Аграрний вплив: хто формуватиме політику українського АПК?

Аграрна галузь в Україні – показовий приклад підходу до економічного розвитку країни. Це свого роду експеримент, метою якого, здається, є подивитися, на якому ж етапі галузь почне демонструвати негативну динаміку. Разом з тим сьогодні відбуваються безпрецедентна за своїми масштабами робота в частині законодавчих змін. У Верховній Раді їх провадить доволі сильний склад парламентарів, які мають чималий досвід роботи в галузі АПК. В цей же час поза стінами Верховної Ради формується фермерський рух, який, цілком можливо, скоро змінить аграрну політику країни.  

Насправді аграрні депутати

Традиція формування аграрного лобі в Україні є незмінною вже дуже багато років – тих, хто просуває інтереси українських аграріїв, слід шукати в списках великих політичних фракцій. "Аграрії намагаються впливати на українську політику не через розвиток партійних структур аграрного напрямку. Діють через різного роду аграрні лобі. Аграрні лобісти віддають перевагу діям через різні політичні фракції", - пояснює політолог Вадим Карасьов.   Зазначені лобі мають різний характер.

В парламенті чимало представників власників великого бізнесу, яких в Україні звикли називати латифундистами, лендлордами та відносять до сегменту агрохолдингів. Вадим Карасьов наводить приклади сім’ї Вадатурських (СП "Нібулон") – сьогодні син власника компанії є членом парламенту та, природно, входить до складу Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин. Олександр Бакуменко, наприклад, представляє інтереси виробників м’яса. Він, до речі, є заступником голови зазначеного парламентського комітету.  

Для того, аби дізнатися про те, які галузі та сегменти ринку АПК представляють депутати, можна відкрити дані про депутатів профільного парламентського комітету. Багато хто з нардепів і справді обіймав керівні посади у великих агрокомпаніях, представляв аграрні об’єднання. Разом з тим в тому ж переліку прізвищ можна знайти й тих, хто працював в середніх сільгоспгосподарських компаніях. Загалом сьогодні з 30 аграрних депутатів 15 мають аграрне минуле - непоганий показник того, що в стінах парламенту все ж розуміють, що потрібно українському АПК.

  "Що стосується групи аграрних депутатів парламенту, то серед них немає істотних розбіжностей. І в Аграрному комітеті , і в Міжфракційному аграрному об’єднанні , яке я очолюю, існує досить консолідована позиція, і ми всі працюємо для того, щоб зміни, які вносяться до законодавства, не нашкодили, в першу чергу, самим же агровиробникам", - так охарактеризував роботу парламентського комітету один з його членів народний депутат, президент УАК Леонід Козаченко.

Противага маленьких

На підтримку твердження про існування "великого аграрного лобі" варто сказати, що представників невеликих агрокомпнаній в стінах парламенту і справді майже немає. Проте це зовсім не означає, що вони не мають права голосу. Нараз, кристалізується пул  аграрних об’єднань, які активно відстоюють свої інтереси як у стінах парламенту, працюючи з народними депутатами та розробляючи законопроекти, так і поза ними, проводячи масові акції протесту.   Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради (організації, що саме входить до зазначеної когорти) Михайло Соколов наполягає на тому, що післяреволюційні зміни та економічна криза запустили процес формування профільних асоціацій.

"Створюватися багато асоціацій не буде. Питання не в кількості, а питання в ефективності. Те, що має відбуватися – це перетворення асоціацій на нормальні проекти, які працюють на системній основі, де в організації є ресурс провадити зміни", - говорить представник галузі. Звичайно, практика лобіювати інтереси певних представників агропромислового сектору через профільні асоціації – не нова. Проте, як зазначає Михайло Соколов, дійсно ефективними в цій царині є близько 10% об’єднань від загальної кількості формально зареєстрованих аграрних асоціацій.

І потрібно відзначити, що насправді активні асоціації все ж об’єднують в своїх рядах великі та середні компанії, пов’язані з виробництвом зернових, олійних культур та торгівлею агропродукцією,  виробників м’яса та молока.  

Велика політика для невеликих партій

Окрім процесів з активізації створення профільних об’єднань, в Україні нове дихання отримує активність аграрних політичних партії. Наразі, політологи говорять про дві політсили, що мають перспективи претендувати на вхід до парламенту. Мова про Заступ та Аграрну партію. Віталій Скоцик, який є лідером останньої, проводить доволі активну передвиборчу кампанію, що стартувала минулого року.

Представниками партії є здебільшого представники середнього аграрного бізнесу. Про розгалужену регіональну систему Аграрна партія заявила наприкінці 2015 року,  коли провела фермерські страйки по всій країні.   "Головне – це поріг проходження до парламенту.

Якщо соціологи порахують, що агарній силі не вистачить потужностей увійти до парламенту, то лобісти підуть по округам та партійним спискам. Якщо ж є шанс перетнути позначку у 3%, то аграрії матимуть свою політичну фракцію в парламенті. Такий шанс існує, але не певен, що він буде реалізований", - пояснив ситуацію Вадим Карасьов.  

У разі проходження мінімального бар’єру в Україні може з’явитися зовсім інший підхід до формування аграрної політики, такий, як наприклад в Польщі, Хорватії чи Латвії, де аграрні партії в різні роки мали представництво в парламентах країн від 6% до майже 20%.   Політологи вважають, що певним чином партійна агрополітика – це прозора відповідальність. "Оскільки немає аграрної політичної партії, яка б мала програму європієзації  сільського господарства, ми маємо розвиток агрохолдингів, на відміну від середніх компаній", - вважає Вадим Карасьов.   

Персональне АПК

Проте створення сильної аграрної партії  - в будь якому разі – питання часу та випадку. Сьогодні українська аграрна політика все ж залишається доволі персоналізованою. Справа  не стільки в політичній силі, яку представляє нардеп, скільки в його особистих якостях.   "Ступінь впливу депутатів на прийняття тих чи інших рішень та законопроектів здебільшого залежить від їх позицій та завойованого авторитету, ніж від того, яку партію вони представляють", - говорить Михайло Соколов.

У якості прикладу він називає таких депутатів, як Олександр Бакуменко (Блок Петра Порошенка), Микола Кучер (Блок Петра Порошенка), що за його словами, захищають інтереси, як великих, так і маленьких аграрних виробників, а також Ніну Южаніну (Блок Петра Порошенка), Тетяну Острікову (Самопомоч), Андрея Журжия (Самопомоч).  

"Завдяки поправкам Сергія Лабазюка (Воля народу) нас звільнили від дублюючого дозволу на видобуток підземних вод, звільнив аграріїв від сплати декількох мільярдів гривень штрафів, накладених, фактично, ні за що", - додає активіст.   За спостереженнями Михайла Соколова, висока концентрація  депутатів, які ведуть боротьбу за правильні для галузі та країни речі, спостерігається у фракції "Самопоміч". Крім вже згаданих вже Тетяни Острікової та Андрія Журжия, він називає також Івана Мірошниченко.   

Перевіреним шляхом

  Таку тенденцію політолог Вадим Карасьов пояснює тим, що не вигідно вкладатися в розкрутку великих політичних партій. Краще зосередитися на роботі з мажоритарниками, які мають традиційно високу підтримку на місцях. "Виборці – це або робітники, або пайщики кандидатів", - говорить Вадим Карасьов. Тому нащо витрачатися на партію з незрозумілою перспективою, коли можна обратися по округу і вже в парламенті включитися до тієї чи іншої фракції та лобіювати інтереси?".   Політолог у якості прикладу наводить досвід Івана Томіча, президента Асоціації фермерів та землевласників України, який свого часу потрапляв до парламенту через партію "Наша Україна". До речі, нещодавно на з’їзді зазначеної асоціації була присутня лідер Батьківщини Юлія Тимошенко.

"Представники асоціації будуть пробувати свої сили в списках Батьківщини.   А Юлія Тимошенко виграє, тому що рух Томіча в певних регіонах користується популярністю. Це доступ до аграрних регіонів. Тут і Тимошенко може поповнити сили впливовими аграріями, щоб розширити вплив представництва в майбутній ВРУ", - вважає Вадим Карасьов.   Схоже, що наступні парламентські вибори будуть цікавими. Наразі більше шансів, що розстановки аграрних парламентарів будуть проходити по старій схемі  - через великі партії. Разом з тим, є один фактор, що може внести певні корективи.

Леонід Козаченко говорить, що в нашій державі реалізувати себе може будь-який агровиробник, незалежно від форм власності. "Головне, щоб держава вела політику, яка дає можливість кожному з них існувати, розвивати свій бізнес, тим самим, зміцнюючи економіку країни. Дрібні фермери, як ніхто інший, потребують набагато більшої уваги і підтримки з боку держави ніж середні, а ось великі можуть прожити і без неї. Просто не варто перетворювати їх бізнес на "смугу перешкод", - ділиться власною думкою нардеп. Тож, якщо все ж держава затягне пояса аграріям ще міцніше, то реакція доволі консервативного фермерського товариства може бути дуже гострою.  

Вірогідність же розвитку такого сценарію є дуже високою, оскільки в ЗМІ знову з’являються заяви представників МВФ про необхідність відміни пільгового режиму повернення ПДВ для аграрії до 2017 року. На цій стадії аграрним депутатом варто все ж достукатися до урядовців і в першу чергу не до представників Мінагропроду, а до представників Мінфіну (саме це відомство відстоює інтереси МВФ в українській владі).  

Якщо цього не відбудеться, то процес формування аграрної більшості в новому парламенті може змінитися. Цілком можливо, що представників саме середнього та малого бізнесу в стінах Ради побільшає.  

ІЦ УАК за матеріалами Правда