Площі під столовим виноградом скоротилися на 44%

Поки галузь звітує про перше за шість років зростання переробки, всередині цифр ховається зовсім інша подія. За один рік країна втратила майже половину площ під виноградом, який їдять свіжим, — тоді як винний майже не постраждав. Це не випадковість погоди, а свідомий вибір виробників.

Про це свідчать дані дослідження ринку вина України, проведеного командою Дія.Бізнес з ініціативи Wines of Ukraine. У 2025 році площі під виноградом для виробництва вина скоротилися лише на один відсоток, тоді як під столовим — одразу на 44 відсотки. Тобто виноградарі майже втримали технічні насадження й водночас позбулися майже половини тих, що давали ягоду для свіжого споживання.

Логіка такого вибору цілком практична. Столовий виноград вимагає холодильників, швидкої логістики, доступу до роздрібних мереж і платоспроможного покупця поруч — тобто саме того, що на півдні країни зруйноване або паралізоване. Технічний виноград у цьому сенсі значно зручніший: його переробляють одразу на місці, а виноматеріал зберігається роками й не псується від затримки з відвантаженням. У кризу господарства логічно тримаються за культуру, яка не залежить від щоденної логістики.

Загальна картина показує, наскільки глибокою була криза. За 2019–2023 роки площі виноградників скоротилися майже вдвічі: лише у 2022-му мінус 20,9 відсотка, у 2023-му — ще 23,9. Позитивний сигнал 2025 року — зростання переробки на 25,4 відсотка, до 40 тисяч тонн. Щоправда, тішитися зарано: середньорічне зниження обсягів переробки за 2019–2025 роки становило 24 відсотки, тож нинішній приріст радше відіграє один рік із шести втрачених, ніж свідчить про відновлення.

Несподіваним виглядає й регіональний зріз. Ядро галузі формують Одещина з дев'ятьма тисячами гектарів, Миколаївщина з 3,1 тисячі та Закарпаття з 0,7 тисячі. Але за віддачею з гектара лідирує саме прифронтова Миколаївщина — 49,9 центнера, тоді як Одещина дає 29,5, а Закарпаття лише 14,1. Тобто найближчий до бойових дій виноградарський регіон збирає з гектара у понад півтора раза більше за Одещину й майже в три з половиною рази більше за Закарпаття, де переважають дрібні гірські ділянки з іншою агротехнікою.

Структура галузі пояснює, чому вона так болісно реагує на кризи. Станом на 2024 рік тут працювали 204 оператори, переважна більшість — мікро- та малі підприємства, а сукупний дохід юридичних осіб становив 4,5 мільярда гривень. У перерахунку це близько 22 мільйонів гривень на компанію — за мірками агроринку, де оперують мільярдами, українське виноробство сьогодні тримається на крафтових виробниках.

ІЦ УАК за матеріалами agro-business [2]