Павло Коваль: "Український аграрій переходить від філософії валу до орієнтації на маржинальність"

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль в ефірі "Українського радіо" детально проаналізував перебіг цьогорічної весняної посівної кампанії. Він розповів про те, чому аграрії змушені переглядати структуру посівів, як на собівартість впливає світова геополітика та до яких трансформацій європейського ринку потрібно готуватися вітчизняному бізнесу.

- Павле Васильовичу, весняна посівна кампанія вже активно триває. З якими головними викликами стикаються фермери і чим ця "п'ята військова" посівна відрізняється від попередніх?

Павло Коваль: Вже посіяно понад мільйон гектарів ранніх зернових і бобових культур, окремі господарства починають сіяти цукровий буряк. Але посівна точно не буде дешевшою чи простішою. Є кілька базових проблем для всіх регіонів. По-перше, це жорсткий кадровий голод. По-друге, ресурсне забезпечення. Ще в січні ми фіксували дефіцит азотних добрив на рівні 170-200 тисяч тонн, і багатьом аграріям просто не вистачило фінансів зробити запаси. Зараз тонна карбаміду коштує понад 40 тис. грн. Якщо порівняти з ціною пшениці (близько 10 тис. за тонну), то маємо співвідношення один до чотирьох. Тобто фермеру треба віддати врожай з одного гектара лише для того, щоб купити карбамід на п'ять гектарів.

Додаються і зовнішні шоки: ситуація навколо Ірану та трафіку через Ормузьку протоку провокує значну волатильність на ринках енергоносіїв. А це безпосередньо впливає на ціну пального і природного газу, який є сировиною для азотних добрив.

Щодо погодних умов, то озимі вийшли із зимівлі без критичних втрат. Є окремі поля на Чернігівщині чи півдні, де ріпак або ячмінь постраждали і їх доведеться пересівати, але масової катастрофи немає.

- Враховуючи такі високі витрати на ресурси, чи варто очікувати суттєвих змін у структурі посівних площ? На чому фокусуватимуться аграрії?

Павло Коваль: Набір культур у посівній 2026 року — це не просто бізнес, це стратегія. Український аграрій, в унісон з європейськими фермерами, переходить від філософії "скільки виробити і як продати" до керованості економіки виробництва. Сьогодні головна цільова функція — це маржа.

Ціни на ресурси змушують фермерів шукати культури з більшим запасом прибутковості. Тому в ярому клині перевага віддаватиметься олійним та бобовим культурам, можливо, збільшаться площі під соєю. Натомість посіви ярого ячменю, пшениці та вівса будуть зменшуватися. Цукрові буряки також можуть трохи просісти в площах через нестабільну ціну на початку року та логістичні проблеми з доступом на європейські ринки. З'являються і нові ніші: наприклад, відкривається ринок гороху в Китаї, що також може позитивно вплинути на структуру посівів, якщо ми правильно вибудуємо ланцюжок через переробників та елеватори.

- Окрім внутрішніх викликів, ми інтегруємося в європейський ринок. Але сама Спільна аграрна політика ЄС (САП) зараз зазнає змін. Що потрібно розуміти українському бізнесу в цьому контексті?

Павло Коваль: У Європі зараз ведеться дуже гостра дискусія щодо доцільності та ефективності фінансування Спільної аграрної політики у її нинішньому вигляді. Через зміну ставлення до безпеки на континенті та необхідність збільшувати оборонні бюджети, гроші можуть перерозподілити. Рахункова палата ЄС ставить під сумнів ефективність окремих галузевих програм підтримки.

Також є серйозні розбіжності між великими гравцями. Наприклад, Франція і Німеччина по-різному бачать розв'язання проблем. Французькі фермери вимагають виключити мінеральні добрива з регламенту CBAM (так званого енергетичного податку), оскільки екологічні вимоги роблять виробництво надто дорогим і ставлять під загрозу продовольчу безпеку. Німеччина ж виступає за фінансову дисципліну.

Для України це означає, що ми інтегруємося в систему, яка трансформується просто зараз. Європейський Союз вже заходить до нас не стільки через політичні рішення, скільки через вимоги бізнесу до бізнесу.

Якщо український виробник хоче продавати в ЄС, він має виконувати їхні жорсткі стандарти щодо екології, прослідкованості та благополуччя тварин вже сьогодні. Ми маємо аналізувати ці процеси як свої власні і активно долучатися до формування нової європейської аграрної політики, адже Україна вже є потужним гравцем у цих глобальних ланцюгах.

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо [ефір з 4:06 хв.]