26.10.2018 15:00

Молочна галузь: будемо розвивати чи доведеться імпортувати?

версія для друку
26.10.2018 15:00

Скільки доданої вартості у молочних продуктах? Над цим питанням в офісі Української аграрної конфедерації на УАК Challenge AГРО розмірковували народний депутат, президент УАК Леонід Козаченко та запрошені експерти -  Голова ради директорів  Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський, виконавчий директор  Асоціації українських виробників «Морозиво і заморожені продукти»  Віталій Пахолюк та виробник молочної продукції ТМ "Своє" Валерій Парубочий. Пропонуємо вашій увазі тези виступів основних спікерів УАК Challenge AГРО.

Леонід Козаченко: - І в молочних продуктах, і в інших, які виробляються із сировини, завжди присутня додана вартість, яка покращує ведення бізнесу. Ми маємо переваги, коли формуємо цей ланцюжок доданої вартості за рахунок поглибленої переробки. Нині Україна стає потужним гравцем на глобальних ринках, експортуючи аграрну продукцію на всі  континенти. І споживачі  мають бути  впевнені в якості наших продуктів.  В Україні також варто  гармонізувати свої вимоги до продукції зі стандартами  якості, які діють  в ЄС, навіть за наявності квот.  Нині перед молочною галуззю постали виклики. І держава має змінити свою політику в напрямку підтримки її розвитку й  тваринництва в цілому. Зокрема, дотації мають бути зафіксовані в урядових програмах не на один рік, а на  довготривалий термін. Адже ця  несистемність не дає можливість розвивати галузь, де окупність становить від 6 до 8 років.  Такі «довгі» гроші не дає жоден банк. Тому держава має створити  Іпотечний банк,  спеціальні інвестиційні фонди, які можуть діяти на регіональних рівнях. Усі ці питання має вирішувати влада - як на законодавчому, так і виконавчому рівнях.  Адже якщо не розвиватимемо свою молочку, то доведеться її імпортувати. І це при тому, що наші виробники мають  найкращі умови для виробництва.

Вадим Чагаровський: – Споживачі можуть бути спокійні: у молочних продуктах - 100% молока. Але в Україні є поширена практика виробництва так званих молоковмісних продуктів, які містять молоко, але мають у своєму складі  рослинні жири та білки немолочного походження. Натомість, більшість компаній виробляють високоякісну продукцію. Але ЗМІ чомусь вдаються до «чорного піару», поширюючи завідомо брехливу інформацію про масштаби фальсифікату чи навіть шкоду молока.   При цьому це  роблять експерти, які не мають жодного відношення до молочної галузі. Така політика мас-медіа лише паплюжить репутацію наших виробників. Звичайно, якісні продукти можливо виробляти лише з якісного  молока. Виробники також зіштовхуються із проблемою   -  адаптацією наших норм до якості сировини та  стандартів ЄС. Нині цей процес протікає повільно. Але у деяких компаній існують  внутрішні стандарти на виробництві,  які більш жорсткі, ніж у цілому в Україні.

Я вже багато років працюю у галузі, але настрої у мене не дуже позитивні. На початку 2000-х  років ніби спостерігалось деяке пожвавлення, але на тому все й закінчилось.  На жаль,  лише кілька потужних компаній можуть отримати  додану вартість – решта  працюють за нормами минулого сторіччя. Нам потрібні інвестиції. Раніше Польща була в такому самому стагнаційному стані, як і ми. Але на модернізацію молочної галузі вона отримала від ЄС 24 млрд євро. Тепер  ця країна є лідером в Європі за виробництвом «молочки» і має 4-те місце по ВВП, а також входить до двадцяти розвинених країн світу. Щодо інвестицій: за останні 10 років ЄС вклав у Німеччину 68 млрд євро, Францію – 56 млрд євро. А у нас  у себе інвестують лише деякі компанії. Про залучення інвестицій до галузі має дбати держава.  Свого часу ми помилково орієнтувались на безмежний ринок Росії. Тепер цей ринок втратили.  Але ми  не готові працювати на світовому ринку, адже . обсяги виробництва для цього не такі. Скажімо, дані Державної служби статистики України щодо обсягів  виробництва молока в Україні суттєво завищені  через викривлення інформації.  1991 рік був найуспішнішим для молочної галузі за темпами виробництва молока. Загалом,  було вироблено 24 млн тонн. Статистика свідчить, що в 2017 році ми виробили 10,2 млн тонн молока. З них -  2,7 млн – у підприємствах. Решту виробило  населення. Тобто, при  поголів’ї у  1,4 млн ми  виробляємо 7,5 млн тонн. У той же час у 1991 році населення виробило 5,5 млн тонн молока при поголів’ї 2,5 млн корів.

Питання до Міністерства аграрної політики, фахівців, які працюють в галузі: які якісні зміни відбулись у  господарствах, невже вони почали давати більше молока у порівнянні з тим, що було в Радянському Союзі? Кормова база у нас не покращилась, селекційна робота для підвищення продуктивності корів не проводилась, умови утримання тварин не змінились. Якщо реально подивитись на це,  можна зробити висновок, що цифри, які дає наша Державна служба статистики, є оманливими. Реально цього молока нема. 

На мою думку, керівництво держави має продемонструвати політичну волю, щоб змінити ситуацію зі статистикою щодо молока, оскільки на цих неточних даних будуються програми державної підтримки, що потім впливає на їх ефективність. Треба повертатись в реальність. За моїми даними, в  Україні виробляють 6-6,5 млн тонн. І це все. Наша сусідка Білорусь має значні успіхи у галузі: на 2 млн корів – у них 7 млн тонн молока. Візьмемо  наші  1,4  млн корів і матимемо лише 6-6,5 млн тонн. Слід згадати про  сезонність. Після закінчення випасу корови отримують стрес. З листопада по квітень ми спостерігаємо   дефіцит молока, а влітку маємо його надлишок.  Наша держава навіть не навчилась на це реагувати. Насправді, ми навіть не в десятці серед  світових  лідерів. Наприклад, лише маленька країна - Нова Зеландія - виробляє 22 млн тонн. На мою думку, треба виходити на світовий ринок не з «коммодіті» продуктами. Скажімо, країни Прибалтики теж були орієнтовані на Росію. Але за 2 роки переорієнтувались на світовий ринок. Тепер вони виробляють концентрати, високо розчинне молоко. Але у них були фінансові ресурси. Натомість у нас  не має потужних фінансових інститутів для інвестицій. Ще 5-6 років і матимемо  на полицях не українські, а польські чи чеські молочні продукти. Тобто, наша молочна галузь зникне, а до нас прийде вся Східна Європа,  якщо не схаменеться уряд та профільне міністерство. Тільки через переробку можна дати додану вартість всій аграрній галузі. Адже  корова  - це все - від молока до розвитку технологій. До слова, маємо не європейські зарплати. При цьому ціни на молоко у нас європейські. Можливо, через низьку купівельну спроможність у нас кожен українець нині споживає  в 4 рази менше молочних продуктів, які потрібно для повноцінного розвитку організму. Але чому ціна на молоко у нас, як у Європі? Бо маємо  дефіцит сировини.

Валерій Парубочий: – Торгову марку «Своє» ми відкрили п’ять років тому.  Пішли шляхом замкненого циклу виробництва  - при фермі організували  переробку. Але перед тим, як йти у цей бізнес, вивчили  досвід Європи. Тепер у нас молоко з корівника перекачується прямо на переробку і ми виробляємо натуральні продукти із застосуванням сичужних ферментів та органічних  - дуже дорогих - заквасок. Але маємо проблему: де ми всі незабаром братимемо молоко? Асоціація виробників молока навела сумну статистику: за 2016 рік корів поменшало на 4,1 %.  Поменшало й малих і середніх виробників. Нас держава фактично душить ПДВ. Є проблема із дотаціями для аграріїв, за якої бідні фактично поділились з багатими, оскільки ПДВ платять усі, а дотації можуть використати лише великі капіталізовані компанії.  Та навіть не всі великі компанії змогли використати дотації на будівництво тваринницьких комплексів.  На жаль, про малий і середній бізнес ніхто не дбає. Молочний ринок поділено між великими товаровиробниками і переробними підприємствами. Вони конкурентоспроможні на ринку й  тримають ціну на молоко. Є така невесела приказка: «Поки товстий схудне, худий - здохне». Отака нині невтішна  ситуація з молочним тваринництвом. В ЄС, наприклад, є державні дорадчі служби, які допомагають малим виробникам збільшити надої, слідкують за кормами, беруть аналізи  тощо. У нас таких служб навіть приватних немає. Ми виживаємо самі. А що зробила держава? Компенсацію на корів пропонують меншу, ніж ПДВ, яке у нас забрали. Загалом, я не бачу перспектив розвитку молочної галузі. Нехай наші чиновники ретельно вивчать досвід Європи, в іншому випадку молочна галузь, якщо не отримає ефективної підтримки від держави, просто зникне.

Віталій Пахолюк: – Наша Асоціація теж відчуває брак сировини. Ми виробляємо щорічно морозива близько 96 тисяч тонн, використовуючи 300 тисяч тонн молока. Попри кризу, збільшили виробництво на 10%, а  експорт – на 17%. Через низьку купівельну спроможність населення не можемо одразу реалізувати продукцію: у нас щомісячно залишається її на складах від 5-10 тисяч тонн. Наша Асоціація робить все, аби випускалась  якісна продукція. Ми проводимо дослідження - зауважень до якості не має. Серед здобутків Асоціації – отримання дозволів на експорт до ЄС, куди продаємо понад 30% наших товарів. Але європейці дуже прискіпливо ставляться до сировини, з якої маємо виробляти морозиво. Вони вимагають, аби молоко було лише класу «екстра». До слова, щороку виробництво молока цього класу в Україні зростає. У 2017 році воно  збільшилось на 16%, а в цьому -  на 20%. Але все одно маємо проблеми. Зокрема, це  реалізація продукції, якість  сировини та розширення експортних ринків. Поки що у нашому переліку 50 країн – більшість з яких -  сусіди України.

ІЦ УАК


Що найбільше заважає розвитку аграрного бізнесу?:
Інші опитування