Яких врожаїв чекати агробізнесу на освітній ниві?

Рушій змін у суспільстві – освіта. Але й сама система освіти вимагає змін – часто нагальних і радикальних.

Якщо говорити про вищу аграрну освіту, то, з одного боку, маємо армію дипломованих випускників, яких сьогодні готують у майже 20 аграрних ВНЗ України, з іншого – гостру нестачу кваліфікованих кадрів для агробізнесу (див. Табл. 1). Причини такого розриву можуть критися у:

- прогалинах вступної кампанії, за якої розподіл бюджетних місць відбувається із перекосами. Як наслідок, маємо значне скорочення обсягів державного замовлення на підготовку фахівців у сфері агробізнесу;

- слабкій інформаційній кампанії та існуванні стереотипів щодо престижності і дохідності праці в агросекторі. Як наслідок – вступники не обирають агроспеціальності (що, знову ж таки, концентровано виявилося під час введення нових правил вступу до вишів, коли абітурієнти розставляють

пріоритети, а бюджетне місце «іде» за вступником);

- зниженні якості надання освітніх послуг, яке, у першу чергу, полягає у консервативності системи вищої освіти, що повною мірою не встигає реагувати на зміни і виклики сучасного світу, та у незмінно застарілій матеріально-технічній базі, через істотно недоотримане фінансування. Як наслідок – випускники не озброєні необхідними знаннями, уміннями і навичками та мають донавчатись за рахунок участі у програмах стажувань, проходженні курсів, навчанні у агрошколах, корпоративних університетах, агроінкубаторах, які ініціює бізнес;

- парадигмальна криза у системі вищої освіти, що криється у імітації реформ та вкрай повільних темпах переходу до нових систем і технологій. Як наслідок – брак випускників, і що найголовніше – викладачів, які здатні підготувати

фахівця з таких напрямків, як: робототехніка та програмування у агровиробництві, біоінженерія, дистанційне зондування і аналіз посівних площ,

діджитал-фармінг, нейроменеджмент і нейромаркетинг, управління штучним інтелектом, тощо.

За даними Державної служби статистики України

Відповідно до даних Таблиці 1, можемо також констатувати, що за усіма освітньо-кваліфікаційними рівнями та напрямами підготовки, пов’язаними з

агробізнесом, університети, академії, інститути готують значно більшу кількість фахівців (90 %), ніж коледжі, технікуми, училища, які, як правило, ґрунтовніше зосереджуються на формуванні практичних навичок у студентів.

 

Разом із тим, маємо відзначити, що в Україні поступово формується нова генерація фахівців, озброєних необхідними professional skills, на яких «полює» не тільки вітчизняний роботодавець, а й іноземний. Адже ще одним тривожним викликом стає відтік кадрів за кордон. Крім того, в цілому знижується показник кількості студентів у розрахунку на 10000 населення, значення якого у 2010/2011 рр. становило 557 осіб, у 2011/2012 рр. – 519 осіб, 2012/2013 рр. – 488 осіб, 2013/2014 рр. – 463 особи, 2014/2015 рр. – 393 особи, а у 2015/2016 рр. – 375 осіб.

Таким чином, траєкторія підготовки агрофахівця значною мірою залежатиме від ефективної співпраці агробізнесу й агроосвіти.

Наталія Зарицька, аналітичний департамент УАК