Стоп, олія. Як В’ячеслав Петрище продав бізнес Кернелу, почав спочатку — і чому тепер змушений призупинити роботу Allseeds

Allseeds [2] двічі будувала великий олійнопереробний бізнес. Завод біля моря був майже ідеальною моделлю — доки перевага портового розташування не перетворилася на ризик і компанія не призупинила роботу в Україні. 

Коли В’ячеслав Петрище [3] вкладав гроші у завод Allseeds біля порту Південний, фінансова модель передбачала, що той працюватиме 11 місяців на рік. Ще один місяць відводили на ремонт і технічне обслуговування.

До 2024 року погляд на завантаження таких підприємств уже змінився. Петрище допускав, що через профіцит ОЕЗів його актив може працювати не 11, а лише шість місяців на рік. У цьому він не бачив нічого критичного.

«Хто сказав, що завод має працювати з повним завантаженням, на межі можливостей? Якщо маржа висока — працюй на повну потужність. Якщо мізерна чи закінчилася сировина — зупини завод. У чому проблема?» — говорив він в інтерв’ю Latifundist.com у вересні 2024 року.

Менш ніж за два роки Allseeds справді оголосила про зупинку. Але не через низьку маржу, нестачу соняшнику чи плановий ремонт.

23 липня компанія повідомила [4] про призупинення операційної діяльності в Україні через посилення російських атак на портову та логістичну інфраструктуру Одеської області. Allseeds назвала подальшу роботу надто ризикованою для працівників і виробничих потужностей. Latifundist.com розібрався, як була влаштована бізнес-модель Allseeds і що врешті призвело до зупинки.

Як Allseeds працювала, коли море закрилося

Після 24 лютого 2022 року портова бізнес-модель Allseeds уперше пройшла перевірку великою війною. Поки заводи всередині країни могли переорієнтовувати експорт олії на сухопутний кордон із ЄС, інфраструктура компанії біля Південного виявилася відрізаною від головного маршруту збуту.

Готова продукція накопичувалася у сховищах, а обіговий капітал заморожувався в запасах, які неможливо було відправити покупцям звичним шляхом.

Проте компанія досить швидко перебудувала логістику. За словами працівника Allseeds, продукцію почали вивозити автомобільним транспортом через західний кордон, працювали через Молдову та дунайський напрямок. Формували каравани барж і відвантажували продукцію через Орлівку, доставляли до Європи автомобілями й контейнерами — зокрема до Франції та Іспанії.

«Попри весь жах початку війни, компанії вдалося втримати роботу й певний час навіть наростити активність. В окремі періоди обсяги наближалися до довоєнного рівня. Це вимагало складної та значно дорожчої логістики, але підприємство не зупинилося», — розповідає працівник компанії на умовах анонімності.

  Однак альтернативні маршрути дозволяли продовжувати роботу, але не могли повноцінно замінити пряме відвантаження з Південного. У травні 2023 року В’ячеслав Петрище пояснював Latifundist.com, що після переробки сировини компанії доводилося окремо везти готову продукцію до дунайських портів. Лише доставка тонни олії від заводу до Ізмаїла тоді коштувала $42. «Те саме, що працювати через Польщу. У мене дві операції. Я купив насіння, переробив і потім відвіз у Рені чи Ізмаїл. Тобто моя олія відразу стає дорожчою на вартість цього транспорту. Сьогодні від мене вивезти олію в Ізмаїл коштує $42. Недешева історія. По шроту навіть коментувати не хочу. Я просто вже не знаю, де мені його зберігати», — розповідав Петрище.

Для Allseeds це означало подвійне транспортне плече. Спочатку компанія привозила насіння з різних регіонів України до Південного, а після переробки мала везти готову продукцію у зворотному напрямку — до Дунаю або західного кордону. Коротка логістика, заради якої завод збудували біля моря, зникала.

Ситуацію також пом’якшило фінансування нідерландського банку розвитку FMO, виділене на переміщення товарних запасів Allseeds в альтернативні місця зберігання. Це допомогло компанії продовжити операційну діяльність, зберегти команду та обмежено відвантажувати продукцію клієнтам. Але на якийсь час. 

Перша Allseeds: третій найбільший виробник олії

Історія бренду Allseeds складається з двох великих етапів.

Перший бізнес на торгівлі зерновими та олійними культурами під цим ім’ям В’ячеслав Петрище почав будувати на початку 1990-х разом із грецьким підприємцем Теодором Маргеллосом і компанією Euro Meal. Пізніше, після розбіжностей із Маргеллосом, Петрище разом із партнерами Володимиром Винниченком і Сергієм Рябухіним заснував «Зерноторгову компанію».

У 1998 році партнери купили завод «Кіровоградолія», вклалися в його реконструкцію, і вже за рік підприємство випустило першу партію соняшникової олії. Бренд Allseeds з’явився у 2000 році — спершу як зовнішньоторгова назва для роботи із закордонними контрагентами. Компанія мала офіси в Єгипті та Швейцарії.

До середини 2000-х Allseeds володіла кількома елеваторами, «Кіровоградолією», Миколаївським олійноекстракційним заводом і власним терміналом із перевалки олії. Компанія могла залучати великі кредити від міжнародних банків та обговорювала вихід на IPO.

Наприкінці 2000-х Allseeds була третім найбільшим виробником сирої соняшникової олії в Україні. На групу припадало приблизно 25–27% українського експорту цього продукту. І саме цей бізнес у 2010 році перейшов під контроль «Кернел».

Продати заводи, але залишити назву

У січні 2010 року «Кернел» [5] Андрія Веревського повідомив про угоду щодо придбання контролю над Allseeds. Спочатку йшлося про контрольний пакет за $42 млн, а в червні «Кернел» реалізував опціони на придбання 94% компаній групи.

До нового власника перейшли основні фізичні активи першої Allseeds — заводи, елеватори й портова інфраструктура. Натомість за В’ячеславом Петрище залишилася назва Allseeds. Разом із ним у новий проєкт пішла й значна частина старої команди.

Другий етап історії компанії почався майже одразу після завершення угоди. Уже у квітні 2010 року оновлена Allseeds відновила експорт соняшникової олії, а невдовзі почала шукати майданчик для власного заводу й термінала.

Цього разу Петрище вирішив не повторювати колишню модель із мережею елеваторів і заводами всередині країни. Новий бізнес від початку будували навколо одного великого переробного та експортного активу безпосередньо біля моря.

Завод у порту і «бразильський варіант»

Майданчик для другого бізнесу Allseeds обрали в порту Південний. Термінал рослинних олій із власною залізничною гілкою компанія запустила у 2013 році, а перша черга мультинасіннєвого олійноекстракційного заводу запрацювала у 2015-му.

Підприємство розташували на 28 га. Завод міг переробляти соняшник, ріпак і сою, а глибини порту дозволяли завантажувати великі судна.

«Це новий тип будівництва олійноекстракційного заводу в Україні, так званий бразильський варіант. Петрище почав із будівництва термінала, і тепер у нього в порту замкнутий цикл: власне відвантаження і виробництво», — казав тоді Степан Капшук.

Allseeds цілеспрямовано вибудовувала контроль над усім ланцюжком створення вартості — від закупівлі сировини до переробки, перевалки й експорту готової продукції.

Петрище інвестував у проєкт близько $200 млн, а до 2021 року збирався вкласти ще $400 млн у нові виробничі потужності та експортну інфраструктуру.

Портове розташування дозволяло економити на внутрішній логістиці. Олію не потрібно було додатково перевозити до термінала автомобілями або залізницею — вона надходила із заводу в резервуари, а звідти трубопроводом безпосередньо на судно.

За оцінками галузевих банкірів, на перевалці 30 тис. т олії в один танкер така модель дозволяла економити до $600 тис.

До великої війни розташування олійноекстракційного заводу безпосередньо в порту повністю себе виправдовувало, розповідає співзасновник та партнер Sunstone Brokers Сергій Репецький. [6] Так підприємство економить на доставці олії та шроту до порту, зазвичай має власну перевалку, що обходилась дешевше ніж на сторонніх терміналах.

Крім того, завод міг платити аграрію більше, тому що не мав подальших витрат на доставку олії та шроту до порту. З іншого боку — він і мусив платити премію за насіння, адже постачальнику потрібно було компенсувати довше плече доставки соняшнику. Тому до великої війни ця математика працювала для обох сторін, пояснює він.

Що означає зупинка Allseeds у цифрах

На час призупинення роботи ринок втрачає доступ до ОЕЗ потужністю 2,4 тис. т соняшнику, 1,8 тис. т ріпаку або 1,5 тис. т сої на добу — загалом близько 725 тис. т олійних на рік. Термінал може одночасно зберігати понад 100 тис. т олії та завантажувати на судна до 1 тис. т на годину.

Західні інвестори та ще одна спроба вийти на IPO

Після запуску заводу Allseeds продовжувала нарощувати потужності.

Компанія анонсувала будівництво окремого соєпереробного заводу та планувала збільшити загальну переробку до 2,5 млн т на рік. Пропускну спроможність олійного термінала поступово наростили майже до 1 млн т на рік, що дозволяло приймати продукцію сторонніх виробників.

У 2018 році нідерландський банк розвитку FMO та інвестиційна компанія Diligent Capital Partners придбали 16% акцій материнської Allseeds SA. У компанії оновили корпоративне управління, а керівник DCP Ден Пасько очолив наглядову раду.

Того ж року В’ячеслав Петрище заявив про плани вивести Allseeds на IPO. Це могло стати першим виходом української компанії на біржу з 2012 року.

Інвестиції планували спрямувати на подвоєння переробних потужностей, потроєння ємностей для зберігання олії до 132 тис. т, запуск рафінації та фасування, а також будівництво млина.

Відкриття коридору повернуло головну перевагу

Коли відновилася робота глибоководних портів в 2023 році, Allseeds отримала можливість повернутися до моделі, заради якої будувався завод у Південному.

Олію з підприємства можна було подавати трубопроводом безпосередньо на судно, а шрот — накопичувати на складах і відправляти великими морськими партіями. Завод працював не лише на власній сировині, а й у партнерстві з іншими учасниками ринку. Це дозволяло завантажувати виробничі потужності, резервуари та склади й підтримувати постійний вантажообіг.

«Коли відновилася робота глибоководних портів, ситуація для компанії суттєво покращилася. Олію з підприємства можна було подавати трубопроводом безпосередньо на судно, а шрот — відвантажувати великими морськими партіями. При нормальній роботі морського експорту така модель була дуже ефективною», — розповідає топменеджер Allseeds.

Втім, навіть після запуску зернового коридору доступ до моря залишався проблемою. У травні 2023 року термінал Allseeds був заповнений олією, а силоси — шротом: судна на 35 тис. т олії та 65 тис. т шроту чекали на захід. Одне з них простояло в черзі майже місяць. Петрище звинувачував АМПУ в бездіяльності, натомість адміністрація пояснювала, що чергу формував Спільний координаційний центр і вона не залежала від української сторони.

Виробляти далі компанія могла, але складати продукцію вже не було куди. Простій танкера коштував близько $1,5 на тонні щодоби, або майже $50 на тонні за місяць очікування лише на вході до коридору.

Для чого великому заводу чужа сировина

Ще одним важливим елементом моделі Allseeds був толінг — переробка давальницької сировини інших компаній.

Для великого заводу це не просто додаткова послуга, а спосіб постійно завантажувати виробничі потужності. Якщо частина підприємства працює на давальницькій сировині, а частина — на власній, компанії не потрібно самостійно фінансувати закупівлю всього необхідного обсягу соняшнику, ріпаку або сої.

За словами працівника Allseeds, під час повномасштабної війни за такою схемою на заводі працював, зокрема, «Укрлендфармінг». Компанія постачала власну сировину на переробку, що допомагало Allseeds завантажувати виробничі лінії без необхідності самостійно фінансувати весь обсяг закупівель.

Коли частка толінгу скорочується, завод доводиться більше завантажувати власною сировиною. А це потребує значних оборотних коштів.

«Для такого заводу критично важливий масштаб. Зарплати, утримання обладнання, складів і термінала потрібно оплачувати незалежно від того, переробляє підприємство 300 т чи десятки тисяч тонн. Що більший обсяг проходить через завод, то нижча собівартість переробки кожної тонни», — пояснює співрозмовник Latifundist.com.

Толінг дозволяв розподілити постійні витрати між більшим обсягом продукції. Частина витрат припадала на давальницьку переробку, відповідно, на власну продукцію компанії лягало менше навантаження.

Вища ціна в обмін на сировину і час

Від інших великих переробників Allseeds відрізняло не лише розташування заводу безпосередньо в порту, а й сама модель закупівлі сировини. Компанія не мала власного земельного банку, тому не могла частково завантажувати підприємство врожаєм із власних полів, як «Кернел». 

Allseeds не мала і такого фінансового й логістичного ресурсу, як Bunge, №2 виробника соняшникової олії. Міжнародна компанія мала доступ до дешевшого довгострокового фінансування, могла авансувати аграріїв, закуповувати продукцію на елеваторах і доставляти її власними вагонами.

Водночас компанія мала менше можливостей заздалегідь закуповувати продукцію на елеваторах, авансувати аграріїв за рахунок дешевого і довгого фінансування західних банків і перевозити товар власними вагонами, як це робила Bunge. 

Модель Allseeds була іншою. В останні роки компанія значною мірою працювала на умовах CPT: постачальник сам доставляв соняшник безпосередньо до Південного, а розрахунок відбувався після вивантаження та оформлення документів. Оплата могла надійти не за кілька днів, а, наприклад, через два тижні. Увесь цей час гроші постачальника залишалися замороженими у вже відвантаженому товарі.

Саме тому Allseeds мала пропонувати вищу закупівельну ціну. Премія компенсувала постачальнику одразу дві речі: довге транспортне плече до Південного та очікування оплати.

«Allseeds давав більшу ціну, і фермери погоджувалися везти продукцію на завод. Але ціна була вищою за рахунок того, що твоїми коштами певний час користувалися. Тобі могли заплатити не на третій чи п’ятий день, а, умовно, через два тижні. Увесь цей час твої гроші були заморожені», — пояснює топменеджер.

Вища ціна дозволяла Allseeds збирати сировину фактично по всій Україні. Якщо премія перекривала витрати на доставку та довше очікування розрахунку, соняшник до Південного везли не лише з умовних Одеської, Вінницької чи Кіровоградської областей, а навіть із Сумщини, Чернігівщини та Хмельниччини.

Для аграрія, який був готовий почекати заради вищої ціни, така модель могла бути прийнятною. Для трейдера вона була значно складнішою.

«Якщо це трейдер, для нього така робота максимально некомфортна, тому що він не може обертати свої гроші», — додає співрозмовник.

Коли великий термінал залежить від 50 метрів дороги

Паралельно з війною роботу Allseeds ускладнювали внутрішні конфлікти. У вересні 2023 року БЕБ і СБУ провели обшуки на заводі й терміналі в межах перевірки контрагентів. Підприємство зупинилося на кілька днів, а постачальники побоювалися вивантажувати сировину через ризик її арешту. Allseeds заявляла про процесуальні порушення з боку правоохоронців.

Більш затяжною стала суперечка з «Одеським припортовим заводом» через 50 м під’їзної дороги. За версією Allseeds, після укладення договору з АМПУ компанія успішно завантажила одне судно, але під час роботи з наступним ОПЗ перекрив проїзд, оскільки частина маршруту проходила його територією.

Allseeds пропонувала платити за проїзд 60–70 центів на тонні — навіть більше, ніж 56 центів за користування цілим причалом АМПУ. Однак домовитися не вдалося. Петрище називав блокування змовою на користь третіх осіб, тоді як ОПЗ заявляв, що компанія не мала належних дозволів на користування дорогою.

Петрище стверджував, що через блокування цих 50 м дороги компанія фактично втратила можливість завантажувати судна через власний термінал. Так робота комплексу, в який інвестували сотні мільйонів доларів, стала залежною від короткої ділянки між двома підприємствами.

Найсильніший удар із початку війни

19–22 грудня 2025 року термінал Allseeds у Південному зазнав найбільш руйнівної атаки від початку повномасштабної війни.

Унаслідок ударів були знищені 13 резервуарів із соняшниковою та ріпаковою олією, пошкоджена інфраструктура підприємства. Загинув оператор термінала, ще двоє працівників були поранені. Пожежу гасили кілька діб.

«Це була вже восьма атака на наші об’єкти з початку війни, але вона завдала найбільших збитків. Страхові компанії не покривають подібні воєнні ризики», — розповідав Корнеліс Врінс.

За його словами, через постійні атаки страхувальники відмовилися покривати ризики самого заводу. Відновлювати пошкоджене майно компанії доводилося власним коштом.

В резервуарах зберігалася не лише продукція Allseeds. Термінал працював і зі сторонніми компаніями, тому удар одночасно зачепив партнерів, які тримали там свою олію.

Зокрема, корпорація «Віктор і К», виробник продукції під брендом «Королівський смак», втратила на терміналі Allseeds 15 тис. т соняшникової олії. Про масштаби втрат компанія змогла відкрито повідомити лише наприкінці травня 2026 року — після завершення юридичних та документальних процедур.

Чому зараз не так, як у 2022 році

Після нової ескалації в Чорному морі частина судновласників почала відмовлятися заходити до українських портів.

Якщо у 2022–2023 роках великі обсяги можна було переорієнтувати на Дунай, Молдову та західний кордон, сьогодні можливості цих маршрутів обмежені. Дунайська логістика залежить від безпекової ситуації та рівня води, а сухопутне перевезення великих обсягів олії й шроту значно дорожче за морське.

Водночас портовий завод Allseeds залежить від безперервної роботи судноплавства сильніше, ніж підприємства, розташовані в глибині країни.

«До прямих атак на судна та підприємства в портах розташування заводу біля причалу залишалося великою перевагою навіть під час війни. Зараз воно перетворилося на серйозний ризик. Підприємство, сировина, готова продукція та судна фактично перебувають в одній зоні ураження», — пояснює працівник компанії.

При цьому додає, що ключове питання зараз — чи знайдуться партнери, готові заводити сировину на давальницьку переробку. Якщо толінгові клієнти залишаться, підприємство зможе підтримувати роботу і поступово закуповувати власну сировину. 

Технічно завод може переробляти соняшник, ріпак і сою. «Тому потенціал у нього є. Але потрібні оборотні кошти, прийнятна для партнерів ставка переробки, стабільна комунікація та зрозумілий розподіл воєнних ризиків. Без достатніх обсягів економіка такого великого комплексу просто не складатиметься», — підсумовує колишній топменеджер Allseeds.

Водночас, за даними редакції, активи компанії і після грудня 2025 року неодноразово зазнавали дронових атак. Тому можливість відновлення роботи залежить уже не лише від економіки заводу, наявності сировини чи толінгових партнерів, а передусім від безпеки.

ІЦ УАК за матеріалами latifundist [7]