Ринок землі: моя хата не з краю

Чи буде в Україні ефективний ринок землі? Над цим складним питанням у своєму блозі у виданні "Лівий берег" розмірковує народний депутат, президент УАК Леонід Козаченко:

-Я не песиміст, але з кожним ударом серця час невблаганно спливає, наближаючи нас до 1 січня 2019 року. У цей день буде припинено дію мораторію на продаж земель с/г призначення, який було введено законом.

Доволі займатись прокрастинацією – в уряду та парламенту залишилось лише 3 місяці. Тому питання відкриття ринку землі має бути вирішено негайно.

Адже від цього залежить майбутнє не лише аграрної галузі, а й української економіки в цілому. Що заважає правильно це зробити? По-перше, відсутність у держави необхідних коштів, які потрібно надати тим, хто хоче цю землю придбати. За власний кошт її не купиш - потрібні дешеві кредити. Де отримати їх на п’ять чи більше років? Хто може їх надати? Допоки це питання зависає у повітрі, ми не зможемо вирішити «земельне питання». Якщо дрібний або середній фермер матиме вільний доступ до дешевих кредитних ресурсів і їх становище не відрізнятиметься від тих можливостей, які мають потужні агрохолдинги, отримуючи ці кошти за межами України, одну з найскладніших проблем, яка стримувала запровадження ринку землі, буде вирішено. Для цього нам потрібен Національний Іпотечний земельний банк, який має бути створений за участі держави і провідних світових іпотечних банків або міжнародних фінансових інституцій. Саме вони забезпечать його професійне управління й унеможливлять корупційні схеми.

Друге складне питання – ринок буде ліберальним – тобто відкритим для усіх с/г господарств – від дрібного до великого - чи лише для тих, хто прагне створити сімейний бізнес і буде обмеженим 200 га на одну фізичну особу? Хотілося, щоб ринок землі був ліберальним. Але існує велике «але»… Як зробити все можливе і неможливе, щоб захистити національні інтереси й не дати іноземцям, «ласим на чужі ковбаси», першими заволодіти нашою рідною землею? Адже відкритість акціонерних товариств дає можливість таке зробити. Як застерегти себе від цього? Я не хочу, щоб за рахунок найкращої в світі землі багатіли й без того багаті іноземці, а українці залишались бідними, безправними й безпорадними. Це питання теж залишається відкритим. Якщо знайдемо інструмент впливу на процес контролю за продажем землі іноземцям, то ринок має буде відкритим для усіх.

На мою думку, зробити це буде вкрай важко. Тому на найближчі 10 років краще і безпечніше давати можливість купувати землю винятково юридичним і фізичним особам, але це мають бути товариства з обмеженою відповідальністю, бенефіціарів яких легко контролювати. До них можуть приєднатися і фізичні особи фермери. На другому етапі ринок землі може повністю стати лібералізованим.

Ще одне важливе питання – це можливість максимально дозволеної концентрації земель у одного суб’єкта господарювання юридичної чи фізичної особи. Від правильного Державного регулювання буде залежати можливість усунення монополій та посилення конкуренції в аграрному середовищі. Тому вкрай важливо запровадити обмеження на площу земельних ділянок, які будуть скуповуватись на рівнях громади, району, області, а також загальнонаціональному рівні. Поки що профільні громадські організації пропонують своє бачення обмежень - на рівні громади не більше 20%, області – 10%, держави – не більше 2%. Цифри можуть коливатись, але такий підхід нівелює створення монополій і дає можливість Державі краще контролювати тих, хто оброблятиме землю. Не менш хвилює й ще одна проблема: хто отримає право першим купувати землю? Згідно із діючою Конституцією та чинним законодавством, перевагу матиме той, кому хоче продати землю сам її власник. Щоб уникнути зловживань, потенційний продавець має викласти за наділ ринкову ціну. Для цього буде організовано відкритий аукціон. Якщо у названого власником земельної ділянки потенційного покупця не буде бажання, або не вистачить коштів, то право купити землю отримає будь-який місцевий житель, якщо такого теж не виявиться, тоді її отримає той, хто наразі її орендує, а якщо ні – будь-хто з українських суб’єктів господарювання. Через 10 років до них зможуть приєднатися іноземці й відкриті акціонерні товариства, тощо.

На мою думку, ці три головні питання є запорукою ефективної реалізації земельної реформи. Якщо їх вирішимо, ринок землі може бути відкритим найближчим часом, але не раніше другої половини 2019 року. Якщо й надалі зволікатимемо й триматиме це питання «законсервованим», то реально ринок землі запрацює вже через кілька років.

Найпесимістичніший варіант – закон, який встановлював продовження мораторію на продаж землі с/г призначення, втратить чинність 1 січня 2019 року. Ринок автоматично стане стихійним і ми… дуже ощасливимо іноземців чи будь-кого з товстим гаманцем. Вони хапатимуть нашої землі скільки захочуть і її концентрація перевершить будь які обмеження. Будуть й інші серйозні прорахунки, і виправити їх Держава вже не зможе. У такій ситуації згадується гірке українське прислів’я: «Або будемо на Русі, або пропадемо усі»…

Тому треба діяти виважено, професійно але негайно. Для стратегічних рішень часу залишилось небагато. Якщо на рівні Держави не будуть вирішені окреслені мною три головні питання, мораторій на продаж землі с/г призначення має бути пролонговано.

Наступного тижня на аграрному комітеті маємо розглянути ситуацію з ринком землі. Його доля, а також доля всієї аграрної галузі та навіть національної безпеки нашої держави - у руках парламентаріїв та урядовців. Останнім часом вимоги МВФ щодо вирішення «земельної проблеми» стали не такими жорсткими. Можливо, через це наші можновладці дещо «розслабились», а може, хтось думає розбагатіти на цій невизначеності. Адже поки все залишається на рівні законодавчих пропозицій. Але кілька зареєстрованих законопроектів не вирішують цю проблему. На жаль, кулуарні інтереси можуть загальмувати ефективне відкриття ринку землі. Знову буде «хата з краю»… Але цей шлях безвідповідальності перед своїм народом заведе нас лише у глухий кут. Тому маємо зробити все можливе і неможливе, щоб земельне питання перестало бути проблемою, а перетворилось на перспективу розвитку для всієї країни.

ІЦ УАК за матеріалами LB