Леонід Козаченко: "Їжа сьогодні — чи не найсильніша зброя у світі"

Нещодавно стало відомо про відкриття першого українського агрохабу на африканському континенті, а саме в Гані. Які перспективи це відкриває для вітчизняних експортерів, чому цей континент є настільки важливим геополітичним майданчиком і як нам уникнути помилок минулого? Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко в ефірі "Українського радіо" проаналізував африканський вектор вітчизняного агроекспорту.

• Леоніде Петровичу, як ви загалом оцінюєте ініціативу відкриття українського агрохабу в Африці?

Леонід Козаченко: Оцінюю позитивно. Це той крок, про необхідність якого ми говорили вже дуже багато разів. Африка — складний регіон, але водночас це континент, який найбільше у світі потерпає від дефіциту продовольства. Щодня на планеті від голоду помирають понад 25 тисяч людей, і левова частка з них — саме в африканських країнах.

Сьогодні їжа — це чи не найсильніша зброя у світі. Україна виробляє в п'ять разів більше харчів, ніж споживає сама. Тому розширення нашої присутності на африканському ринку — це і порятунок життів, і величезні економічні перспективи. Зброя, яка є в наших руках, має неймовірну потужність, її просто треба навчитися ефективно використовувати.

• Чому ж досі нам не вдавалося повноцінно закріпитися на цьому ринку і які перешкоди заважали бізнесу?

Леонід Козаченко: Головна проблема — це політична нестабільність та відсутність верховенства права в багатьох країнах континенту. Історій втрат було багато. Наші кораблі із зерном зупиняли та розграбовували пірати. Навіть якщо товар вдавалося безпечно розвантажити, компаніям часто просто не платили гроші. Були також спроби українського бізнесу інвестувати безпосередньо у виробництво в Африці, але ці кошти були втрачені.

Конкуренти діють жорстко. росія, наприклад, здійснила потужний прорив на африканський континент, створивши там спеціальні озброєні формування для захисту свого продовольчого експорту. Ми ж маємо йти іншим шляхом — залучати до співпраці міжнародні інституції, зокрема структури ООН (такі як ФАО) та світові фінансові установи, які б виступали гарантами безпеки торговельних операцій.

• Сьогодні експорт українських товарів до країн Африки становить мізерну частку від їхнього загального імпорту. Як нам наростити ці обсяги і на чий досвід варто спиратися?

Леонід Козаченко: Наш обсяг дійсно становить менше 5% від їхніх потреб. Ми можемо збільшити цю цифру колосально, але для цього маємо змінити саму філософію торгівлі. Ми повинні припинити постачати туди виключно сировину.

Варто подивитися на успішні приклади. Туреччина є одним із найбільших постачальників продовольства в Африку, але вона не продає туди сире зерно. Вони постачають макарони, борошно, крупи — тобто продукцію з доданою вартістю. Дуже цікаво працюють Об'єднані Арабські Емірати: вони імпортують з Африки сировину, наприклад, золото, переробляють його на своїх афінажних заводах, отримують мільярди доларів прибутку, а потім за ці гроші постачають африканцям харчі.

• Тобто ключ до успіху — це глибока переробка всередині України?

Леонід Козаченко: Абсолютно. Сьогодні Україна продає агропродукції приблизно на 27 мільярдів доларів на рік. Для порівняння: Нідерланди, маючи в 11 разів менше землі, експортують на 108 мільярдів. Чому? Бо вони купують нашу сировину, переробляють її і продають по всьому світу готовий продукт.

Щоб змінити ситуацію, нам потрібно протягом наступних 10 років залучити 85-90 мільярдів доларів інвестицій саме у переробку. Це дозволить Україні вийти на обсяг виробництва та експорту понад 120 мільярдів доларів. Ідеальна схема для нас — переробляти сировину тут, постачати в африканський хаб, а вже звідти розподіляти готову продукцію по континенту.

• Свій перший хаб Україна відкрила в Гані. Наскільки це вдала локація?

Леонід Козаченко: Гана знаходиться у західній частині Африки, і це об'єктивно дуже складний регіон із внутрішніми конфліктами та міждержавними протиріччями. Цей хаб, найімовірніше, працюватиме суто на саму Гану.

Значно ефективніше було б створювати такий майданчик у Північній Африці, яка є більш безпечною та стабільною. Свого часу Марокко пропонувало створити такий потужний хаб на своїй території. Вони були готові закуповувати продукцію і вже самостійно, беручи на себе всі ризики, розподіляти її по інших африканських країнах, оскільки мають для цього і фінансові можливості, і відповідний регіональний вплив. Проте хаб у Гані відкрито, і це в будь-якому разі рух уперед. Головне — не зупинятися, розширювати географію та вдосконалювати механізми нашої присутності на цьому стратегічному ринку.

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо