Росія б’є по українській переробці: дефіциту олії не прогнозуємо, але ціна війни зростає

Російські удари по підприємствах олійно-жирової галузі, зокрема по заводу «Олейна» у Дніпрі, мають не лише військовий, а й цілком конкретний економічний ефект. Про це в інтерв’ю телеканалу «Перший» заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. За його словами, атаки безпосередньо впливають на виробничі потужності, логістику та собівартість продукції.

Мета росії очевидна — послабити українську переробну промисловість, ускладнити експорт, збільшити витрати українського бізнесу та створити додаткову нестабільність на аграрному ринку.

Водночас підстав прогнозувати дефіцит соняшникової олії на внутрішньому ринку наразі немає. Потужності української олійно-жирової промисловості та обсяги виробництва суттєво перевищують внутрішнє споживання, тому український ринок буде забезпечений необхідними обсягами продукції.

Основний ризик сьогодні полягає не в нестачі олії, а у зростанні вартості її виробництва та експорту. Пошкодження та руйнування заводів, складів, енергетичної і транспортної інфраструктури збільшують витрати на всьому виробничо-логістичному ланцюгу — від переробки насіння соняшнику до доставки готової продукції споживачеві або на експорт.

Серед додаткових витрат бізнесу — резервне енергозабезпечення, відновлення пошкодженої інфраструктури, страхування воєнних ризиків, ускладнена логістика та кадрові обмеження. Відтак навіть за достатньої пропозиції сировини й готової продукції собівартість української олії може залишатися високою.

Не гарантує автоматичного здешевлення продукції й сезонне збільшення пропозиції соняшнику та нового врожаю. Цінова динаміка залежатиме від обсягів нового врожаю, темпів його переробки, вартості енергоресурсів і логістики, воєнних витрат бізнесу, а також стабільності експортних маршрутів. Тому очікувати різкого зниження цін лише через збільшення пропозиції було б передчасно.

Українська олійно-жирова галузь має значний запас міцності, однак її стійкість не означає відсутності втрат. Кожен пошкоджений або зруйнований переробний об’єкт означає менші виробничі можливості, додаткові витрати для підприємств, складнішу логістику та потенційно менші валютні надходження від експорту. Водночас це створює нові ризики для громад, у яких працюють підприємства галузі. Для України це особливо важливо, оскільки переробна промисловість забезпечує не лише внутрішній ринок, а й значну частину експортної виручки аграрного сектору.

Саме тому збереження виробничих потужностей та експортної інфраструктури має бути одним із пріоритетів державної політики. Йдеться не лише про фізичний захист підприємств. Не менш важливими є резервне енергозабезпечення, доступні механізми страхування воєнних ризиків, оперативне відновлення пошкодженої інфраструктури та забезпечення стабільних експортних маршрутів.

Росія системно намагається збільшити ціну війни для української економіки, завдаючи ударів по виробництву та інфраструктурі. Завдання України — не допустити руйнування виробничого потенціалу, зберегти переробну промисловість та експортні можливості й надалі залишатися одним із ключових аграрних постачальників світового ринку.

ІЦ УАК за матеріалами телеканалу "Перший" [2]