи механізм хеджування. Це так званий Forex. І у нас його теж немає.

***

Кожен із цих інвесторів – і американці, і європейці, і китайці – розуміє, що Україна це саме те місце, де варто створити біржу. Чому? Дуже просто. По-перше, є запит від українського бізнесу. А по-друге, Україна має дуже вигідне розташування.

Насправді, до нашої країни можна «прив’язати» продаж продукції з інших пострадянських держав, у тому числі з Росії. Йдеться не лише про аграрну продукцію. Йдеться про енергоносії (нафту, газ), метал, продукцію хімпрому. Тому ми всі розуміємо: в перспективі цей проект може бути цікавий усім галузям.

І ще один дуже важливий момент – геополітика. Наявність власної біржі в Україні – це не лише імідж, це також можливість впливати на сусідні країни.

Він може бути корисним не лише тим, хто буде його учасникам. Це буде мати вплив на геополітику, тому що наявність такого інструменту в Україні – це певний імідж, а також можливості впливати на сусідні країни. 

Леонід Козаченко, народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації.