«Кожен другий долар в економіці України — аграрний» — Павло Коваль

2025 рік для аграрного сектору України став роком стійкості та адаптації до нової реальності. В умовах війни, логістичних обмежень, цінового тиску та зростання ризиків аграрії змушені працювати в середовищі, де економічна ефективність виходить на перший план, а простір для маржі постійно звужується.

Як наголошує генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль, ці процеси є характерними не лише для України. У великих аграрних країнах і на ключових світових аграрних ринках прихід капіталу та посилення вимог до ефективності є очевидною тенденцією.

Війна залишається одним із ключових факторів невизначеності. Ворог системно завдає ударів по портовій інфраструктурі, енергетичних і логістичних об’єктах. Протягом останніх місяців суттєво постраждав оліє-жировий комплекс — були пошкоджені потужності лідерів галузі. Наливні термінали в портах, які є основою експорту та валютних надходжень, працюють під постійною загрозою, так само як і люди, задіяні у цих процесах.

Попри це, експортний потенціал аграрного сектору у 2025 році сформований. Загалом в Україні було зібрано до 80 млн тонн зернових та олійних культур. Ще близько 3 млн тонн кукурудзи залишаються в полі, передусім у прикордонних регіонах — Сумській, Харківській та Чернігівській областях. Звісно, виникатимуть питання щодо її якості. Невелика частка пізніх культур — гречки, проса, а подекуди й соняшнику — також залишилася незбираною. Подібні ситуації траплялися й до війни, адже на рішення аграріїв впливає не лише безпековий фактор, а й цінова кон’юнктура.

Ключове завдання сьогодні — не втратити зовнішні ринки. За словами Павла Коваля, у разі їх втрати відновлення позицій буде надзвичайно складним, тим більше з урахуванням ризику, що ці ніші може зайняти наш ворог. У 2025 році агропромисловий комплекс забезпечив до 55% українського експорту. Кожен другий долар, що надходить в економіку країни, має аграрне походження. Лише одна галузь принесла понад 22 млрд доларів валютної виручки — це стратегічний показник.

Водночас є й тривожні сигнали: агросектор посідає друге місце за кількістю збанкрутілих підприємств. У таких умовах критично важливими стають оцінка ризиків, стратегічне планування та управління витратами. Логістика сьогодні здатна «з’їсти» всю маржу, тому адаптація аграріїв дедалі більше ґрунтується на системних рішеннях, наскільки це можливо в умовах війни.

Окремої уваги потребують зміни на метарівні, насамперед у Європейському Союзі. Усталена система семирічних циклів планування Спільної аграрної політики ЄС (CAP) зазнає редизайну вже всередині циклу. Коригуються екологічні та кліматичні підходи, зокрема відтерміновано рішення щодо знеліснення територій. Драйвером цих змін стала економічна ефективність фермера, а також зростання соціальної напруги в аграрному середовищі.

Протягом 2025 року фермерські протести відбулися в десятку країн ЄС. Вони сигналізували не емоції, а системну проблему: чинна модель аграрної політики перестає працювати без корекцій. Паралельно розгорнулася дискусія щодо бюджетних циклів, асинхронності фінансування та підходів до аудиту використання європейських коштів.

Для України ці процеси мають принципове значення. Країна має офіційний статус кандидата на вступ до ЄС, і цей вектор є незмінним. Оптимальна стратегія — бути не об’єктом, а суб’єктом формування спільних політик, повноцінним учасником дискусій щодо майбутньої аграрної архітектури Європи.

«Європа не закінчується в Любліні — вона закінчується в Луганську», — наголошує Павло Коваль. Україна вже є великим аграрним гравцем і важливою частиною глобальних ланцюгів постачання.

Таким чином, 2025 рік став точкою перелому не лише для українського агросектору, а й для Європи загалом. Це рік, який чітко окреслив нову аграрну реальність без ілюзій і спрощень.

ІЦ УАК за матеріалами інтерв’ю Павла Коваля Українському радіо, програма «Аграрний дайджест» з Олександром Куцаком
▶ Прослухати ефір (з 13:00)