Павло Коваль: Україна має формувати умови інтеграції в ЄС, який сам перебудовує свої політики

5 листопада відбулося дев’яте спільне засідання Внутрішніх дорадчих груп України та ЄС на майданчику Європейського економічного і соціального комітету в Брюсселі. Українську аграрну конфедерацію в економічному блоці обговорення торгівлі та сталого розвитку представляв генеральний директор УАК Павло Коваль.

У своєму виступі він зосередився на трансформації політик Євросоюзу, умовах інтеграції українського аграрного сектору та ролі логістики в забезпеченні економічної стійкості виробників. Окрему увагу приділив пропозиціям Європейської комісії від 6 жовтня щодо підготовки ЄС до розширення.

Спільна аграрна політика, бюджетні пріоритети та безпекова політика Євросоюзу визначатимуть умови роботи української економіки на тривалий період. Тому підготовка до членства має враховувати не лише чинні правила ЄС, а й напрям, у якому розвиватиметься сама європейська модель.

Для аграрного сектору принципово важливо, як у ній поєднуватимуться підтримка доходів виробників, конкурентоспроможність, розвиток сільських територій, екологічні вимоги та продовольча безпека. Бюджетна політика визначатиме ресурси для реалізації цих завдань, а безпекова дедалі більше впливатиме на підходи до стійкості виробництва, критичної інфраструктури та ланцюгів постачання.

«Місце України в цій трансформації потрібно обґрунтовувати через її внесок у спільну європейську стійкість», — наголосив Павло Коваль.

Український аграрний потенціал, виробничі компетенції, можливості переробки та досвід забезпечення роботи економіки під час війни мають бути враховані у формуванні майбутньої моделі ЄС. Водночас умови інтеграції повинні передбачати реальні можливості для відновлення, інвестицій і модернізації українського виробництва.

Особливого значення набувають пропозиції Єврокомісії від 6 жовтня щодо підготовки ЄС до розширення. Зокрема, порушено питання спеціальних механізмів інтеграції українського сільського господарства, включно з можливими обмеженнями фінансової підтримки та доступу до ринку для чутливих аграрних продуктів.

Ці пропозиції потребують предметного обговорення з оцінкою їхнього впливу на українське виробництво. Європейські партнери мають власні економічні інтереси та внутрішні обмеження, однак Україна повинна так само чітко формулювати й аргументувати свої позиції.

Повнота зобов’язань, доступ до ринку та можливості фінансової підтримки мають розглядатися у взаємозв’язку. Поєднання значних витрат на адаптацію до європейських вимог із тривалими обмеженнями економічних можливостей може створити асиметричні умови інтеграції. Для українських виробників це безпосередньо стосується доступу до інвестицій, конкурентоспроможності та здатності фінансувати наступні виробничі цикли.

Екологічні й соціальні зобов’язання також потребують економічно життєздатного виробника — того, хто має дохід, може інвестувати, модернізувати виробництво та зберігати робочі місця. Тому економічна спроможність господарств має бути невіддільною складовою політики сталого розвитку.

Ще один ключовий акцент виступу — логістика як інструмент економічної стійкості українських аграріїв.

Можливість виробити продукцію має бути підкріплена можливістю передбачувано й економічно обґрунтовано доставити її покупцеві. Вартість перевезення, строки, ризики та надійність маршрутів впливають на дохід господарства, можливість укладати контракти, планувати грошові надходження й інвестиції. Частина логістичних ризиків зрештою відображається на закупівельній ціні продукції.

Для виробника це означає менше ресурсів на придбання необхідних матеріалів, обслуговування кредитів, оновлення техніки та збереження зайнятості.

Україні потрібна стійка система сполучення зі світовими та європейськими ринками, що поєднуватиме морські, дунайські й сухопутні маршрути. У співпраці з ЄС необхідно узгоджувати інфраструктурні пріоритети, прикордонні процедури та умови роботи перевізників. Оцінювати такі рішення слід не лише за пропускною спроможністю маршрутів, а й за повною вартістю доставки, передбачуваністю процедур, доступністю страхування та узгодженістю різних видів транспорту.

Результат має бути відчутним безпосередньо в економіці аграрних господарств і переробних підприємств.

Для EAP UA трансформація політик ЄС, торговельні умови та логістика — взаємопов’язані складові одного порядку денного. Європейська політика визначає майбутні правила й ресурси, торгівля — можливості реалізації продукції, а логістика — практичну спроможність українських виробників скористатися цими можливостями.

Українська переговорна позиція має поєднувати всі три складові: обґрунтовані умови адаптації, передбачувані механізми підтримки та інфраструктуру, здатну забезпечувати економічні зв’язки в умовах тривалих ризиків.

Україна має входити в оновлену європейську систему зі спроможним аграрним сектором, який може інвестувати, розвивати переробку, конкурувати на зовнішніх ринках і підтримувати економічне життя сільських територій. Саме за цими результатами варто оцінювати практичний економічний зміст інтеграції.

EAP UA (Pavlo Koval) | Републікація: УАК