Блокада польського кордону триватиме ще 2 місяці: як це позначиться на курсі

Польський кордон, який у лютому заблокували протестуючі місцеві фермери, ще довго стоятиме. Якщо спочатку очікувалося, що акції триватимуть до 10 березня, то тепер йдеться про кінець квітня. «Мінфін» розбирався, чому зупинився польський кордон, та коли він знову поїде.

«Таке враження, що ситуація лише ускладнюється. Наразі заблоковані всі прикордонні переходи, в чергах — понад 2,5 тис. вантажівок. І домовитися з поляками поки що не вдається», — каже голова Української аграрної конфедерації Павло Коваль.

Посол України в Польщі Василь Зварич у своєму зверненні до мітингарів підрахував, що Україна вже втратила внаслідок блокади кордону приблизно 2 млрд злотих.

«Якщо рахувати втрати за весь час блокад (а вони почалися ще з минулого року), то втрати будуть набагато більшими — йдеться про мільярди доларів. У збитках не лише українські експортери, а й бюджет, що недоотримує податки, а також польські компанії-імпортери», — додав заступник голови Всеукраїнської аграрної Ради Денис Марчук.

Далі може бути ще гірше, бо польська сторона заговорила вже навіть про повне закриття кордону. Формально, причина у начебто «агресивному» експорті української аграрної продукції до Польщі, що «заганяє місцевих фермерів у збитки».

Та насправді, як зауважив Павло Коваль, усе набагато складніше.

Чого насправді хочуть польські фермери

Блокування українсько-польського кордону почалися ще восени минулого року. Спочатку акції влаштовували польські перевізники. Вони були незадоволені довгими чергами на кордоні, недостатньо злагодженою, на їх погляд, роботою системи «е-Черга», та, головне, — надмірною активністю українських транспортників. Із початку війни їм спростили доступ до європейського ринку перевезень, і наші компанії, на думку поляків, почали його «ламати» своїми низькими тарифами.

У ході двосторонніх переговорів конфлікт вдалося залагодити. Зокрема, за рахунок упорядкування руху порожніх вантажівок (їх пустили через окремий пропускний пункт поза загальною чергою).

Та спокій на кордоні тривав недовго. Разом із перевізниками на акції з минулого року виходили поодинокі фермери. А у лютому цього року вони організували блокаду кордону вже самостійно.

Приводом стало, нібито, засилля українського експорту. Цікаво, що питання з зерном, масовим продажем якого в Польщі тамтешні фермери були незадоволені, зняли ще у 2023 році. Фактично, продаж українського зерна в Польщі повністю заборонили, залишили лише транзит. І ця заборона діє до сьогодні.

Але у польських фермерів з'явилися претензії вже до іншої української продукції, зокрема, цукру, курятини та яєць.

З початку війни для українського агроекспорту в ЄС зняли обмеження, зокрема, квоти та мита. І наша їжа масово поїхала до Європи, зокрема, й до Польщі.

За даними Українського клубу аграрного експорту (УКАБ), поставки української аграрної продукції до Польщі значно перевищують аналогічний польський імпорт до нас. Наприклад, у січні цього року польські імпортери завезли до України продукції на $20,6 млн (переважно, це м'ясо птиці, кава, консервовані овочі, шоколад, спирт, сири тощо). Україна ж за цей період відвантажила до Польщі їжі на $136,3 млн (у топ-10 соєва та ріпакова олія, цукор, соки, горіхи тощо).

Аналогічна ситуація була і в другому півріччі минулого року, коли вже діяла заборона на експорт зерна. «Ми продали у Польщу агропродукції на понад $800 млн, а поляки нам — на 138,6 млн», — зазначили в УКАБ.

Але, якщо брати загальний баланс українсько-польської торгівлі, то перевага все одне буде на боці Польщі. Бо минулого року наші експортери поставили до сусідньої країни товарів на $4,75 млрд (переважно, мова йде про металургійну продукцію) а поляки до нас — на понад $6 млрд (переважно, це нафтопродукти, добрива, побутова хімія, хоча в топ-10 є сири й шоколад).

Як бачимо, частка аграрної продукції в загальному експорті українських товарів до Польщі досить незначна. Та саме наша їжа викликала гостре несприйняття — аж до того, що польських споживачів вже навіть закликають «не купувати українське».

Польські фермери вимагають, щоб українському агроекспорту повернули довоєнні умови, тобто квотування. Пільговий період для наших товарів закінчується 5 червня. Попередньо Єврокомісія запропонувала його продовжити, але врахувала претензії селян (окрім польських фермерів, української продукцією незадоволені й аграрії інших європейських країн, зокрема, Франції, Німеччини, Угорщини й ін.).

Єврокомісія пропонує, щоб український цукор, курятину на яйця пустили за окремим списком — відстежували обсяги експорту, та якщо вони перевищать аналогічні показники 2022−2023 років, то запровадять обмеження.

За цю пропозицію ще має проголосувати Європарламент, та багато фермерських асоціацій нею незадоволені. Одні пропонують додати до цього списку ще й мед, інші хочуть, щоб експорт міряли за обсягами 2021−2022 років (вони менші, бо аж до лютого 2022 року діяли квоти).

Та «українське питання» — лише частина вимог польських фермерів. Інші — стосуються суто польських реалій. Наприклад, аграрії хочуть, щоб їм відтермінували «зелений перехід» (бо він посилює вимоги до агротехнологій та потребує інвестицій) а також збільшили урядові дотації.

У політиків зростає апетит

Павло Коваль каже, що українська їжа стала заручником польських виборів.

«У квітні в Польщі мають пройти місцеві вибори. Східні воєводства в цій країні найбагатші, там проживає найбільше фермерів. І цей електорат дуже цікавий польським політикам. Зокрема, за нього змагаються польські партії PIS та «Конфедерація». Останню давно підозрюють у зв`язках з росією, і саме від її частини страйкуючих фермерів ми почули дуже провокаційні заклики про путіна (з плакатом, на якому містився заклик до путіна «розібратися», на акцію виїхав на тракторі один із фермерів — ред).

Правляча польська влада, судячи з усього, побоюється діяти рішуче, бо фермерський електорат і для неї дуже важливий. Тому ми бачимо масові блокування кордонів, і навіть силові методи щодо нашого експорту, наприклад, розсипання зерна. Хоча все це порушує європейське законодавство. Адже є окреме рішення Єврокомісії про те, що жодна країна не має перешкоджати вільному руху товарів Європою", — зауважив Коваль.

Влітку й у Польщі, й у всій Європі пройдуть ще й вибори до Європарламенту. Фактично, передвиборча кампанія вже йде, і це теж додає до ватри дрів фермерських протестів.

«Нам дуже важко домовлятися з тими ж поляками, бо доки ми опрацьовуємо їхні попередні вимоги й приходимо на зустріч зі своїми пропозиціями, виявляється, що за цей час з'явилися вже інші вимоги. Тобто йдуть політичні ігри», — каже Коваль.

«Ситуація постійно загострюється, того діалогу, який маємо наразі, не вистачає. Зі свого боку, український уряд та громадські організації готові до комунікації на будь-яких рівнях. Ще минулого року УКАБ відкрив представництво у Брюсселі саме задля того, щоб мати ще один інструмент у комунікації з політиками європейського рівня, та робити все можливе для поступової успішної інтеграції агросектору до ЄС», — розповів генеральний директор УКАБ Олег Хоменко.

Денис Марчук покладає надії на великі перемовини польської та української сторін за участі Брюсселю, що мають відбутися 28 березня.

«Як варіант, польським фермерам дійсно можуть пом'якшити умови щодо «зеленого переходу». Що стосується українського експорту, то можуть запровадити ліцензування (яке вже діє у деяких інших країнах Східної Європи, зокрема, в Болгарії). Модель така: якщо польський бізнес хоче купити, скажімо, український ріпак, він має звернутися до Мінекономіки Польщі та до нашого відомства, а вже воно дає відмашку на поставки ліцензованим експортерам.

Таким чином, можна буде нормувати експорт та відслідковувати ланцюжок постачання товару. Ми пропонували такий варіант ще у вересні, але тоді польська сторона на це не пристала, вважаю, через політичні мотиви, щоб не втрачати «український козир» у боротьбі за фермерський електорат", — розповів «Мінфіну» Денис Марчук.

Павло Коваль додав: навіть якщо цього разу загасити «пожежу» на кордоні вдасться, «польський кейс» може знову повторитися, в тому числі, в інших країнах ЄС.

«Вже зараз європейські фермери зважають на той факт, що Україна готується стати членом ЄС. І бояться конкуренції. Європейська модель сільського господарства, орієнтована на дотації, потребує трансформацій. Та й ми повинні ретельно проаналізувати, з чим підемо до Європи. Бо ж логічно, що місцеві виробники не зустрічатимуть нас там із пирогами. А наші схеми, ухиляння від оподаткування та інші шпарини, що дозволяють бізнесу заробляти більше, неприйнятні для європейців. І вони протестуватимуть», — каже Коваль.

Удар по цінах і «дзвіночок» для валютного ринку

Безумовно, від блокування кордону втрачають обидві країни.

«Блокування кордону відчують як в Україні, так і в Польщі. Польща ризикує втратити український ринок: за минулий рік, відповідно до даних товарообігу між Польщею та Україною, Польща має позитивне сальдо — тобто їх експорт переважає.

Крім того, логістичні виклики тягнуть за собою зростання цін на транспортування продукції. Ще один наслідок — збільшення вартості виробничих ресурсів для нашого агросектору. Насіння, засоби захисту, добрива — все це прямує до України з ЄС у переважній більшості через польський кордон. Поступово компанії переорієнтовуватимуться на об'їзд Польщі, що позначиться на ціні продукції та збільшить терміни доставки. Подорожчає українська продукція з доданою вартістю в Польщі та польська продукція в Україні, що відчують кінцеві споживачі", — прогнозує Хоменко.

Комерційний директор Comfy Іван Павлік каже, що частина постачальників техніки вже мають план «Б» на випадок подальшої блокади кордону. «Опрацьовують маршрути, або вже постачають товари через Словаччину, Угорщину, Румунію або використовують морські шляхи Туреччини», — зазначив він, додавши, що наразі дефіциту техніки немає, бо продавці заздалегідь запаслися товарами, готуючись до пікового попиту на весняні свята. «Тому ми не очікуємо погіршення ситуації з доступністю товарів протягом наступних тижнів», — запевнив Павлік.

Генеральний директор компанії Global Ocean Link Павло Линник розказав, що зараз на кордоні з Польщею перевізники стоять від 25 до 20 днів, на кордонах зі Словаччиною та Угорщиною — 7−9 днів, Румунією — 4−5 днів.

«Тому ми пропонуємо клієнтам доставку через Румунію. Це робить логістику дорожчою (плюс 200−400 євро до ставки), але заощаджує час», — каже він.

Загалом, якщо порівнювати з «доблокадними» часами, тарифи на перевезення, за його словами, зросли у 2−2,5 рази.

Зрозуміло, що рано чи пізно ці додаткові витрати всі споживачі побачать у цінниках на товари.

Може бути вплив і на валютний ринок.

Блокування кордону польськими протестувальниками вже побічно позначається на поведінці та статистиці валютного ринку. А також впливає і на надходження до бюджету митних зборів та податків, які не сплачуються через незавезення товарів в Україну.

Починаючи з 1 січня цього року, щоденний обсяг міжбанківських валютних торгів, зареєстрованих за системою Блумберг, перебував у межах від $82,8 млн до максимум $230 млн. Зараз ці обсяги переважно не дотягують на день і до $200 млн.

З одного боку, така ситуація «полегшує життя» Нацбанку, якому для контролю за міжбанківським, та, фактично, офіційним курсом, за таких показників ринку, достатньо проводити менш об'ємні інтервенції з продажу долара, та цим заощаджувати ЗВР. Частково уповільнюють це й темпи зростання негативного сальдо торгівлі України, оскільки «пробуксовує» імпорт.

Але, з іншого боку, відсутність повноцінно працюючого вантажо- та товарообігу через польський кордон в умовах війни знижує економічну активність українських компаній. Причому як експортерів, так і імпортерів. А це позначається на надходженнях до бюджету, ВВП України, статистиці ринку праці тощо.

ІЦ УАК за мтаріалами minfin.com.ua