Павло Коваль: «Бобові — це світова комора рослинного білка, і саме Україна може стати опорою продовольчої безпеки Європи»

Світова увага до зернобобових культур стрімко зростає. І це не випадково. Вони поєднують у собі продовольчу безпеку, економічну ефективність та екологічну сталість. Про значення бобових для України та світу в ефірі програми «Сьогодні. Вдень» на Українському радіо розповів генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.

Світова комора рослинного білка

Рослинна їжа історично становила основу харчування людства. Серед неї зернобобові вирізняються високою поживною цінністю, значним вмістом клітковини та рослинних білків.

Сьогодні у світі виробляється близько 90 млн тонн зернобобових на рік. Лідерами є Індія, країни Азії, США та Північна Африка. Темпи приросту посівів і валових зборів бобових — одні з найвищих серед усіх сільськогосподарських культур.

За словами Павла Коваля, світ лише зараз на науковому рівні повертається до розуміння того, що українські господарі знали ще 100–200 років тому: бобові — це стратегічний ресурс продовольчої безпеки.

Україна — європейський лідер із вирощування сої

Україна традиційно вирощує горох, люпин, квасолю, боби, а в останні десятиліття надзвичайно вагому роль відіграє соя.

«Ми — найбільший виробник соєвих бобів у Європі. Це звучить просто, але ємко», — наголошує Коваль.

Виробництво сої в Україні досягало 6 млн тонн. Попри певні коливання площ, світові ціни на сою демонструють тенденцію до зростання, що зберігає її привабливість для аграріїв.

Особливої ваги цьому додає стратегія Європейського Союзу щодо білкової автономності. ЄС прагне зменшити залежність від імпорту протеїнової сировини, і Україна може стати ключовим партнером у цьому процесі — не лише як виробник, а й як переробник.

Українські соєві шроти відповідають європейським вимогам якості, а потенціал поглибленої переробки дозволяє формувати додану вартість всередині країни.

Екосистемна роль: азот, ґрунти і сівозміна

Зернобобові виконують не лише продовольчу, а й важливу екологічну функцію. ФАО визначає їх як культури сталого розвитку.

Причина — у природному механізмі накопичення азоту. Бульбочкові бактерії на коренях бобових фіксують азот із повітря, збагачуючи ґрунт доступними формами цього елементу. Це зменшує потребу в мінеральних добривах і сприяє відновленню родючості.

Українська аграрна традиція це підтверджує: після гороху традиційно висівали озиму пшеницю, використовуючи природний ефект попередника.

«Природа вже створила регенераційну екосистему. Потрібно лише правильно скористатися нею — знайти економічний ефект і інтегрувати це в сівозміни», — зазначає Коваль.

Нові культури для нових кліматичних умов

На українські поля повертаються сочевиця та нут. Нут, зокрема, має нижчий коефіцієнт транспірації, тобто потребує менше вологи, що робить його перспективним для південних регіонів.

У північних областях активно використовуються люпин, вика, люцерна та буркун — переважно як фуражні культури. Люцерна залишається незамінною багаторічною культурою для виробництва силосу та сінажу, підвищуючи продуктивність молочного тваринництва. Буркун є цінним медоносом.

У цих культурах закладено широкий спектр природних функцій — від підтримки біорізноманіття до зміцнення кормової бази.

Резерв для 9 мільярдів людей

Світове населення вже перевищило 8,3 млрд осіб і продовжує зростати. За оцінками, у перспективі воно може досягти 9 млрд.

«Чим ми їх нагодуємо? Саме в бобових культурах криється значний резерв», — підкреслює генеральний директор УАК.

Бобові поєднують доступність білка, тривале зберігання, адаптивність до різних кліматичних умов і позитивний вплив на ґрунти. Вони стають одним із ключових інструментів глобальної продовольчої стабільності.

Єдина аграрна екосистема

Зернобобові — це не окремий сегмент, а частина цілісної української аграрної екосистеми, що поєднує рослинництво, тваринництво, переробку та експорт. Ідеться про майбутню модель аграрного розвитку, в якій продовольча безпека, сталий підхід і економічна ефективність працюють разом. Україна має значний потенціал для нарощування виробництва і поглиблення переробки бобових культур. Поєднання природних ресурсів, аграрних традицій і сучасних технологій дозволяє розглядати цей напрям як стратегічний для економіки, екології та міжнародної співпраці.

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо