22.11.2026 14:58

Павло Коваль: олії в Україні вистачає, але продати соняшник стало складніше

версія для друку
22.11.2026 14:58

Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації, в інтерв’ю Українській Службі Інформації пояснив, як російські удари по олійних заводах позначаються на фермерах і покупцях. Навіть до зупинки переробки закупівельна ціна соняшнику не всім господарствам покривала витрати. Чекати на кращу ціну легше тим, хто має де зберігати врожай.

— Якої шкоди російські удари вже завдали олійній галузі?

— На Одещині підприємства, які входять до Української аграрної конфедерації, зазнали ракетних і бомбових ударів. Деякі з них не працюють уже кілька місяців. Постраждали заводи і на півдні, і в центральній частині країни. Вважаю такі цілеспрямовані атаки продовольчим тероризмом. Є й екологічні наслідки: олія розлилася й забруднила гектари ґрунту.

Для малого чи середнього господарства місцевий переробник часто був одним із небагатьох покупців насіння, коли вивезти його за кордон складно. Для країни це ще й валютна виручка: олійно-жирова галузь приносить кілька мільярдів доларів на рік. Щоб отримати ці гроші, треба вивезти значно менше вантажу, ніж при експорті зерна. Для порівняння: тонна олії коштує близько 1 200 доларів, тоді як тонна ячменю чи кукурудзи — 240–250 доларів.

— Як заводи виконують контракти, поки переробку зупинено?

— «Кернел» повідомив, що тимчасово зупиняє переробку насіння, але відвантажує готову олію зі складів. Так компанія забезпечує поставки в українські торговельні мережі й намагається виконати експортні контракти. Очікую, що неушкоджені підприємства зможуть відновити роботу, коли звільнять склади.

Про олію говорять найчастіше, але завод отримує з насіння ще й соняшниковий шрот. Його купують на корм для худоби. Якщо шрот не відвантажувати регулярно, він накопичується і з часом втрачає якість. А коли склади заповнені шротом, продовжувати переробку складно, навіть якщо на олію є покупець.

— Чи вистачить олії в магазинах і що може статися з ціною?

— Підстав очікувати дефіциту я не бачу. Торік із приблизно 11 млн тонн насіння соняшнику ми виробили близько 4,5 млн тонн олії. Цього сезону зібрали приблизно стільки ж соняшнику. За наявної сировини й потужностей можемо виробити понад 4,5 млн тонн олії, а для внутрішнього споживання на рік потрібно 400–450 тис. тонн. Це обсяги виробництва сирої, а не бутильованої олії. Близько 90% продукції йде на експорт. До того ж олію виробляють і менші підприємства в різних регіонах.

Перед інтерв’ю я перевірив ціни в київських торговельних мережах: за 850 грамів олії у пляшці просили 105 гривень, як і на початку сезону. До кінця року ціна може поступово зрости, зокрема через витрати на електроенергію. Хотілося б, щоб подорожчання, якщо воно буде, обмежилося 1–3%. Для сімей із невисокими доходами олія — такий самий базовий продукт, як хліб чи яйця. Купувати її вп’ятеро більше, ніж потрібно, не раджу: від тривалого зберігання вона може згіркнути.

— Чи може соняшник подешевшати вдесятеро? Що робити фермерам?

— Напередодні зупинки й у перші дні після заяв переробників за тонну насіння давали близько 10,5–11 тис. грн, а з ПДВ — близько 12 тис. грн. Для окремих господарств це вже межа збитковості. Продажі пригальмували: фермери чекають, якою буде ціна. Думаю, що вдесятеро вона не впаде. Та якщо переробка стоятиме місяцями й експорт теж буде заблокований, найважче доведеться тим, кому ніде зберігати врожай. Хто має відповідні склади, може притримати насіння до відновлення закупівель або шукати можливість експортувати його.

Не бачу підстав пояснювати зупинку заводів змовою переробників. Простій їм самим коштує грошей. На великому олійноекстракційному заводі лінія працює безперервно, а під час повітряної тривоги людей треба відвести в укриття. Автономне енергопостачання дорожче. Бракує і працівників — від водіїв до персоналу складів. Усе це теж впливає на собівартість олії.

— Що може зробити держава для фермерів і переробників?

— Частина бізнесу й галузевих організацій пропонує не стягувати експортне мито з насіння олійних культур, поки заводи не працюють. До кінця року господарствам треба розрахуватися за оренду землі. Потрібні й кошти на весняну посівну. Думаю, уряд розгляне цей варіант. Рішення варто шукати разом із виробниками та переробниками.

Ми в УАК ще навесні зверталися до уряду з пропозицією підтримати галузь за прикладом енергетики. Йдеться, зокрема, про страхування воєнних ризиків і залучення інвесторів із країн-партнерів. Коли завод зупиняється, доходи втрачають і родини його працівників, і громади, до бюджетів яких підприємство сплачує податки. Агросектор загалом в окремі роки забезпечував понад 55% українського експорту. Якщо підприємства зупиняються, країна недоотримує валютну виручку, а від неї залежить і стабільність гривні.

— Чи може росія потіснити Україну на світовому ринку соняшникової олії?

— Такий ризик є. На ринку зерна ми це вже бачили: Україна втратила частину ринків збуту пшениці в Єгипті та Пакистані. Ці позиції частково зайняла Росія, зокрема й за рахунок зерна, викраденого на окупованих українських територіях.

За нашою інформацією, соняшникова олія на світовому ринку вже подорожчала на 60–70 доларів за тонну. Це може бути пов’язано з подіями в Україні. Водночас у 2022 році покупцям вистачило п’яти-шести тижнів, щоб знайти заміну частині поставок соняшникової олії. Одним із варіантів стала ріпакова.

Та в росії теж є проблеми з чорноморською логістикою. Частину зерна вона переорієнтовує з південних портів на Мурманськ. Північні порти не були розраховані на такий зерновий експорт, і перевезення обходиться дорожче. Думаю, з олією можуть виникнути схожі труднощі. Тому я не певен, що росія зможе більше заробити на наших втратах. А на удари по українських продовольчих підприємствах партнери мають відповідати санкціями.

ІЦ УАК за матеріалами УСІ

 

Новини


Які рішення найбільше допоможуть аграріям з логістикою під час війни?:
Інші опитування