Нова САП після 2027 року: Україна має врахувати свої інтереси під час формування правил ЄС

Рада ЄС погодила часткову переговорну позицію щодо Спільної аграрної політики на 2028–2034 роки. Попереду переговори з Європарламентом, тоді як фінансування та обмеження виплат залишаються предметом бюджетних домовленостей. Для України це можливість завчасно сформувати переговорну позицію, яка враховуватиме економічні інтереси вітчизняних агровиробників.

26 жовтня Рада ЄС погодила часткову переговорну позицію щодо регламенту, який визначатиме рамки Спільної аграрної політики (САП) після 2027 року. Документ стане основою для подальших переговорів із Європейським парламентом. Водночас фінансові та горизонтальні питання, зокрема остаточний обсяг фінансування, поступове скорочення та граничний розмір виплат, розглядатимуться в межах переговорів щодо багаторічного бюджету ЄС на 2028–2034 роки.

Майбутня САП передбачає спрощення механізмів підтримки, більшу гнучкість держав-членів у визначенні національних пріоритетів і більш адресний розподіл коштів. Водночас нова архітектура фінансування та вимоги до отримувачів підтримки можуть впливати на конкурентні умови для виробників.

Для України, яка рухається до членства в ЄС, важливо вже зараз оцінити, як майбутні правила впливатимуть на різні типи господарств, вартість адаптації до європейських вимог і доступ до інструментів підтримки.

Європейська комісія запропонувала передбачити близько 300 млрд євро захищеного фінансування підтримки доходів фермерів і кризових заходів у межах майбутньої САП. Остаточний обсяг коштів залежатиме від результатів переговорів щодо багаторічного бюджету ЄС.

Одночасно пропонується змінити архітектуру фінансування аграрної політики: об'єднати інструменти двох нинішніх фондів САП у ширшу систему національних і регіональних планів партнерства. Ці плани охоплюватимуть також інші напрями політики ЄС, зокрема згуртованість, рибальство та соціальні заходи.

Для українського агросектору принциповим є питання доступу до фінансових інструментів на різних етапах євроінтеграції. Необхідно розуміти, які механізми будуть доступні до вступу, які умови діятимуть у перехідний період і як зміниться підтримка після набуття членства.

Важливо також оцінити вартість виконання нових вимог для господарств різного масштабу. Якщо адаптація потребуватиме значних інвестицій, Україна має визначити джерела фінансування, строки переходу та механізми підтримки виробників.

Погоджена Радою ЄС позиція передбачає можливість для держав-членів адаптувати механізми підтримки до національних і регіональних умов у межах спільної європейської системи.

Водночас ширша національна гнучкість порушує питання конкурентної рівності. Фінансові можливості держав відрізняються, а отже, відрізнятимуться і їхні можливості підтримувати власних виробників.

Під час засідання AGRIFISH низка держав, зокрема країни Вишеградської групи, Болгарія, Хорватія та Румунія, порушили питання майбутньої аграрної політики й умов фінансування. Окремі держави виступають за обмеження національного співфінансування, щоб не допустити надмірної переваги країн із більшими бюджетними ресурсами. Ці пропозиції є частиною дискусії, а не остаточно погодженими правилами.

Для України це питання має особливе значення через значне навантаження на державний бюджет в умовах війни. Під час переговорів про інтеграцію до європейської аграрної системи необхідно враховувати не лише формальну відповідність правилам, а й фінансову спроможність забезпечувати їх виконання.

Рада ЄС підтримала обов'язкове запровадження визначення активного фермера з можливістю адаптації конкретних критеріїв до національних умов. Мета — спрямувати підтримку тим, хто фактично займається сільськогосподарським виробництвом.

Водночас параметри поступового зменшення та граничного розміру виплат залишаються предметом подальших бюджетних переговорів.

Для України важливо заздалегідь змоделювати вплив майбутніх критеріїв на сімейні ферми, кооперативи, самостійні сільськогосподарські підприємства та групи пов'язаних компаній. Зокрема, потребують оцінки підходи до визначення отримувача підтримки, обліку пов'язаності підприємств і підтвердження реальної виробничої діяльності.

Підтримка малих господарств і молодих фермерів є важливою складовою аграрної політики. Водночас механізми її реалізації мають зберігати стимули до кооперації, легальної зайнятості, розвитку переробки та інвестицій.

Тому дискусія про розподіл підтримки між малими й великими виробниками має ґрунтуватися на оцінці економічних наслідків для виробництва, зайнятості та розвитку сільських територій.

Під час AGRIFISH держави-члени порушили питання додаткових інструментів реагування на економічні та кліматичні виклики.

Італія запропонувала поширити спеціальну тимчасову підтримку через Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій на покриття зростання витрат на аграрне пальне. Франція та Португалія порушили питання адаптації сільського господарства до зміни клімату, зокрема розвитку водної інфраструктури та доступу до фінансування відповідних заходів. Ці пропозиції були винесені на обговорення, але сам факт їх розгляду не означає остаточного погодження нових механізмів.

Для України актуальними є формування доступних інструментів управління ризиками, інвестиції у зрошення та водозбереження, енергетичну стійкість і відновлення виробничої інфраструктури.

Відповідні потреби необхідно перетворювати на конкретні пропозиції до європейських програм із визначеними бюджетами, критеріями доступу та очікуваними результатами.

На засіданні AGRIFISH міністри також обговорили розвиток агропродовольчої торгівлі ЄС, розширення експортних можливостей європейських виробників і підтримку здатності України постачати аграрну продукцію на ринки призначення.

Водночас така політична підтримка сама по собі не встановлює нових умов доступу української продукції до ринку ЄС.

Для українських виробників важливо забезпечити передбачувані торговельні умови, стабільну логістику та зрозумілі процедури реагування на ринкові збурення. Це безпосередньо впливає на можливість планувати посівну, залучати кредитування, укладати довгострокові контракти та інвестувати в переробку.

Україні необхідно сформувати системну переговорну позицію щодо майбутньої аграрної політики ЄС, яка поєднуватиме галузеві інтереси, економічні розрахунки та конкретні пропозиції до європейських рішень.

Серед першочергових завдань:

• Галузеві дорожні карти адаптації. Визначення вимог, строків їх виконання, вартості переходу, джерел фінансування та відповідальних органів.

• План доступу до інструментів підтримки. Чітке розмежування можливостей на етапах до вступу, у перехідний період і після набуття членства в ЄС.

• Моделювання впливу майбутніх правил. Оцінка наслідків визначення активного фермера, обмеження виплат і вимог до співфінансування для різних категорій господарств.

• Інвестиційний пакет для стійкості агросектору. Розвиток водної інфраструктури, енергетичної незалежності, управління ризиками та відновлення аграрних територій.

• Міжнародні переговорні коаліції. Співпраця з державами-членами ЄС навколо конкретних питань, спільних економічних інтересів і пропозицій до текстів рішень.

Погодження часткової переговорної позиції Ради ЄС є важливим етапом формування САП після 2027 року, але не означає остаточного затвердження її правил і фінансування. Саме на етапі подальших переговорів визначатимуться параметри майбутньої політики.

Для України принципово важливо брати участь у цьому процесі системно, спираючись на економічні розрахунки та оцінку наслідків для виробників.

Інтеграція до європейського аграрного простору має забезпечувати не лише формальне наближення законодавства, а й реальну спроможність українських господарств працювати, інвестувати та конкурувати за європейськими правилами.

EAP UA (Pavlo Koval) | Републікація: УАК