Леонід Козаченко: аграрії опинилися у глухому куті через дефіцит сховищ і обвал цін

Україна має отримати 10 млн доларів на облаштування тимчасових сховищ зерна через скорочення експортних потужностей внаслідок російських атак на портову інфраструктуру. Про це 14 серпня під час брифінгу повідомив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький, відповідаючи на запитання Суспільного. За його словами, кошти дадуть змогу додатково розмістити до 2,5 млн тонн урожаю у спеціальних рукавах для зберігання.

Паралельно Україна фіналізує домовленості зі Світовим банком про залучення ще 25 млн доларів, що має забезпечити зберігання понад 6 млн тонн зерна. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко в ефірі «Першого» пояснив, чому навіть ці заходи не усувають усіх ризиків, та назвав рішення, які можуть стабілізувати ринок, знизити логістичні витрати й підтримати аграріїв напередодні осінньої посівної.

— Яким нині є масштаб проблеми з нестачею місць для зберігання зерна?

Ситуація надзвичайно складна — мабуть, уперше у своєму житті я бачу таке. Ми вже чули від власників окремих підприємств, що їм вигідніше залишити врожай у полі незібраним, ніж витратити кошти на пальне, зібрати його, а потім не мати можливості належно зберігати чи продати.

У нас є перехідні залишки зерна. Наявних елеваторів і потужностей для зберігання не вистачить, щоб розмістити весь обсяг, який очікуємо отримати з нового врожаю.

Водночас зерно майже неможливо реалізувати за прийнятною ціною: вона рекордно низька й не покриває собівартості продукції. Це стримує продажі. Ринок фактично опинився у глухому куті, й усі очікують термінових рішень від влади та міжнародних інституцій.

Проблема виходить далеко за межі України. Голод у світі залишається надзвичайно гострим питанням, через яке гинуть люди. Внутрішній ринок України за будь-яких обставин буде забезпечений, однак фінансові втрати аграріїв і наслідки для світового продовольчого ринку можуть бути значними.

На початку вересня вже розпочинається підготовка до сівби озимих культур. Для цього потрібно закупити мінеральні добрива, пальне й насіння, а отже, потрібні суттєві кошти. Отримати їх можна або від продажу зібраної продукції, або через банківське фінансування, зокрема за програмою «Доступні кредити 5–7–9%». Це необхідно, щоб не перервати виробничий цикл і закласти основу врожаю наступного року.

— Чи беруть аграрії кредити, щоб виробничий цикл не переривався?

Не всі. Значно краще було б продати продукцію й не зазнати втрат через ціну, яка нині склалася на ринку. Собівартість однієї тонни продукції становить приблизно 8 тис. гривень, тоді як у деяких регіонах її купують навіть по 6 тис. гривень. Звичайно, продавати нижче собівартості ніхто не хоче.

— Які першочергові кроки пропонує Українська аграрна конфедерація для стабілізації ринку?

Уряд розглядає кілька шляхів розв’язання проблеми, і наша організація вже подала свої пропозиції. Передусім потрібно задіяти Аграрний фонд, створений для стабілізації ринку та проведення товарних інтервенцій. Коли відбувається обвал цін, Фонд має закуповувати продукцію.

На державних елеваторах нині є значні вільні потужності для зберігання зерна. На нашу думку, Аграрний фонд мав би негайно викупити приблизно 2,5–3 млн тонн. Згодом, якщо ціни різко зростатимуть, цю продукцію можна буде постачати на внутрішній ринок, щоб стабілізувати ціни в магазинах. За наявності значних перехідних запасів частину зерна можна буде спрямувати й на зовнішній ринок.

Цей крок потрібно зробити негайно, але зараз Аграрний фонд не має для цього коштів.

— Що потрібно змінити у залізничній логістиці та роботі альтернативних маршрутів?

За нинішніх умов не можна підвищувати тарифи на перевезення зерна залізницею. Україні доводиться шукати альтернативи чорноморському коридору: це Констанца в Румунії, Варна й Бургас у Болгарії, а також маршрути через Європейський Союз до польських морських терміналів у портах Гданськ і Свіноуйсьце. Однак рух через ЄС ускладнений квотними обмеженнями, а ключовою проблемою залишається вартість логістики.

Дивує, що Молдова, наприклад, погодилася удвічі знизити тарифи на перевезення своєю територією, тоді як в Україні їх, навпаки, підвищують.

Як у Європейському Союзі, потрібно дозволити приватну тягу. Держава має контролювати безпеку руху, але вантажні вагони й локомотиви можуть бути приватними. Доступ до ринку треба відкрити для всіх операторів, зокрема європейських, щоб не виникала монополія однієї чи двох компаній. Конкуренція дала б змогу знизити тарифи.

— Яких рішень Україна має домагатися від Європейського Союзу?

Європейський Союз заявив, що через погодно-кліматичні умови та дефіцит води в Дунаї й інших річках збере щонайменше на 7 млн тонн менше кукурудзи. Відповідно, ЄС потребуватиме додаткового імпорту. Водночас після зміни умов торгівлі для української кукурудзи встановлено квоту лише 600 тис. тонн.

Тому Україна має терміново порушити перед європейськими партнерами питання про зняття цих обмежень і можливість постачати кукурудзу на ринок ЄС у повному обсязі. Це суттєво допомогло б українським аграріям.

Нам потрібно продавати щонайменше 3 млн тонн зерна щомісяця, тоді як від початку збирання врожаю загалом вдалося експортувати лише близько 3 млн тонн. Пропозиції та шляхи розв’язання проблеми є — потрібно лише активніше над ними працювати. Повністю усунути всі наслідки, можливо, не вдасться, але ці рішення здатні суттєво поліпшити ситуацію.

ІЦ УАК за матеріалами телеканалу "Перший"