Чи є у нас порятунок та впевненість у майбутньому, а якщо ні - тоді що ми можемо зробити для цього?

Наразі криза, яка охопила систему державного управління, є однією з найсерйозніших та небезпечних за роки незалежності нашої Держави.

Звичайно, війна та COVID 19 - це тяжкі випробування, але є й інші проблеми, що спричиняють ще більші втрати. Тому кожного із нас турбує запитання - що ж стало головною причиною нашого зубожіння та чи є це закономірним явищем? Адже те багатство, що нам дала природа та генетика етносу, є чинниками, які не мають більшість розвинутих країн світу, але, на жаль, вони вже далеко попереду від нас у своїх досягненнях.

Чому так сталось? 

Хто головний винуватець цих втрат та проблем?

Були різні внутрішні і міжнародні обставини та прорахунки конкретних виконавців. Але, насамперед, це стало результатом діяльності так званих «правильних» високопосадовців виконавчої гілки влади,  призначених на посади політичними силами, які змінювали одна одну останні десятиліття. При цьому чиновники, які мали позитивний досвід роботи та високу репутацію, звільнялись зі своїх посад тому, що не могли гарантувати новим політичним елітам діяти «правильно» всупереч законам та власній совісті.

Є окремі Міністерства, які за останні тридцять років мали більше 20-ти своїх очільників. Але найболючішими були багаторазові ротації фахівців середніх ланок, коди приходили люди, які ніколи у своєму житті не займались справою, яку їм довірили. Їм навіть не було у кого запитати поради як бути та що робити у тій чи іншій складні ситуації.

Дерибанились заводи і теплоходи, міста і села, ліси та гори, а в результаті велике лихо осідало на плечі пересічних людей, які ставали бідними та знедоленими. У той же час мужніли монополісти, які ставили на високі посади своїх політиків, які за кошти виділені цим новим політичним силам отримували контроль над цілими галузями економіки, створювали систему впливу через підвласні засоби масової інформації, «правильних» менеджерів державних підприємств, а також установ та організацій, які очолювали їх ставленики.

Десяток років поспіль наші зовнішні партнери з багатьох країн надавали багатомільярдні валютні кошти для створення грантових структур, які мали завдання допомогти відшукати «стежину», що виведе нас на «правильний» шлях. У результаті приходили нові міністри - іноземці «реформатори», які теж не змогли навести лад та подолати негаразди. Але ми стаємо при цьому не лише бідними, а ще й залежними від чужих грошей та ласки.

Чудес не буває. 

Нам самим потрібно шукати правильний шлях розвитку, який реально може змінити нашу долю на краще.

Але як вивести країну з кризи, як розробити правильну стратегію та план дій, які реально можуть покращити ситуацію?

Хто краще знає досвідчених державних фахівців, які мали найвищу репутацію та досвід роботи, наприклад, у галузі енергетики? 

Якась політична сила у Парламенті? Чи можливо 5 галузевих національних енергетичних асоціацій, які існують багато років і є незалежними від політиків чи олігархів? Аналогічна ситуація у машинобудуванні, сільському господарстві, торгівлі, логістиці та інших галузях і сферах економіки.

 Як вирішити цю проблему?  

Ми маємо понад 200 незалежних професійних галузевих та загально національних асоціацій, спроможних на умовах «праймеріз» надати кандидатів до професійного і незалежного «Технічного Уряду». 

Кожен кандидат, який у професійному рейтингу увійде до трійки претендентів на посаду голови та членів уряду надасть згоду незалежному (можливо міжнародному) аудитору перевірити свої статки та джерело їх формування, а також у разі потреби, відповісти на складні запитання що виникнуть у результаті аудиту, можливо і на поліграфі. 

Це буде відбуватись публічно та прозоро в присутності членів комісії за участю представників парламентських фракцій, силових структур та громадських організацій, щоб бути впевненим у некорумпованості та відкритості кандидатів. 

Попередньо парламентські фракції та громадські структури, за підтримкою Президента, підпишуть відповідний документ, який погоджує дану процедуру.

Остаточний склад Уряду буде проголосований на національному бізнес-форумі шляхом закритого голосування. 

Призначення, делегованого бізнес спільнотою Уряду, здійснить Парламент. 

Протягом двох тижнів новостворений технічний уряд подасть до Парламенту програму дій, яка буде конкретною і реалістичною для реформування та зміцнення нашої економіки.

Швидкість та прозорість реалізації даної програми очевидно спричинить невдоволення у політиків, які не змогли відрядити до Уряду своїх «правильних» реформаторів. Вони будуть з неймовірною прискіпливістю контролювати кожен крок урядовців-технократів, щоб доказати їх «непрофесійність» чи причетність до корупції, шукаючи в такий спосіб можливості проштовхнути туди своїх «правильних фахівців».  Водночас, професійні громадські об’єднання, які делегували своїх кандидатів до «технічного» Уряду, будуть щомісячно вимагати від них звіту та у разі порушення виконання ними погодженої програми дій Уряду впродовж кварталу, просити Парламент замінити свого делегованого урядовця на іншого із погодженого списку.  

Я впевнений, що саме така прозорість, контроль, прискіпливість та відповідальність можуть принести нам довгоочікувану перемогу над слабкістю, корумпованістю, монополізмом та бідністю. 

Завдяки цьому також зможуть прославитись та увійти в історію як переможці і наш Президент, і члени Верховної Ради України.

Леонід Козаченко, президент УАК