Павло Коваль: жнива-2026 проходять під тиском спеки, війни та логістичних ризиків

В Україні триває жнивна кампанія, яка цього року розпочалася на тлі спеки, посухи, воєнних ризиків, подорожчання пального та складної експортної логістики. Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль в ефірі Українського радіо розповів, як ці фактори впливають на врожайність, структуру посівів, економіку виробництва та місце України на глобальних аграрних ринках.

Початок жнив і перші оцінки врожаю

— Пане Павле, жнива розпочалися в умовах спеки та посухи. Як це впливає на врожайність ранніх зернових і що зараз відбувається на полях?

— Для України завершення червня і початок липня — це дуже відповідальний період, бо саме тоді починається жнивна кампанія. Жнива стартували з південних регіонів приблизно з 15 червня: Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, Запоріжжя.

Характерна ознака цього року — досить ранній початок жнив у західних регіонах України. У тих областях, де зазвичай говорили про надмірну зволоженість, цього року маємо протилежну ситуацію. Волинь, Рівненщина, Львівщина зазнали аномально спекотних періодів саме у фазі наливу й дозрівання ранніх зернових колосових культур — озимого ячменю, озимої пшениці, а також ріпаку.

Інформація про врожайність надходить різна. Перші сигнали з Одещини були досить обнадійливими: там очікували, що врожай озимого ячменю може бути вищим. Водночас із Волині та Рівненщини надходить інформація, що втрати по ранніх колосових можуть сягати до 20%. Тому поки що рано щось усереднювати.

Обережні прогнози вже є. За окремими аналітичними майданчиками, Україна може вийти приблизно на 62 млн тонн зернових і близько 82–84 млн тонн загального валового збору зернових, бобових та олійних культур. Якщо частина областей втратить урожайність через погодні умови, це може бути частково або навіть повністю компенсовано приростом в інших регіонах, як це було й торік.

— Чи може через зміну клімату змінитися саме поняття ранніх і пізніх культур? Чи можливе ширше використання двох урожаїв на одному полі?

— На одному й тому самому полі в умовах зрошення навіть у Запорізькій області до війни ми збирали два врожаї. Наприклад, висівали озимий ячмінь, швидко його збирали, а потім на зрошуваних полях висівали сою, яка також дозрівала і давала непоганий урожай.

З цим можна експериментувати не лише в південних регіонах, де достатньо тепла, сонця і світла, а й у центральній Україні — залежно від того, який саме урожай ми хочемо отримати. Можна, наприклад, збирати озиме тритікале чи жито на сінаж або ранній силос і після цього висівати ту саму сою. Такі підходи вже пробують на Черкащині й Кіровоградщині.

Водночас потрібно розуміти умови, у яких сьогодні працює аграрний сектор. Воєнний стан, динаміка лінії фронту і вплив бойових дій на прифронтові області суттєво обмежують можливості виробництва. Йдеться про значну частину територій — від півночі Чернігівщини, Сумщини й Харківщини до Запорізької області.

Пальне, собівартість і економіка врожаю

— Навесні багато говорили про паливну кризу. Яка ситуація з пальним зараз?

— Пальне фізично присутнє, особливого дефіциту в регіонах не відчувається. Питання — у ціні. Ті, хто намагався закупитися наперед під жнивну кампанію, розраховували придбати пальне до сезонного подорожчання. Але глобальні фактори — іранський кейс, Ормузька протока, логістичні проблеми — не дали можливості сформувати запаси за нижчими цінами.

Це один із факторів, який впливає на економіку врожаю. Навіть якщо аграрій отримає трохи вищий урожай порівняно з минулим роком, потенційна маржа може бути «з’їдена» вищими витратами на пальне, засоби захисту рослин і заробітну плату працівників.

Ключова інтрига сезону — липень і серпень

— Якою є головна погодна інтрига для аграріїв на найближчі місяці?

— Найбільша інтрига станом на сьогодні — це температура й опади в липні та серпні. Саме ці два місяці визначатимуть результат по пізніх культурах, насамперед по кукурудзі. Ми очікуємо близько 30–31 млн тонн валового збору кукурудзи, але це за умови, що дощі пройдуть у період викидання волоті, цвітіння і наливання зерна.

Соняшник є більш посухостійкою культурою, але й там можливі втрати врожаю. Також важливою є соя: її врожайність значною мірою залежатиме від наявності опадів.

Дощі, які проходять зараз, для ранніх зернових, ріпаку чи гороху вже майже нічого не дадуть. У певних випадках вони навіть можуть зашкодити, якщо культура вже скошена і її потрібно підбирати. А от для пізніх культур кожна крапля дощу сьогодні важлива.

— Як аграрії адаптуються до зміни клімату та погодної нестабільності?

— Аграрії адаптують свої виробничі системи. Це стосується і способів обробітку ґрунту — безвідвального обробітку, no-till, strip-till та інших технологій, — і підбору сортів та гібридів, більш стійких до посухи.

Потрібно розуміти, що набір культур для України змінюється. Україна — велика аграрна територія, і різні регіони мають різні можливості. Південь обмежений у кількості культур, які може стабільно вирощувати. Центральна Україна найбагатша з точки зору набору культур і технологічних рішень. Західна Україна також має свої особливості.

Ми балансуємо в цих погодних умовах і водночас намагаємося гарантувати продовольчу безпеку. Цього року Україна також буде її гарантувати.

Війна змінює структуру посівів

— Крім погоди, які ще фактори впливають на вибір культур і структуру посівних площ?

— Особливим драйвером, який змінив структуру посівних площ, є воєнна ситуація. Вона порушила цілий ряд логістичних ланцюгів. Ми маємо постійні бомбардування, удари по південних напрямках, по одеських глибоководних портах, по Дунаю, по західній інфраструктурі та залізничних переходах.

Це безпосередньо впливає на рішення аграріїв. Одна справа — зібрати високий урожай кукурудзи, який потрібно експортувати великим обсягом. Інша справа — зібрати ріпак або соняшник, переробити його на олію і вивезти вже значно менший обсяг продукції.

Саме тому структура посівних площ змінюється. Але аграрії не можуть щороку висівати одну й ту саму культуру на одному полі. Є культури, які можна вирощувати кілька років поспіль, наприклад кукурудзу. Але ріпак по ріпаку сіяти не можна, бо зростає тиск бур’янів, шкідників і хвороб, а боротьба з ними стає дорожчою.

Сівозміни сьогодні стають більш ринково й ризиково орієнтованими, а не суто агрономічними. Це впливає і на якість продукції, і на потенціал врожаю. В умовах війни цей етап потрібно пройти дуже уважно й обережно, а після цього вже вирівнювати структуру посівів і впроваджувати нові технології.

Факторів багато: погода, воєнні ризики, глобальна цінова кон’юнктура, перехідні залишки зерна на світових ринках. Україна є глобальним гравцем і нетто-експортером. Через логістичні проблеми певний обсяг зернових залишився на внутрішньому ринку. За оцінками, близько 7–8 млн тонн продукції, яку мали б продати, ще не продано. Це створює тиск на ціни — зокрема на ячмінь, озиму пшеницю і кукурудзу.

Загальною проблемою залишається й нестача кадрів. Це впливає на своєчасність і якість виконання технологічних операцій. Аграрне виробництво має особливість: помилитися можна фактично один раз на рік. Якщо висіяти не ту культуру або не вгадати з ринком, для фермера це дуже складно, бо операційна система в аграрному секторі вимірюється календарним і господарським роком.

Україна на глобальних продовольчих ринках

— Яку вагу Україна сьогодні має на глобальному ринку продовольства?

— Україна — важливий глобальний гравець. Ми входимо до п’ятірки або десятки провідних виробників і експортерів за цілим рядом культур і ринків. Йдеться про зернові, пшеницю, кукурудзу, олійні культури, соняшникову олію, а також м’ясо птиці, яйця, ягоди, фрукти, овочі закритого ґрунту, ріпак та інші позиції.

Ми виробляємо значно більше, ніж споживаємо на внутрішньому ринку. Наприклад, Україна може виробити близько 6 млн тонн соняшникової олії, тоді як внутрішній ринок споживає приблизно 450 тис. тонн. Тобто ми виробляємо у 10–11 разів більше, ніж самі споживаємо. Очевидно, що ця продукція йде на експорт і забезпечує інші країни.

На початку повномасштабної війни ситуація в Україні одразу хитнула зернові ринки. За кілька днів після початку війни державні контракти на пшеницю в Пакистані доходили приблизно до 507 доларів за тонну, тоді як середня ціна може бути близько 210 доларів. Подібні процеси відбувалися в Єгипті, Марокко, Тунісі та інших країнах.

З часом ринки адаптувалися. Частину наших ринків зайняли інші гравці, у тому числі Росія, яка здійснила агресію проти України. Але ми повинні констатувати: попри погодні зміни, війну і трансформацію структури виробництва, Україна залишається надійним і відповідальним гравцем на глобальних аграрних ринках. Уже цього сезону ми експортували близько 40 млн тонн аграрної продукції.

Малі фермери й агрохолдинги — різні можливості для адаптації

— Як погодні, воєнні та ринкові виклики впливають на різні категорії аграріїв — малих фермерів і великі агрохолдинги?

— В Україні вже склалася інституційна структура аграрного виробництва: мікро-, малі, середні й великі гравці. Всі вони потребують різних підходів аграрної політики, бо не можна порівнювати господарство на 5 га й компанію з 400 тис. га. Це різні моделі прибутку, різна філософія ведення бізнесу і різні можливості.

Для мікро- і малого виробника єдиний шлях підвищувати ефективність — це об’єднуватися. Йдеться про кооперативи та інші форми об’єднання. Так вони можуть сильніше конкурувати на внутрішньому ринку, формувати експортні партії продукції, закуповувати більші обсяги добрив, насіння, пального, засобів захисту рослин і отримувати більш рівні цінові умови.

Дуже складною є кадрова ситуація. У великому підприємстві можна забронювати частину працівників. А якщо фермер один і він потрапляє на фронт, господарство залишається без працівника, керівника, людини, яка закуповує, продає, рахує ризики й ухвалює рішення.

У середнього і великого виробника більше альтернатив у виборі культур, у використанні техніки й системи машин. Якщо великий виробник змінює культуру, у нього є більше можливостей для маневру. У малого фермера часто один комбайн, і він не може швидко перемістити капітал з одного комплексу техніки на інший. Тому умови для різних категорій виробників далеко не однакові.

Українські жнива цього року проходять у складній комбінації факторів: спека, нестабільні опади, війна, логістичні ризики, подорожчання ресурсів, кадровий дефіцит і тиск залишків зерна на внутрішній ринок. Але аграрний сектор продовжує працювати, адаптуватися і виконувати свою роль у продовольчій безпеці України та світу.

ІЦ УАК за матеріалами Українське радіо